ВЕДУЧИЙ: Здравствуйте. Это программа «Большая политика» и я ее ведущий Евгений Киселев. Мы приветствуем всех, кто смотрит нас в прямом эфире, и поздравляем с наступившим Новым годом. Я говорю это совершенно серьезно. Потому, что 21 марта, в день весеннего равноденствия, наступает новый год еще по одному календарю. По календарю так называемой «солнечной хиджи». По этому календарю официально живут две страны. Причем страны, которые уже много лет перебывают в центре драматических событий международной политики – Иран и Афганистан. В этих странах позавчера 21 марта наступил Новый 1391 год. Вот, кстати, как это пишется настоящими арабскими цифрами. Теми, которыми мы пользуемся и называем арабскими, с веком существенно видоизменились они всегда похожи на изначальные. Так вот Иран и Афганистан, отметившие, повторяю, 1391 год по своему календарю вступили в последнее десятилетие 14 века. Это, наверное, кое-что объясняет. Новый год в Иране называют Наврузом и поздравляют друг друга, говорят «навруз моборак». А вот так это пишется. Это праздник, кстати, отмечают и некоторые другие народы. Как день наступления весны. В Центральной Азии его часто называют Наврузом. Это фонетические отличия между разными языками народов Ближнего и Среднего Востока. Но вот, как официальный Новый Год, повторяю, этот день отмечают только в Иране и Афганистане. А вместо нашей традиционной елки у иранцев принято накрывать вот такой стол. Его называют хавтасин. То есть на этом столе семь предметов начинающихся на букву «син», на персидском языке. То есть на «с». Что касается числа семь, то оно в мусульманском мире имеет особое символическое значение. Например, в Каране упоминается семь коров, семь небес, семь ночей, семь дней, семь дорог, семь морей. Хадж – паломничество в священные доя мусульман города Саудовской Аравии Мекку и Медину делится на семь этапов. В Мекке половники семь раз обходят каабу, кидают в дьявола символические семь камней и так далее. Что касается предметов на букву «с». Вот тут у нас яблоки – райский плод символ красоты «сиб», чеснок – по-персидски «сир» символ здоровья. Вот в этой маленькой бутылочке уксус – «серке» символ терпения. «Сабзи» проросшая зелень, символ возрождения природы. Вот тут у нас мелкие монеты «сэкэ», символ достатка. Вот эта красная субстанция толченная, это «сумах», восточная специя. По-русски и по-украински это специя тоже называется «сумах». Другого слова, извините, не придумали. И гиацинты «самболь» любимый цветок иранцев. Еще символическую новогоднюю инсталляцию украшают яйцами – символизирующими продолжение жизни. Гони у нас зеленые, красные и белые. Так, как считается, что на столе должны присутствовать именно эти цвета, цвета иранского флага. Еще обязательные элементы новогоднего декора – зеркало со свечами по бокам и аквариум с рыбкой. Вот мы, ожидая наступление Нового Года ждем боя часов, а у иранцев существует поверье, что Навруз наступает, когда рыбка вдруг на несколько секунд замирает. Наконец на стол кладут Коран или особо почитаемую в Иране книгу Шахнаме, древнего поэта Фирдоуси и книгу стихов другого классика иранской поэзии Хафиза. Еще одна традиция – на 13 день Нового Года происходит своеобразная массовое паломничество. Иранцы семьями отправляются на природу, на пикники. И вот эту самую проросшую зелень с хавсина высаживают в землю. Вот такая традиция, вот такой Новый Год. Повторяю, навруз моборак! С Новым Годом уважаемые иранцы и афганцы! А теперь я хочу представить, что у нас, как всегда за роялем сегодня, композитор и исполнитель Олег Шаг. Он напоминает мне, что у нас круто меняется тема. Нынешний год – год Титаника. 14 апреля исполнится ровно100 лет со дня самого знаменитого в истории кораблекрушения, которое легло в основу многих книг и фильмов, конечно прославленного фильма режиссера Джеймса Кэмерона. Получившего рекордное число номинаций на Оскар – 14, и выигравшего 11 из них. 5 апреля, совсем скоро мировая премьера обновленного Титаника в формате 3D. Вообще история кораблекрушения и затонувших кораблей с несметными сокровищами всегда волновали человеческое воображение. Об одном таком кораблекрушении, имеющем, кстати, непосредственное отношение к нашей, далекой, правда, уже истории. И о готовящейся операции, возможной операции по подъему затонувших сокровищ в репортаже нашего корреспондента в США Владимира Ленского.

КОР: Несметные сокровища на дне океана это не приключенческий роман, это реальное наследие второй мировой. В июне 1942-го года британский грузовой пароход «Порт Николсон» вышел из Лондона в Нью-Йорк с важным секретным грузом на борту. Тонны платина, золотые слитки и бриллианты. Это был обратный рейс, судно везло оплату за военную технику и амуницию, доставленную в СССР зимой 1942-го года по Лэнд Лизу. В годы второй мировой эти два английских слова Лэнд Лиз были хорошо знакомы каждому с Советском Союзе, по сути, американское правительство обязалось помогать любой стране, чья оборона признавалась жизненно важной для США. Акт Лэнд Лизи изначально был принят Конгрессом в помощь Великобритании, чтобы британцы не сдавались и продолжали сражаться против фашистской Германии. А зимой 42-го года первый караван с военным грузом пришел и в советский порт в Мурманск.

-: Всего за годы войны США инвестировали пятьдесят миллиардов долларов в помощь союзникам. В 1945-ом году две третьих грузовиков советской армии американского производства, хорошие надежные грузовики гораздо лучше немецких. Это помогло красной армии установить настоящие рекорды в военном искусстве.

КОР: От Соединенных Штатов красная армия получила восемнадцать тысяч шестьсот самолетов, четыре тысячи танков, две тысячи локомотивов, одиннадцать тысяч товарных вагонов. США доставили в СССР разных грузов на одиннадцать миллиардов долларов, в современных деньгах это сумма превышает сто шестьдесят миллиардов. Советы расплачивались за это драгоценными металлами. Но далеко не все золото и платина достигли берегов США. Как убедился профессиональный кладоискатель Грэг Брукс из северного штата.

Грег БРУКС, професійний шукач скарбів: Ну так вот копаясь в документах Национального архива США лет пятнадцать еще назад, мы нашли бумагу американского казначейства, где говорится, что США ожидает платежа от СССР по Лэнд Лизу в размере одного миллиона семисот тысяч тройских унций золота, который везут в трюме британского судна, а потом мы нашли подтверждение, что судно это потопили.

КОР: На этот поиск в национальном архиве Грэга подтолкнула информация о том, что 1996-ом году на берегу, Мена нашли затонувший нацистский юбот, работавший с ним исследователь нашел информацию о кораблях, перевозивших во время второй мировой войны не только военную технику и боеприпасы, но и платежи за них золота, платину, бриллианты. Несколько из таких судов потопили фашистские подлодки и мессершмитты у берегов США.

Грег БРУКС, професійний шукач скарбів: Для меня этого было достаточно, чтобы начать искать. В 2008-ом мы впервые вышли в океан, здесь неподалеку от штата Мен. Три месяца искали, все из-за того, что ВМФ США и британские владельцы судна указали район затопления, где на самом деле, на дне ничего не было кроме старых покрышек.

КОР: Район поиска в океане и в государственном архиве пришлось расширять и расширять. В какой-то момент Грэг был уже близок к отчаянию и готов был прекратить поиски вовсе.

Грег БРУКС, професійний шукач скарбів: Я уже сказал себе если через пару дней ничего не найдем, то я сворачиваю все это дело к черту. Это же все стоит кучу денег, а у меня их тогда не было.

КОР: С этими мыслями Грэг пошел спать. Его разбудил в три часа ночи вахтенный матрос.

Грег БРУКС, професійний шукач скарбів: Он меня трясет и говорит: «Давай вставай, пошли на мостик там такое на радаре». Ну, мы все тут: «Боже святой, вот же он». Вот так и нашли.

КОР: Затонувшее судно нашли в конце концов на расстоянии двадцати пяти миль от того места которое указали ВМФ. Вернувшись домой в Мен Грэг тут же направил официальное письмо в федеральный суд США.

Грег БРУКС, професійний шукач скарбів: Нам надо было зарегистрировать наши права на эти обломки, это значит, что мы арестовуем зону кораблекрушения и весь груз, который везло судно федеральный суд дает нам право на подъем груза со дна. Но сначала нам надо было опубликовать объявление о находке во всех ведущих газетах, в «Остри Джорнал», в «Нью Йоркс Тайм», в «Бостон Глоб». В общем, заявить, что нашли сокровища на затонувшем судне «Порт Николсон». Если вы претендуете на них, то у вас есть тридцать дней, чтобы об этом заявить.

КОР: Это было в 2009-ом году. До сих пор никто не заявил, что претендует на сокровища, ни США, ни Великобритания, Ни Россия. Грэг решил, что можно начинать подготовку к подъему сокровища на поверхность, для этого зону кораблекрушения нужно как следует изучить.

Грег БРУКС, професійний шукач скарбів: Мы со своего подводного аппарата сняли на видео и весь затонувший корабль и то, что вокруг него, а вокруг него ящики и такие кирпичики в форме трапеции. В то время в такие трапеции отливали только золото. Нам тут эксперты Шотландии, который поднял золото с другого затопленного во время войны корабля, подтвердил, что ящики, как из под золота и слитки по форме точно золото.

КОР: Катер морской охотник стоит на частном пирсе в Бостоне. Кладоискателям теперь нужно придумать, как поднять ящики и слитки со дна, чтобы не нырять самим на опасную глубину, нанимать профессионалов на такую работу им будет стоить миллионы долларов, а денег то у них, пока не подняты сокровища со дна, нет. Но сейчас кладоискателями движет невероятный азарт, ждать инвесторов не хватает терпения.

- Привет. Володя.

Алекс БЕСКОРОВАЙНИЙ, участник експедиції: Александр.

- Александр? Отлично, значит, по-русски говорите?

Алекс БЕСКОРОВАЙНИЙ, участник експедиції: Немного.

КОР: Украинско-русский американец Алекс Безкоровайный в команде кладоискателей управляет подводным роботом и эхолотом. Подводный аппарат работает как советский игральный автомат, из которого нужно было достать мягкую игрушку.

Алекс БЕСКОРОВАЙНИЙ, участник експедиції: Вот собственно этот механизм и захватывает предметы со дна. Он поворачивается как бы в плече, в локте, опускается вниз вот так и захват поворачивается, может открываться и закрываться. Грэг придумал сюда корзину приделать. Мы в нее предметы складываем и можем продолжать работать.

- Чтобы добиться успеха искателям сокровищ приходится импровизировать, не только использовать покупное оборудование, но и мастерить что-то самим, вот например такой захват для подъема предметов с морского дна сделали из обычной пластиковой трубы.

КОР: Каждое погружение подводного аппарата снимается на пленку, Алекс показывает, как трудно управлять роботом, когда тот передвигается по затопленному разрушенному судну.

Алекс БЕСКОРОВАЙНИЙ, участник експедиції: Вот на этой записи я уверен, что смотрим вот на эту часть корабля, подходим ближе к палубным настройкам. Многие из этих перил поломаны, торчат в разные стороны, что меня поразило, что в воде плавает столько взвеси старые все эти покрышки, даже внутри торпедного отсека. Нырять здесь было бы очень опасно. У нас иногда уходит несколько часов, чтобы безопасно вывести отсюда наш подводный поисковик.

КОР: Кладоискателей вдохновляют редкие находки подтверждающие, что сокровище рядом, и поднять его на поверхность будет возможно. Прошлой осенью пока было тепло, их подводный робот поднял на борт катера компас Порта Николсона.

Грег БРУКС, професійний шукач скарбів: Понимаешь, слитки они может и легче этого компаса, но нам их приходится обхватывать таким зажимом, который как будто указательный и средний пальцы на руке работают без большого пальца. То есть, смотри так слиток не зацепишь, а компас можно было зацепить.

КОР: Сокровища Порта Николсон самый интересный проект, над которым за двадцать лет профессионального кладоискательства работал Грэг Брукс. Его увлечение началось с серебряного слитка, который он нашел, ныряя у берегов Гаити, а годом позже Грэг нашел уже целый затопленный пиратский корабль неподалеку от Коста-Рики, сборка которого поднял груз золотых монет.

Грег БРУКС, професійний шукач скарбів: Я нашел вот этих вот на пару миллионов долларов у побережья Коста-Рики. Мы их там с обломков пиратского корабля подняли, тоже долго искали.

- Вот это тяжеленькая монетка называется целая восьмерка, это практически месячная зарплата пирата на испанском корабле. Вот такую восьмерку делили на четыре части, и получалось четыре реала.

КОР: Грэг иногда приносит такие находки на борт морского охотника, чтобы вдохновить свою команду. В прочем их уговаривать лишний раз не приходится.

Алекс БЕСКОРОВАЙНИЙ, участник експедиції: Очень интересно, немного трудно, иногда проблемы…ну это…

КОР: В следующую экспедицию в зону крушения Порта Николсон, команда собирается уже в конце месяца. На этот раз надеются поднять уже хоть какие-то ящики и слитки, и вот здесь Грэг ждет подвоха. Не от России, так как золото на дне океана советское, а СССР давно не существует, не от США, американское казначейство возьмет солидный налог за найденные сокровища. Капитана кладоискателей беспокоит поведение Великобритании.

Грег БРУКС, професійний шукач скарбів: Я знаю, что британцы делают. Они сидят, следят за ситуацией, ни на что не претендуют, но пока мы рискуем своими жизнями и здоровьем и деньгами, а когда мы сокровища поднимем, они скажут: «О. Точно. Мы нашли документы. Это наше». Как коршуны сидят и подстерегают добычу.

КОР: Хотя есть риск, что тот же суд который дал Грэгу разрешение поднять сокровища, заставит его отдать драгоценные слитки правительству Великобритании. Капитан уже планирует, как потратить добычу. Во-первых, отдохнет на всю катушку, потом хочет часть денег пожертвовать благотворительным детским организациям в штате Мен, Гаити и в России. В прочем до этого предстоит еще много месяцев кропотливой работы. Каждый ящик или каждый слиток придется поднимать индивидуально, но капитан Грэг хочет успеть достать со дна большую часть сокровищ до осени до начала сезона ураганов. Владимир Ленский, Максим Авлошенко из Массачусетса и Мена специально для большой политики.

ВЕДУЧИЙ: Мы снова в прямом эфире, мы это программа «Большая политика» и я ее ведущий Евгений Киселев. О перспективах развития политической ситуации в стране, о предстоящей предвыборной кампании мы сегодня поговорим с еще одним представителем оппозиции. Я говорю еще одним, потому что неделю назад мы в этой студии беседовали с Александром Турчиновым, а сегодня у нас в гостях лидер «Свободы» Олег Тягнибок. Приглашаю вас в студию, Олег Ярославович. Слава Україні.

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Героям слава. Доброго вечора шановне товариство.

ВЕДУЧИЙ: Олег Ярославович, вот скажите пожалуйста, для начала. Вы 5 марта, выступая в Житомире, заявили, я цитирую: «Объединение всех оппозиционных сил на следующих выборах не возможны. Еще раз говорю, Объединение ради Объединения никому не нужно. «Свобода» никогда не пойдет ни на какие союзы, противоречащие ее идеологическим принципам». А уже на следующий день, пресс-службу Житомирской «Свободы», ну, как мне показалось, начала оправдываться, говорить, что вас неправильно поняли. Так правильно вас поняли или неправильно? Или может быть, исказили вас?

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Насправді, пане Євгенію, це є ще одна проблема, про яку варто говорити. Я дуже шаную і поважаю журналістів. Більше того, для політиків журналісти – це є союзники №1, адже дуже часто ми робимо одну спільну справу. Але рівень політичної журналістики сьогодні в Україні, ну, не завжди відповідає тому рівню Європейської цивілізованої держави. Не зовсім, то я говорив, не зовсім на те я питання відповідав. Не зовсім так його потрактували. Не там кому поставили, не там крапку поставили. І відповідно, зміст мною сказаного, був дещо спотворений. Буквально за кілька годин, коли я повернувся з Житомира, мною був написаний блог на «Українську правду», де я пояснив, що я говорив і як я говорив, і на які запитання я відповідав. Частково, воно відповідає дійсності, те, що ви процитували, частково – не відповідає. На разі, можу сказати основне – Всеукраїнське об’єднання «Свобода» знаходиться сьогодні в комітеті «Опору диктатурі». Ми дуже тісно і активно співпрацюємо з іншими політичними Партіями, які сьогодні виступають проти режиму Януковича. Я більше того, хочу сказати, на теперішній період, українська опозиція ще не була такою сильною, як вона є сьогодні. Ми координуємо свої зусилля. І не зважаючи на те, що в комітеті «Опору диктатурі» об’єднано нині абсолютно різні за ідеологією політичні Партії, але ми для себе зрозуміли, що може нас єднати, і що нам потрібно зараз зробити, і на які запитання нам сьогодні треба дати відповідь українському, зневіреному дуже часто суспільству. Як перемогти режим Партії регіонів для того, щоб змінилася ситуація в Україні. І що потім робити з цією перемогою. Інша справа, що «Свобода» завжди наполягала на тому, що будь-яка координація дій політичних партій, вона потребує в першу чергу, єдиної спільної політичної платформи. Тобто, без спільної ідеології, без того розуміння, які законопроекти. Ми будемо разом голосувати в наступному парламенті, сенсу об’єднуватися абсолютно немає. Так ось, в комітеті «Опору диктатурі» нині працює декілька робочих груп. В тому числі, одна з робочих груп, яка розробляє нашу ідеологічну платформу. Я вже зазначав, що так сталося, що ідеологічно, ми є різними. Більше того, з деякими політичними силами, які входять в КОД, історія наших взаємостосунків «Свободи», ну є, не така проста. Але є спільна мета. Ми хочемо іншої держави. Ми хочемо зміни системи влади. Ми розуміємо, що режим Януковича сьогодні – є загрозливий для України. Ми розуміємо, що Парламент в нинішній день, має бути зовсім інший, він має бути проукраїнський. І саме від того, як ми проведемо виборчу кампанію, саме від того, як ми зуміємо нашим виборцям донести наші основні постулати. Саме від того, чи ті політичні партії, які входять в КОД, зуміють взяти на себе політичну відповідальність, запропонувати єдину стратегію, єдину ідеологію. І що найважніше, мати розуміння того, що ми не маємо права в Парламент приводити зрадників і тушок. Адже саме через них, все і розвалилося. Ми повинні для себе розуміти, що ми будемо робити, і чи будемо на себе брати відповідальність, скажімо, у випадку, якщо будуть фальсифікації на виборах, а вони будуть однозначно. Я думаю, в тому ніхто не сумнівається. Якщо народ вийде на вулиці, і буде протестувати проти тих фальсифікацій. Якщо народ захоче зберегти результат виборів і захоче зберегти своє право обирати тих кого він вважає за потрібним, а нинішній режим, нинішня влада вирішить скористатися силовим сценарієм проти людей. Отже, ми – представники опозиції для себе мусимо розуміти, як ми будемо діяти. Всі ці моменти нині в опозиції проговорюються, всі ці моменти координуються. Ми на сьогоднішній день, працюємо над тим, щоб скоординувати діяльність спостерігачів, членів дільничних комісій, окружних комісій. Ми працюємо над тим, щоб єдиним, як то кажуть, таким, такою лінією єдиною працювали наші юристи, які потім в судах будуть захищати результати виборів. Ми повинні розробити правильну агітацію і пропаганду. І ми повинні розуміти, що будемо робити в день виборів, в ніч виборів. І як ми будемо захищати ті результати, бо нині не стільки так важливо отримати голоси, як найважливо, зберегти ці голоси.

ВЕДУЧИЙ: Олег Ярославович, ну вот все-таки. Вот еще одно мнение, высказанное господами журналистами. Интернет-ресурс «Львовский портал» пишет, что именно «Свобода», якобы термозит выдвижение единых оппозиционных кандидатов по мажоритарке, что, дескать, вы заморозили переговоры, под предлогом того, что неизвестно окончательное правило компании. А тем временем, готовитесь выдвигать собственных кандидатов по большинству округов на Западной Украине. Есть такое?

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Пане Євгенію, це фантазії. Причому, фантазії, з одного боку, або пов’язані з некомпетентністю журналістів, або з іншого боку – це можуть бути свідомі дії на те, щоб розвалити сьогоднішню опозицію.

ВЕДУЧИЙ: Ну послушайте…

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: … комітет «Опору диктатурі»…

ВЕДУЧИЙ: Действительно, зачем вам соглашаться на 3 округа в Львовской области, которую вам предлагают по квоте КОД комитета «Сопротивления»?

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: А хто вам таке сказав?

ВЕДУЧИЙ: 30%...

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Пане Євгенію, я дуже перепрошую, не читайте те, що пишуть…

ВЕДУЧИЙ: … 30% в «Свободе»…

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: … не читайте…

ВЕДУЧИЙ: 30 - «Батьківщині». Вот такие договоренности. 30 – «Фронту змін»…

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Знаєте, вірити Інтернету сьогодні – це те саме, що читати на паркані. Я вам офіційно заявляю, на нинішній день створена одна з робочих груп в комітеті «Опору диктатурі», яка розглядає питання формату нашої участі у виборах. Не обов’язково опозиція сьогодні має оприлюднювати цей формат. Погодьтеся з тим. Враховуючи умови, в яких ми нині живемо, враховуючи те, що влада активно тисне, влада зацікавлена в тому, щоб розвалити опозицію, відповідно ми маємо і дещо зберігати, ну, скажемо так, в нашому середовищі. Що стосується мажоритарних округів, моя позиція – позиція «Свободи». Однозначно, якщо КОД буде існувати, і все буде в порядку, і нам вдасться спільною такою лінією йти на вибори, то нам потрібно висунути єдиного кандидата по кожному з 225 мажоритарних округів. Вже, як ми будемо розділяти.

ВЕДУЧИЙ: Почему? Вот есть какие-то сомнения?

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Чому є? А я сказав, які сумніви. Сьогодні Партія регіонів, як Партія влади над активно працює на те, щоб розвалити комітет «Опору диктатурі». Через провокаційні заяви, через всякі такі писульки, через Інтернет. Навіть створено декілька таких помийних ям різних Інтернет - сайтів, які таку, даруйте, маячню виписують. При чому, ми в комітеті «Опору диктатурі» домовилися, давайте, що те, що пишеться в Інтернеті, не сприймаймо один на одного, бо можна прочитати – Тягнибок таке-то сказав на Яценюка, а Яценюк таке-то сказав на Турчинова. А Турчинов не так подивився на Тягнибока. Все це робиться для чого? Щоб розвалити, знаєте, як в тому анекдоті: Ти прочитав нібито, потім з’ясувалося, що це неправда, а осадок то остался. Тобто, нам потрібно…

ВЕДУЧИЙ: То есть, комитет «Сопротивления диктатуре» - это монолит … у вас нет…

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: На сьогоднішній день…

ВЕДУЧИЙ: … никаких разногласий, никаких противоречий…

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: …є, ну … чому? Чому? Є багато питань, які ми сьогодні дебатуємо. Я ж вам сказав, працюють робочі групи. Але, от ви зараз задаєте запитання про мажоритарні округи. Я хочу зустрічне таке риторичне запитання задати. А яка інша політична сила, навіть партія влади, яка буде йти на вибори, хто оприлюднив зараз своїх кандидатів по мажоритарних округах? Чому починають тиснути саме на опозицію? Оприлюдніть, оприлюдніть. Крім того, нам це не є дуже вигідно. Вибачте, коли сьогодні ми приходимо, і починаємо розказувати, Іваненко йде по такому округу, Петренко – по такому. Зразу на другий день його почнуть пісочити. Його почнуть як то кажуть…

ВЕДУЧИЙ: то есть, вы будете держать…

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Влада …

ВЕДУЧИЙ: … до последнего момента ?

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: … буде вигідно так, то ми так і будемо робити. Коли тактично ми зрозуміємо, що ми зможемо оприлюднити, ми це зробимо. Як на мене, так я б взагалі в останній момент, це оприлюднював, але звісно, я буду робити так, як буде вирішено товариством, як буде вирішено комітетом «Опору диктатурі».

ВЕДУЧИЙ: Послушайте, но вы же на недавних местных выборах…

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: … Ще одне, якщо дозволите …

ВЕДУЧИЙ: Да.

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Якщо дозволите, щоб завершити на мажоритарних округах.

ВЕДУЧИЙ: Да-да, пожалуйста.

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Найцікавіше, що на сьогоднішній день, Центральна виборча комісія ще навіть не оприлюднила кількість мажоритарних округів по кожній області. Ми, наприклад, не знаємо, в Києві буде 16 округів, чи буде 12 або 13. Ми не знаємо, куди будуть прикріплені закордонні округи. Більше того, не має географії, території, меж кожного з округів…

ВЕДУЧИЙ: И на Западной Украине ничего неизвестно по политсиле?

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Абсолютно нікому не відомо. І на Західній Україні, в тому числі. Наприклад, в Франківській області буде 6 округів, чи буде 7 округів? У Львівській області буде 12 чи 11? Ми бачимо, що теперішня влада дуже би була зацікавлена позабирати округи з Західної України, які однозначно будуть переможними для представників опозиції. І десь там позапихати, де вони найбільш там контролюють ситуацію. Тому, даруйте, оце, знаєте, така істерика, тортуропіддавання, давайте називайте, давайте не називайте – це зараз не на часі. Це на порядку денному не стоїть. Для нас, до речі, важніше, щоб ми ідеологічно визначилися, а округи завжди поділимо. За це не хвилюйтеся. Це наша внутрішня тактика. Наш виборець той, хто за нас хоче проголосувати, він повинен знати. КОД існує…

ВЕДУЧИЙ: Хорошо. Список, Партийный список «Свободы» будет на выборах?

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: … а це ми будемо бачити, залежно від ситуації. Сьогодні також в комітеті «Опору диктатурі» обговорюємо питання доцільності і формату нашої участі за Партійними списками. Ми можемо іти одною колоною, ми можемо іти 2 колонами, ми можемо іти 3 колонами. Сьогодні ми проводимо декілька соціологічних опитувань. І вивчаємо ситуацію, що для нас важливо. Для нас важливо не об’єднання заради об’єднання, для нас важливо, щоб ми отримали спільно разом сумарно, представники опозиції теперішньої, більшу кількість мандатів депутатських у Верховній Раді майбутній. Щоб ми могли не просто там в парламенті бути опозицією, ми йдемо в Парламент для того, щоб бути більшістю, для того, щоб ухвалювати закони. Більш того, ми зараз маємо пропозиції щодо тих законів. Наприклад, от ми вважаємо, що першочерговий пакет законів, які опозиція мала би ухвалювати в Парламенті – це би були закони, які б допомогли нам усунути наслідки управління режиму Януковича. Скажімо, закон про імпічмент президента. Нема в нас такої процедури нині. Постанова про відставку уряду Азарова, Тігіпка, Табачника. Однозначно, це треба робити і першочергово. Закон про стратегічні підприємства пропонує «Свобода» внести, щоб заборонити приватизацію стратегічних підприємств і повернути в державну власність. Не можна приватизовувати енергогенеруючі, енергорозподіляючі компанії сьогодні. Держава має контролювати природні монополії. А то дивіться зараз, «Укрзалізницю» вирішили приватизувати. І завтра люди будуть їхати десь до себе до родичів в село. І будуть платити за електричку, ту ж, що за спальний вагон, тому що це буде власність приватна. Нам потрібно ухвалити закон про заборону торгівлі землею сільськогосподарського призначення. Нам треба новий Податковий Кодекс, нам потрібна денонсація Харківських угод…

ВЕДУЧИЙ: Вот послушайте, вы говоря, предлагая, ваших законопроектов, законодательных инициатив. Вы ведь уже предлагали партнерам по оппозиции, коллегам по оппозиции публично одобрить пакет ваших законодательных инициатив – и об импичменте, и о запрете на продажу сельскохозяйственных земель, о защите украинского языка и о признании героями воинов ОУН-УПА. Я так понимаю, что они вас не очень так поддержали.

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Пане Євгенію, це ви так розумієте. Я вас дуже шаную і поважаю, але ще раз вам хочу сказати, ми знайдемо час, коли це буде найбільш оптимально, і ми оприлюднимо нашу спільну платформу. Більше того, якщо навіть буде існувати спільна платформа, де ми будемо зобов’язані перед виборцями проголосувати за ті закони, які спільно разом озвучимо до виборів, щоб народ знав, за що він голосує. Будуть ще інші законопроекти, які скажімо, може мати «Свобода», «Фронт змін», «Батьківщина». Чи інші політичні партії, які входять в КОД, і вже виступати зі своїми законодавчими ініціативами, зокрема, в парламенті. І переконувати вже в парламенті наших партнерів. Отже ми зараз знайдемо найбільш оптимальні рішення. Ну скажімо, я би міг пропонувати, оскільки 12 рік символічно, оприлюднити 12 законів, які би ми скажімо ухвалили, до Нового року, 28 жовтня, до 1 січня 13 року. Оце би було символічно, і люди би, наші виборці, чітко би знали. За що вони голосують. Адже, проблема 7 року, проблема 6 року, якраз і полягала в тому, що на березі не зовсім домовлялися про ідеологічні базові засади. Нема сенсу, вибачте, бавитися в опозицію в ту всю гру, якщо в нас не буде чіткості, ідеологічної чіткості, що ми будемо робити, як законотворчі. Я не хочу іти в парламент…

ВЕДУЧИЙ: Олег Ярославович.

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: … щоби мені потім в спину кричали, що ти обіцяв те, а потім то не зробив. Я хочу, щоб «Свобода» йшла в парламент разом з нашими іншими партнерами по КОД-у, щоб ми чітко виконали ці зобов’язання.

ВЕДУЧИЙ: Ну вы например, будете готовы отложить на будущее рассмотрение законодательных инициатив, которые вызывают споры среди оппозиции. Ну, например, признание героями воинов ОУН-УПА?

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Ну ви ж не знаєте, як опозиція щодо цього законопроекту в рядах опозиції.

ВЕДУЧИЙ: Вы знаете?

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Звісно. Ми для себе визначимося, як це буде для нас найвигідніше. Ми можемо цей законопроект трактувати, як першочерговий, хоча насправді, він не є першочерговий. Цей законопроект він може бути в другому пакеті. Тобто, ми ж маємо розуміти, перша черга, коли нам треба ухвалити найважливіші закони, які допоможуть зупинити розвал країни в економічному, національному, соціальному плані. Це питання можна перенести і на інший період часу. Інша справа – що «Свобода», тут і ідеологічних, і політичних переконань в принципі, не зраджує. Ми в будь-якому випадку будемо лобіювати ухвалення такого законопроекту.

ВЕДУЧИЙ: Олег Ярославович, вот еще одна цитата, уж извините, если опять вас переврали, но в интервью Интернет – сайту «Лига бизнес форум» в декабре в прошлого года, вы говорили, что при любых обстоятельствах, глава не может идти во главе списка, даже если бы барьер был 30%. Вот если все-таки будет ситуация, когда нужно баллотироваться «Свободе» и по мажоритарным округам, и по спискам. Вы, как вот вы лично, как пойдете?

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Так, я думаю, швидше всього, що Конституційний суд, який сьогодні є повністю під управлінням Адміністрації Президента задовільнить подання 51 народного депутата від Партії регіонів, і очевидно, будуть внесені зміни до такого прискіпливого закону…

ВЕДУЧИЙ: Ну вот, я поэтому и спрашиваю.

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: … буде розділен … Товариство, а хіба в когось виникають сумніви? Голова Партії мусить очолювати Партійний список. Чи це буде 5%, чи дійсно, 10, чи навіть 30%. А як ви собі уявляєте? Голова Партії піде на мажоритарний округ і залишить організацію? Ні. Я, як голова Партії, як голова об’єднання, очолю список і приведу наше об’єднання, а мажоритарні кандидати, відповідно будуть доповнювати нашу фракцію.

ВЕДУЧИЙ: Ваши цифры существенно ниже чем 5%.

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Пане Євгенію, не вірте в те, що бачите. «Свободі» завжди соціологи занижували результати. Я вам можу привести приклад, скажімо, 2009 року, коли були дострокові вибори до Тернопільської обласної Ради. Нам максимум, знамениті наші і відомі соціологи пророкували 9, 10, ну 12% голосів. «Свобода» отримала 35% голосів. Ми абсолютно переконані, що теперішня ситуація, більше того, що навіть кажуть соціологи, в нас динаміка поступового росту догори. Ми переконані в тому, що ми реально можемо долати 5% бар’єр, а зараз більше заклопотані тим, скільки в нас вкрадуть. Тобто, щоб більше ми набрали від 5% на ту різницю, яку буде вкрадене у всеукраїнське об’єднання «Свобода». Я вам нагадаю, що на виборах 10 року до Місцевих органів влади, в «Свободи» вкрали близько 25% голосів. Це різниця між екзит-полами і тими результатами, а також, мокрими протоколами і тими результатами, які ми отримали. Але чи вчимося, ми вдосконалюємося. І боротьба з фальсифікаціями, з нашого боку, і з боку опозиції буде не такою простою, як це було раніше. Ми будемо вигризати кожний голос.

ВЕДУЧИЙ: Ну вот одна еще цитата, за точность которой я ручаюсь, потому что это было здесь у нас, на нашей программе, когда вы здесь последний раз были. Кстати, были довольно-таки давно, 1,5 года уже прошло, в ноябре 2010 года.

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Ні. Це було 26 грудня 2010 року.

ВЕДУЧИЙ: Совершенно верно. Так вот, вы сказали, что вы планируете завоевать поддержку жителей восточных областей. И вы сказали, нам нужно четыре года, чтобы повторить результат в Западной Украине в Восточной. Ну?

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Не заперечую. Дійсно, таке було.

ВЕДУЧИЙ: 1,5 года назад, то есть немножечко не хватает…

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Дійсно, я таке говорив.

ВЕДУЧИЙ: … не хватает времени до ближайших выборов…

ОЛЕГ ТЯГНИБОК, ЛІДЕР ВО «СВОБОДА»: Нічого. Я про це говорив, оскільки, ми отримали результати на місцеві вибори в Східних областях України, і вони фактично відповідали результатам, які «Свобода» отримала у 2006 році в Західних областях України. Але сьогодні, ну наприклад, відбувається довибори до Місцевих Рад. Ну, з різних причин. От скажімо, там кілька місяців тому назад, були довибори до Харківської обласної ради, і в Кегічевському районі, це знаєте, такий район, ближче десь до Росії, але голова нашої Обласної організації «Свободи» Ігор Швайка отримав 12% голосів. Такі вибори були, скажімо. В Кіровограді. Наш керівник обласної організації отримав 10% голосів. Та навіть зараз, 18 числа, в Криму, голова Кримської організації на одних з виборів, отримав більше 5% голосів. Тобто, ми бачимо, враховуючи навіть, хоча я розумію, мотивація голосування за місцеві вибори і до Парламенту, вона трошки є іншою, але в даному випадку, вона є кращою для «Свободи».

ВЕДУЧИЙ: Вот это очень интересно. Все-таки, если можно, чуть подробнее расскажите, вот, а как вы рассчитываете, с помощью, каких лозунгов предвыборных ходов, идей заполучить дополнительную поддержку где-нибудь. Там в Луганской области, в Донецкой области, в Днепропетровской области? Там электорат все-таки там существенно отличается от вашего традиционного электората, согласитесь.

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Ви знаєте пане Євгену, я зараз об’їжджаю Україну і мав зустрічі в Донецькій області, мав зустрічі в Дніпропетровській області, на Полтавщині. Ось цього тижня знову буду на Дніпропетровщині, Запоріжжя потім буде, Одеса, потім буде Миколаїв, Херсон, а через тиждень це буде Луганськ, Суми і Харків. І хочете вірте, а хочете не вірте, але зустрічі на Сході України в мене проходять ну, з таким ентузіазмом, з такою енергією, стільки людей приходять, що зали просто не вміщають. Більше того я вам розкажу, влада навіть вдається до таких кроків, що вона забороняє «Свободі» отримати зал приміщення для проведення таких зустрічей. Може, боїться. Ми навіть проплачуємо приміщення, а часто доводиться виступати на вулиці, як скажімо, вчора в Миронівці. Ми заплатили за зал, влада заборонила, і ми виступали на вулиці. Це свідчить тільки про то, що влада розуміє, що «Свобода» набирає обертів. Про які ви говорите, про лозунги? Сила «Свободи» в тому, що ми – є партія світо оглядова, ідеологічна. Ми не змінюємося в залежності від політичної кон’єктури. Ми що говоримо на Заході, що говоримо на Сході. Ми говоримо, що ми маємо право мати таку ідеологію, яку ми сьогодні проповідуємо. І я думаю, що люди якраз, шанують і поважають, і повертаються до нас через нашу принциповість, через нашу послідовність, через те, що ми не лукавимо. Люди знають, що від нас можна очікувати. Є програма захисту українців. І вони розуміють, ми не будемо, як то кажуть, виляти хвостом, будемо тримати лінію тої програми. І ті, хто це підтримають, вони за нас проголосують. Но ще є один фактор, немало важливий – у «Свободи» немає тушок. У нас сьогодні близько 2,5 тисячі депутатів по всій Україні. І ви не приведете прикладу, коли «Свободівці» співпрацюють з теперішньою владою. А я думаю, що українці якраз, серйозно можуть оцінити саме от ті такі позитиви. Більше того, я вважаю, що формат комітету «Опору диктатурі», і той, який ми для себе внутрішньо узгодимо, який буде найбільш оптимальний для боротьби, він враховуватиме абсолютно всі аспекти, і всі моменти. Сьогодні я переконаний, ви будете подивовані результатом «Свободи» на великій Україні. Для нас важливо тут зберегти голоси. Нам тут важніше зараз, щоб в кожному населеному пункті були наші спостерігачі. Не просто спостерігачі, які знаєте, від такої години, до такої, а які будуть ідейно боротися за результат. До речі, на тому влада завжди вигравала. Члени нашої організації і наші симпатики – це не є люди за гроші. Ті не виходять на мітинги з прапорами, коли їм платять по 50 гривень. Ті люди…

ВЕДУЧИЙ: А кто выходит?

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Ну, є такі приклади. І партія влади започаткували оцей такий, так званий, комерціоналізацію української вулиці, але це «Свободи» не стосується. От тим ми і беремо, тим ми і більше отримуємо позитиву. Ще один момент. Ви ж розумієте, «Свобода» може не отримувати, не отримувати необхідної кількості голосів. А потім може статися прорив. Ну, значно, як це було на тих виборах в Західній Україні. Хто міг прогнозувати такий результат? 3 голови Обласних Рад, міський голова Обласного центру. В 8 областях фракції.

ВЕДУЧИЙ: Во всяком случае, эту идею мы предвидели на эти досрочные выборы в Тернопольской области.

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Але багато хто був скептиком, і казав, згадайте, ой-ей-ей, та «Свобода», та то випадок тільки один, а після виборів Тернопільської обласної ради, незважаючи на те, що у нас стільки, даруйте, багна вилито було в Інтернеті, і розказували, що ми такі-сякі там все завалили, але планові вибори ми отримали більшість в Міській Раді, ми отримали міського голову. Так що все в порівнянні.

ВЕДУЧИЙ: Олег Ярославович, как всегда, у нас традиция, помимо вашего покорного слуги, нашим гостям всегда задают вопросы приглашенные журналисты, разных средств массовой информации. Я сейчас хотел бы предоставить коллегам возможность задать интересующий их вопросы. Пожалуйста, Александр Дубинский, независимый журналист. Ваш вопрос.

Олександр ДУБИНСЬКИЙ, незалежний журналіст: Добрый вечер, Олег Ярославович, я вот послушал, вы очень бодро так заговорили о реприватизации государственных предприятий, которые захапали олигархи, стратегических объектов, вопрос №1. Если, например, вы придете к власти, будете ли вы настаивать на том, чтобы в госсобственность вернули резиденцию Межгорья, которую очень многие считают незаконно приватизированной? И будете ли настаивать на том, чтобы предприятия, их руководители, которые эту резиденцию, эту землю выводили из госсобственности, оказались за решеткой? И может быть, будете ли вы инициировать преследования действующего Президента Виктора Федоровича, который этой собственностью, которую, многие считают, незаконно пользуется? Вопрос №1. Вопрос №2. Ну, о ваших смелых высказываниях продолжая. Вот у нас как-то так заведено, что все смелые, рано или поздно на 4 или 7 лет, едут отдыхать к куму, на зону, да? вопрос такой. Я думаю, что если про Луценка нашли, что накопать, что на 4 года его смогли посадить, то я думаю, про вас тоже найдется, за что вас годика на 3 посадить. Если это произойдет, вы что выберете: присоединиться к Партии регионов, как Тигипко или отправиться за решетку?

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Дякую за ваші запитання. Звісно, що ми будемо наполягати на законі про стратегічні підприємства, де обов’язково має бути перелік усіх стратегічних підприємств. Навряд чи резиденція в Межигір’ї увійде в цей перелік стратегічних підприємств, оскільки ж ви самі розумієте, що це не є стратегічні підприємства, але перед законом мають бути всі рівні. І ми абсолютно в цьому переконані, чи президент, чи рядовий громадянин. І прекрасно розуміємо, що це майно було придбано незаконно. Значить, наша рішучість, наша відповідальність спричиниться до того, що справедливість буде торжествувати. Не знаю, дитячий будинок можна там зробити, ну якийсь табір для відпочинку, але для нас не буде жодного сковування: чи це людина була президентом, чи прем’єром, для того, щоб вона кримінально відповідала за свої злочини. До речі, хочу вам нагадати, що саме Всеукраїнське об’єднання «Свобода». Наприклад, на виборах 2006 року, на відміну від інших політичних партій, мало чіткий пункт в своїй програмі – притягнути до кримінальної відповідальності президента Кучму – за то-то, за то-то, за то-то, Кравчука – за то-то, за то-то, за то-то.

Олександр ДУБИНСЬКИЙ, незалежний журналіст: Простите, я не за Кучму. Я просто… Я прошу прощения, вот если, я просто уточню ваш ответ, сразу же. Если вы приходите к власти, то вместо клубного дома в Межгорье, будет детский дом?

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Щось буде, але не резиденція.

Олександр ДУБИНСЬКИЙ, незалежний журналіст: То есть. Януковича там не будет. Спасибо.

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Але не резиденція. Що стосується вашого другого запитання.

Олександр ДУБИНСЬКИЙ, незалежний журналіст: Вот если вам предложат, что вы выберете?

ВЕДУЧИЙ: Тимошенко, Луценко или предпочтете последовать примеру других политиков?

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Бачите, в ліс, вовка боятися, в ліс не ходити. І з іншого боку. Я не можу сказати, що я є такий безстрашний, але є вже ситуація, коли є Олег Тягнибок, є Всеукраїнське об’єднання «Свобода» і є дуже багато людей, які мені особисто, і політичній силі, яку я очолюю, повірили. Я не можу сьогодні зрадити цих людей. Ще раз хочу наголосити, може конкретно для вас, ну не конкретно для вас, а загалом, даю відповідь на запитання, може для декого, це на грає роль, що ми є партією ідеологічною. І я політикою займаюся із ідейних, світоглядних міркувань, але те, що ми вже почали робити, ми сподіваюся. Дійдемо до логічного завершення. Не думаю, що зовсім коректно порівнювати мене, зокрема, з Тимошенко, чи з Луценком. Адже, і пані Тимошенко, і пан Луценко, вони займали нижчі посади Державної виконавчої влади. І як ви кажете, в результаті можна було щось знайти. «Свобода» не була при виконавчій владі жодного разу. І якщо на мене що ж мали би знайти, то точно це вже оприлюднили. Окрім всякої маячні, брехні, пльоту, як кажуть, фальсифікацій і маніпуляцій, поки що нічого не було. І бути в принципі, не може. Ну зрештою, назвався грибом, лізь у борщ. І раз тут вже є така боротьба, таке протистояння, ми усвідомлюємо, що ми можемо чекати. І ті репресії, які сьогодні чиняться проти Всеукраїнського об’єднання «Свобода», а їх є досить багато. Я можу зараз по кожній області привести приклади, коли жорстко тероризують «Свободівців». Можу сказати, що жодний підприємець, бізнесмен, який є в «Свободі», сьогодні сидить в перевірках в Податкової, Пожежної станції. Та навіть я, скромний чоловік, кілька днів тому назад, на Закарпатті перебував. У зв’язку із святкування 73 річниці Карпатської України. Але ж подивіться, аж цілий екскорт зовнішнього спостереження за мною встановили. Їдемо, одна і та сама машина. Друга машина – десь в селі, під тяпом ночуємо, прокидаємося – знов стоїть. Ми підходимо до хлопців, кави їм запропонувати, думали, може, вони з нами хочуть річницю Карпатської України, вони почали чкурнути, втікати, чкурнули швиденько. Так що ми розуміємо, що зараз йдуть моменти, можливо, навіть заліковування – телефон слухають, знаєте, неможливо говорити, тріщить.

Олександр ДУБИНСЬКИЙ, незалежний журналіст: Хорошо, что за вами следят. Это хорошо. Может быть, это поклонницы, может быть поклонники.

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Я себе тішу такою думкою, так, що це прихильники.

Олександр ДУБИНСЬКИЙ, незалежний журналіст: За убеждение в тюрьмы вы готовы? За убеждение в тюрьму вы готовы?

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Ну, для чого ви так печально? Знаєте, я вам розкажу…

Олександр ДУБИНСЬКИЙ, незалежний журналіст: Ну я спрашиваю. Идеологически вы сказали, я готов на все.

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: … таку бувальщину, ще з часів українських січових стрільців. Коли сотник питається стрільця. Каже, що ти стрілець будеш робити в бою? Він каже, я в бою буду, я буду в бою гинути за Україну. Сотник йому сказав, ні, ти в бою маєш зробити так, щоб і ворог загинув за Україну. А може, краще я зроблю так, щоб наші політичні опоненти, які роблять злочини сьогодні, проти українського народу, вони пішли до тюрми, до ув’язнення, а не я?

ВЕДУЧИЙ: Олег Ярославович, а вот к вопросу о судебных процессах, судебных заседаниях. Многие спрашивают, а почему вот вы, в отличие от Кличко, Яценюка, ни разу не появлялись на судебных заседаниях по делу Тимошенко? Ну, может быть, у вас какие-то противоречия, разные диалоги с «Батьківщиною»? Может быть, вам следовало проявить какую-то солидарность?

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Пане Євгенію, ми солідарність проявили і не абияку. Я вам хочу сказати, на другий день після ув’язнення пані Тимошенко. Саме Всеукраїнське об’єднання «Свобода» ініціювало дострокові сесії Львівської обласної, Івано-Франківської обласної, Тернопільської обласної, відповідно, Міських рад, на яких ми одним питанням розглядали проблему політичних репресій в Україні, де ми чітко задекларували свою позицію. Більше того, ну якщо для вас це є солідарністю, я наприклад, писав документ про взяття на поруки пані Тимошенко. Наші активісти брали участь в вуличних акціях. І не тільки в Києві, а і по різних регіонах України. Інша справа, що не зовсім коректно ми вважали вип’ячуватися, демонструвати, якби так свою, аж таку надто велику присутність, щоб це не було неправильно сприйнято. Але безпосередню участь в боротьбі проти політичних репресій, зокрема, декларація того, що ув’язнення пані Тимошенко – це не кримінал, що це була чиста політика, від «Свободи» суспільство отримало.

ВЕДУЧИЙ: А вот вы когда-то критиковали парламентскую оппозицию, говоря, что они даже толком не умеют трибуну заблокировать, чтобы не допустить принятия анти народных законов. На ваш взгляд, вот ближайшие соратники Тимошенко достаточно боролись за ее освобождение?

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Пане Євгенію …

ВЕДУЧИЙ: Если бы вас, не Дай Бог, так посадили, как бы ваши однопартийцы действовали?

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Мені би страшенно хотілося би вам розказати як би діяли мої однопартійці. Я думаю, що ви навіть не сумніваєтеся, які би це були дії моїх однопартійців. Але не гнівайтеся, будь ласка, і ви, шановне товариство, але 22 січня на Софіївському майдані ми підписали договір про взаємно непоборювання між членами опозиції. І я би не хотів коментувати такі речі, які стосуються наших теперішніх партнерів і внутрішніх справ. Я думаю, що «Батьківщина» сама розбереться в своєму середовищі, чи ефективно діяли її депутати, чи ефективно діяло її членство по захисту їхнього лідеру.

ВЕДУЧИЙ: Пожалуйста, Вадим Денисенко. Ваш вопрос.

Вадим ДЕНИСЕНКО, «Коментарі»: Пане Олеже, ну по-перше, невеличка ремарка. Коли я слухав вашу частину, про економічну вашу програму, про реприватизацію. І так далі, і так далі, ну в принципі, якби тут стояв Петро Миколайович Симоненко, він би підписався під кожним словом, яке ви сказали. Тобто, якось тут йшлося, що крайня права, крайня ліва сили несподівано єдиним фронтом повинні вийти у наступному Парламенті. Ну, ось така невеличка ремарка. У мене до вас два запитання: перше – наближається вибори мера Києва, і тиждень тому, я запитував, це запитання я задавав пану Турчинову. Теж. Як і ви, він був минулого разу кандидатом мера Києва. Перше – чи будете ви балотуватися мером Києва, і друге – чи збираєтесь ви підтримати Віталія Кличка на майбутніх мерських виборах. Це перше запитання. І друге запитання. Все ж таки. Коли ви говорите, що проти вас дуже багато льоток, слухів, і так далі, я хотів би нагадати, що перед другим туром президентських виборів, Партія «Свободи». В принципі. Закликала своїх сторонників, проголосувати проти всіх, тому що ви агітували, говорили про те, що немає, ну неважно чого ви це говорили, але завдяки цьому, ви багато в чому, це була позиція ваша, це була позиція Віктора Андрійовича Ющенка, завдяки цьому, багато в чому ми можемо говорити, що Віктор Федорович Янукович став Президентом. Чи усвідомили ви помилку за ту агітацію? І друге. Це, звичайно, мер Києва.

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Господи, Боже мій, ви мене все-таки вимушуєте говорити те, що я би не мав говорити. Ну гаразд, що стосується порівняння з «Комуністами». Даруйте, будь ласка, воно абсолютно не коректне, і воно не відповідає дійсності.

Вадим ДЕНИСЕНКО, «Коментарі»: Петро Миколайович Симоненко говорить про реприватизацію, повністю все, що він говорить.

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: На разі, Петро Симоненко готується вибачатися перед Олегом Тягнибоком, і Всеукраїнським об’єднанням «Свобода» у зв’язку із образою честі та гідності, з поширенням наклепів на «Свободу», і на першій шпальті газети «Комуніст», згідно рішення Київського окружного суду, а потім підтверджено Апеляційним судом, такі вибачення, найближчим часом, ми можемо отримати. По-друге, я би хотів сказати, що знаєте, Всеукраїнське об’єднання «Свобода», як партія націоналістична, вона керується програмою. В тому числі і економічною, не тою, що ми сьогодні придумали, чи в когось взяли – це є програма, яка базова була організацією українських націоналістів, 29 року, потім справками 43 року.

Вадим ДЕНИСЕНКО, «Коментарі»: Програми про реприватизацію центральних …

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Ну, ми говоримо про напрямок програми, а ви сумніваєтеся, що ОУН, Бандера, мали би інше бачення, виходячи з теперішньої ситуації? А крім того, «Комуністи». Та вони ж в Парламенті голосують за ту саму приватизацію стратегічних підприємств, разом зі своїми коаліціянтами, в якій вони разом, Асоціація коаліції разом з Партією регіонів. Комуністи повинні відповідати, як і Партія регіонів за всі ті злодіяння, які нині діються. І тому, говорити про те, що декларувати мають будь що. Ми бачимо їхні конкретні дії. Сьогодні, якби не «Комуністи», і їхні голоси, Партія регіонів навряд чи би мала, ну звісно, «тушки», навряд чи вона би мала такий великий вплив в українському Парламенті. Що стосується виборів міського голови Києва, так дійсно, я балотувався за рішенням політичної сили, яку очолюю, Всеукраїнське об’єднання «Свобода» на посаду міського голови Києва, зараз, коли такі вибори оголошені, ну, будемо ухвалювати рішення. Більш того, сьогодні ми знаходимося в комітеті «Опору диктатурі» і я сподіваюся, що ми ухвалимо спільне рішення щодо нашої участі в виборах того голови Києва. Хоча на нашу думку, ми це розуміємо, що влада хоче готувати абсолютний фарс, коли вона оголосить міські вибори голови Києва в липні місяці, після проведення Чемпіонату ЄВРО-2012. Більше того, знаєте, які вже рішення попередньо ухвалила Київська державна адміністрація? До завершення ЄВРО заборонити будь-яку рекламу зовнішню в Києві. Тільки рекламувати ЄВРО. Тобто, 3 числа ЄВРО завершується, а 8, чи якого вони там хочуть, 15 числа, вибори міського голови Києва для того. Щоб перетворити це на фарс. Зрозуміло для чого. Київ – стратегічно для Партії регіонів. Попов їм потрібен не тільки, як голова Адміністрації, а як міський голова. Я сподіваюся, ми ухвалимо відповідне рішення, і тоді озвучимо його, і разом будемо координувати наші дії, виходячи із політичної ситуації, і виходячи із політичного моменту.

Вадим ДЕНИСЕНКО, «Коментарі»: Відносно другого туру президентських виборів.

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Даруйте, ви знаєте, вже кого-кого, а вас я дуже шаную. І ваше друковане видання, не менше ніж вас я шаную. Ну але дещо ви трішки переплутуєте нашу позицію. Сподіваюся, що це зроблено не свідомо. «Свобода» не агітувала ніколи голосувати всіх. Будь ласка, зайдіть на сайт, погугліть. І ви побачите нашу позицію між 1 і 2 туром. Після 1 туру «Свобода» оприлюднила відкритий лист до кандидата в президенти, пані Юлії Тимошенко, де ми пояснили, що якщо пані Тимошенко хоче отримати голоси українських націоналістів, які голосували за Олега Тягнибока, ми їй порекомендували зробити декілька конкретних кроків. Скажімо, оприлюднити таємні домовини з Путіним по газових угодах, оприлюднити позицію щодо деяких кадрових питань в середині партій. Не буду в деталі удалятися, але ще раз кажу, щоб не було сприйнято, як певна критика наших політичних опонентів. І ми переконані, що якби пані Тимошенко, тоді будучи кандидатом в президенти, дослухалася до наших рекомендацій, вона би, можливо, і отримала ту кількість голосів. Зрозумійте, будь ласка, за «Свободу» і за Олега Тягнибока голосують люди, які не штампами роблять те, що скаже Тягнибок чи «Свобода» - це є ідеологічні люди. І якщо я свого виборця буду переконувати робити те, про що він не думає, або те, в чому він не переконаний, він не буду мене слухати.

ВЕДУЧИЙ: Получается, что причиной поражения Юлии Владимировны на президентских выборах во втором туре, что она вас не послушала?

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Ну, я не хочу, бути останньою інстанцією, не хочу казати те, що…

ВЕДУЧИЙ: Ну, вы говорите, что ваша точка зрения такая получается.

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Ми говоримо, що якщо би тоді кандидат в президенти пані Тимошенко, дослухався до рекомендації «Свободи», і протягом тих 2 тижнів публічно озвучив ці позиції, а це було близько 5-6 позицій, які ми розуміли, дуже важливі для націоналістичного виборця, то ми більш переконані, що цей виборець однозначно пішов би і проголосував би, а пані Тимошенко. Так наш виборець просто не пішов на вибори. Хоча ми зрештою, закликали. І ні одного, жодного голосу свідомого українця, патріота віддавати за нинішнього Президента пана Януковича, але це вже історія товариства. Тому, я не можу казати, що мені соромно за щось. «Свобода» абсолютно логічно і правильно вибрала позицію тоді між 1 і 2 туром. Дякую за ваші запитання.

ВЕДУЧИЙ: Пожалуйста, вопрос Людмилы Лысенко, шеф-корреспондента российского агентства «РИА новости в Украине».

Людмила ЛИСЕНКО, «РІА новини Україна»: Ви затронули тему честі і гідності. Скажіть, будь ласка, ваші члени, члени вашої політичної сили неодноразово ставали фігурантами гучних скандалів, в тому, і це стосувалося також, і честі, і гідності, я маю на увазі, і нещодавній скандал, який був навколо Гайтани, коли вона перемогла, і були її доволі різкі заяви ваших однопартійців. І я маю на увазі скандал, коли пан Муха, якщо я не помиляюся, напав на машину ГАІ, ну там писали так ЗМІ, і ще різні, інші скандали. Скажіть будь ласка, як ви ставитися до таких дій ваших однопартійців, чи не вважаєте ви, що вони дискредитують, я перепрошую, вашу політичну силу. ви ж все-таки збираєтесь йти на вибори. І чи будете ви приймати якісь, чи ініціювати якісь рішення, там про виключення з партії, чи правові якісь інші?

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Дякую за ваше запитання. Ви дуже влучно потрапили. Як написали засоби масової інформації. Знову ж таки, не хочу зачіпати журналістську братію, яку шаную і поважаю, але ви ж прекрасно розумієте, що сьогодні проти «Свободи» ведеться найжорсткіша інформаційна війна. І не завжди те, що пишеться про Всеукраїнське об’єднання «Свобода», про вчинки, про дії, і навіть вислови наших однопартійців – це відповідає дійсності. Якщо ви зайдете на сайт «Свободи», ви знайдете не всякі такі провокаційні, різні коментарі, заяви, події. Однозначно. Ви знайдете пояснення. От ви згадали Муху. От дивіться як ви сформулювали Муха напав на машину ДАІ. Ну таке враження, що такий Рембо, який напав на машину ДАІ. А ви, якби розумієте, що означає? От попробуйте попасти на машину ДАІ. Ну, як ви нападете на машину ДАІ, вас зразу в наручники. Правильно? І до цюпу відправлять. Чомусь його ніхто не заарештував. З якої причини? А все було зовсім по-іншому. Все було так, що коли Муха побачив, що до його сусіда, який був за кермом цього автомобіля причепилися не зовсім тверезі працівники ДАІ, витягнули його з автомобіля, кинули обличчям в сніг, і почали йому скручувати руки, і бити того чоловіка, Муха, витягнувши мандат депутат Районної Ради підійшов, і звісно що, почав захищати ту людину. Після того. Як він отримав удар від працівників міліції, які його власно, кинули на цей автомобіль, ну, зав’язалися, скажімо, сутичка, певне непорозуміння. І все це потім, появляється у деяких Львівських засобах масової інформації. Як потім чисто випадково з’ясовується, що власником тих засобів масової інформації львівських є медіа магнат, міський голова Львова, який знаходиться в найжорсткішому протистоянні з депутатською фракцією «Свободи». Оскільки «Свобода» не дає їм красти, оскільки «Свобода» оприлюднює всі зловживання: з землею, з нерухомістю, які сьогодні є в місті Львові. Не дає можливості запихати свої лапи до бюджету місцевого. І відповідно медіа-магнат, який є міською головою, використовує свої власні медіа, медіа своєї родини для того. Щоб оббріхувати Всеукраїнське об’єднання «Свобода». Звісно, як ви розумієте, коли ця інформація появляється в одному з ЗМІ, або на якомусь Інтернеті, вона вже починає передруковуватися. Більше того, дуже часто, передруковується з різними фантазіями, але чому…

ВЕДУЧИЙ: Подождите, подождите Олег Ярославович…

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: а чому до «Свободи» не передзвонити і не спитати, правда чи неправда?

ВЕДУЧИЙ: Ну, все-таки. Юрий Сиротюк высказывался определенным образом про Гайтану, было ведь такое?

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Юрій Сиротюк висловлювався.

ВЕДУЧИЙ: Не журналисты придумали, правда?

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Звісно, Юрій Сиротюк…

ВЕДУЧИЙ: Господин Михальчишин говорил про холокост, как о светлом периоде истории, или не говорил?

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Я про це нічого не знаю, але на рахунок висловлювання Сиротюка, я вам можу сказати, він висловлювався, але що він говорив…

ВЕДУЧИЙ: Выступая на лекции в Львовском политехнике говорил…

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: я не був на тій лекції. Пане Євгеній, ви запросить Міхальчишина. Я вам гарантую, він дуже цікавий співрозмовник, і він вам все розкаже.

ВЕДУЧИЙ: Подождите, то есть, а вы не отвечаете за высказывания своих однопартийцев?

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Звісно ж я відповідаю. Але, пане Євгеній, звісно, що я відповідаю.

ВЕДУЧИЙ: Вот я просто пример приведу. Вот вы в прошлом году сняли с должности главы донецкой «Свободы» господина Шевцова за интервью, в котором он сказал, что есть определенные сходства у украинских националистов с не меткими национал-социалистами. И вы, как говорится, голову с него сняли, в переносном смысле.

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Пане Євгенію, не я зняв. Це було рішення з’їзду Всеукраїнського об’єднання «Свобода».

ВЕДУЧИЙ: А вы с ним были не согласны?

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: А це якраз, звісно, що ні. Це якраз підтверджує це питання, яке задала шановна пані, говорячи про то як партія реагує. Партія сильна тоді, коли вона реагує. На, скажімо, висловлювання членів організації, які суперечать ідеології політичної партії, суперечать, якби партійному напрямку. І таке інше. Що стосується Сиротюка, ну ви хочете почути, дозвольте мені відповісти. Ви знаєте, якби у висловлюваннях Сиротюка був расизм, або все те, що істерія, піднята навколо того, абсолютно штучно створеного скандалу відповідала дійсності, то напевно була би відкрита кримінальна справа. Але ми навмисно подивилися в енциклопедію Британніка, що таке расизм. І з’ясувалося, що навіть близько про те, що говорив сиротюк, не відповідає відповідним визначенням того ж таки расизму. Це була висловлена його думка, а вся та травля, яка потім почалася, ми ж розуміємо хто це почав. Згадайте, Ганна Герман, Колесніченко, Бондаренко і інша братія. Які виставили якби, фігурантом того скандалу навіть не Гайтану, а такого собі добродія Валіда Арфуша, який виконує обов’язки заступника керівника Державної національної телерадіокомпанії. Людина, яка фактично зобов’язана формувати цінності через інформаційний простір.

ВЕДУЧИЙ: А вы считаете, что Валид Арфуш не может занимать эту должность, потому что он араб?

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Ну я маю певні сумніви щодо того. До чого тут араб? Людина, яка не відомо. Має українське громадянство чи не має? Людина. Яка має дуже сумнівну репутацію. Ну невже ви не знаєте, чим займався він разом зі своїм братом, коли сюди приїхав в Україну? І тепер ця людина починає вести національну інформаційну політику. Людина, яка займаючи державну посаду, навіть зусиль не зробила, щоб вивчити за стільки часу українську державну мову, даруйте будь ласка, я би хотів побачити як би в якійсь іншій країні собі такі речі дозволяли. І суть того скандалу Арфуш озвучив, зняти з реєстрації Всеукраїнське об’єднання «Свобода». От взагалі, ще раз товариство, виїденого яйця це не вартує. Та вся істерика була звинута. Що стосується інших висловлювань, ну на то є і наші однопартійці, що ми є члени одної команди, і звісно, якщо це не відповідатиме нашим ідеологічним принципам. Якщо це су перечуватиме нашій лінії, зрозуміло, що партія реагуватиме. Однозначно, для цього це є об’єднання, для того є от то політична партія. Дякую

ВЕДУЧИЙ: Пожалуйста. Вопрос Семена Уралова, шеф-редактора «Однако. Украина».

Семен УРАЛОВ, «Однако. Украина»: Добрый вечер. Просто я приехал из Одессы, то есть, будет такой региональный взгляд на то, что происходит. Вот первый тезис, комитета «Сопротивления диктатуры» за пределами Киева не существует. Это первое. Второе. Что касается в регионах, и личности, собственно. Господина Тягнибока. Вот ваши коллеги по комитету «Сопротивления диктатуры» в регионах, они, мягко говоря, в шоке от того, какие у них партнеры. Вот так вот, например, я приведу одесский пример. Так получилось, что «Фронт перемен» - это как бы, большое количество евреев одесских. Да, да, и коммерсантов, и промышленников. Но они, мягко говоря, уходят от ответа, что их лидер делает рядом с вами и поверьте мне, по всей вот этой дуге, как я ее называю, Имперской, да, к Харькову до Одессы, ну, находится рядом с вами – это, как минимум, неприлично. Это первое. Второе. Собственно, сейчас я перехожу к вопросу. Ну вот. Украина, она деградирует с последних, фактически, наверное, с 85 года, ну, как и в России, как многие наши коллеги. Деградирует как государство. Если бы Украина. Вот вы говорите постоянно о давлении со стороны власти. Если бы как явление были бы, например, в России или в Белоруссии. Вы бы сидели, да, как минимум. А вопрос заключается в чем? Государство деградирует, деградируют националисты, деградируют власти. Вот посмотрим на политиков 15 лет назад – Кучма, Медведчук – это в принципе, были люди, Литвин начинал карьеру, да. Сейчас был Черновол националист. Теперь вы. Вам не кажется, что вот то, что происходит сейчас, вот эти все комитеты, это, во-первых, достаточно смешно, вот, во-вторых, деградирует вместе со всей страной? Вы – результат деградации. Нет у вас ощущения такого?

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Ви знаєте, з одного боку, мені не хочеться відповідати на хамство цього одеського чоловіка. Який судячи з заданого запитання, абсолютно зневажає будь що українське, але чого ви переймаєтеся? Курчат по осені рахуємо. Будемо бачити результат в листопаді. Якщо ви так зневажливо висловлюєтеся про Україну. Як державу, про опозицію, то чого ви так за все це переживаєте? Ви вважаєте, що комітет «Опору диктатурі» не може співпрацювати зі свободою, а можливо, комітет «Опору диктатурі» вважає, що може співпрацювати. Ну даруйте, у вас не спиталися. Так що залишіть будь ласка, свої українофобські судження при собі.

ВЕДУЧИЙ: Последний вопрос. Потому что время наше. Извините, подходит к концу. Вот если верить Декларациям о доходах, вы в свое время были самым бедным кандидатом в президенты. Жили на одну зарплату лидера партии, которая составляла в год 180 тысяч гривен, так?

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Не зовсім так. Якби ви згадаєте декларації про доходи, незважаючи на скромні мої доходи, я не найбідніший, багатший навіть від деяких міністрів. Як з’ясувалося.

ВЕДУЧИЙ: Ну ваши цифры соответствуют действительности? Сейчас что-нибудь изменилось?

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Ну, практично, нічого не змінилося.

ВЕДУЧИЙ: Слушайте, а вот злые языки говорят, что вы ездите теперь на машине стоимостью чуть ли не 100 тысяч долларов, которые вам подарил кто-то из друзей. Это соответствует действительности, или опять-таки клевечут?

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Це злі язики. Це злі язики. По-перше, я зараз на теперішній день, не маю свого власного приватного автомобіля, хоча мав свій приватний автомобіль. Більше того. Пане Євгенію, саме тут, в програмі «Інтер», 26 грудня 2010 грудня, як ви пригадуєте. Я відповідав на той самий запитання, про той самий автомобіль, яким я зараз користуюся. Це є автомобіль одного з наших однопартійців, який дав можливість мені ним користуватися на цей час. Більше того, коли я наприклад, приїду в Одесу чи приїду в Харків, чи приїду в Запоріжжя, мені однопартійці дадуть можливість користуватися тими автомобілями, які обслуговують їх.

ВЕДУЧИЙ: Я сразу вспоминаю Юлию Тимошенко, которая тоже говорила, что живет в домике у друзей.

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Ну, пане Євгенію. Я ніколи. Пане Євгенію, я ніколи не скривав своїх доходів, і завжди відверто про це говорив. Більше того, я ніколи не прибіднявся. Я не є бідною людиною. Я є представник, фактично, середнього класу. Але в даному випадку, я користуюся автомобілем нашого однопартійця. Навіть можу сказати якого. Якого весь час ви запрошуєте сюди на передачу. Ігоря Мирошниченка. Я конкретно вам заявляю, голова Сумської обласної адміністрації дав можливість мені возитися…

ВЕДУЧИЙ: А какой марки?

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Перепрошую

ВЕДУЧИЙ: Автомобиль какой марки?

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: «Тойота».

ВЕДУЧИЙ: «Тойота». Хорошо. А вот почему…< ВЕДУЧИЙ: «Тойота». Хорошо. А вот почему…< ВЕДУЧИЙ: «Тойота». Хорошо. А вот почему…< ВЕДУЧИЙ: «Тойота». Хорошо. А вот почему…< ВЕДУЧИЙ: «Тойота». Хорошо. А вот почему…< ВЕДУЧИЙ: «Тойота». Хорошо. А вот почему…< ВЕДУЧИЙ: «Тойота». Хорошо. А вот почему…< ВЕДУЧИЙ: «Тойота». Хорошо. А вот почему…< ВЕДУЧИЙ: «Тойота». Хорошо. А вот почему…< ВЕДУЧИЙ: «Тойота». Хорошо. А вот почему…< ВЕДУЧИЙ: «Тойота». Хорошо. А вот почему…< ВЕДУЧИЙ: «Тойота». Хорошо. А вот почему…< ВЕДУЧИЙ: «Тойота». Хорошо. А вот почему…< ВЕДУЧИЙ: «Тойота». Хорошо. А вот почему…< ВЕДУЧИЙ: «Тойота». Хорошо. А вот почему…< ВЕДУЧИЙ: «Тойота». Хорошо. А вот почему…

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Я от перепрошую, а чому в мене враження, що всі клином зійшлися. На якій машині їздить Тягнибок?

ВЕДУЧИЙ: Ну, вы уж простите такой обывательский интерес. Ну, я думаю, что…

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Більше того. Мій автомобіль, я вам розказував.

ВЕДУЧИЙ: Наши зрители интересуются и этим тоже, и ваши избиратели среди них тоже есть.

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Я вам розказував минулого разу, автомобіль, яким я користуюся – це фактично моя хата. От зараз я на іншій. Мене підвезли на іншій машині, але коли ви захочете, я вам можу показати. В мене там три костюми вісить, в мене там є нижня білизна, в мене там є кілька пар шкарпеток. В мене там є подушка, я там дуже часто ночую.

ВЕДУЧИЙ: Да я помню, вы об это рассказывали.

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Справа політика. Це йти до народу, з людьми бути безпосередньо. І їздити вічно. Я ж вам графік назвав. Уявляєте собі, як я по Україні їжджу? Я не думаю, що це особлива проблема, і люди це прекрасно розуміють.

ВЕДУЧИЙ: Ну хорошо. Ну, вот почему известный писатель Иван Драч говорит о вас так, что к Тягнибоку есть претензии, что его использует нынешняя власть? Он мог бы своими действиями доказывать обратное, но он этого не делает.

Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО «Свобода»: Знаєте, колись гітлерівські окупанти розказували про організацію Українських націоналістів і бандерівців, що їх використовують більшовики, але коли більшовики прийшли на їх місце, то появилися такі самі листівки, які розказували, що бандерівців використовують фашисти. Тому, даруйте будь ласка, це все є, абсолютно надумані, навіть не фантазії, а трактування. Я не знаю, коли це говорив пан Іван Драч, але якщо він таке казав, то очевидно, що були якісь певні обставини які заставляли його це говорити. Всеукраїнське об’єднання «Свобода» - це є українська націоналістична організація. Все, що ми робимо, ми робимо в інтересах української нації. Ми хочемо захищати представників української нації і робити Україну справедливою. Соціально справедливою і національно справедливою, квітучою державою з майбутнім. І все, що ми робимо, робимо в інтересах української держави.

ВЕДУЧИЙ: Ну что ж, спасибо большое господин Тягнибок за ваши ответы. У нас в гостях сегодня был лидер всеукраинского объединения «Свобода», а мы продолжим нашу программу.

ВЕДУЧИЙ: Мы продолжаем очередной выпуск программы «Большая политика». В прямом эфире телеканала «Интер». На очереди традиционная рубрика, короткие комментарии к некоторым важным событиям последних дней.

КОР: Кровавая драма в Тулузе, главное событие, обсуждавшееся на минувшей недели во всем мире. В понедельник 19-го марта 24-ох летний француз алжирского происхождения Мухамед Мира среди белого дня совершил нападение на еврейскую школу в Тулузе и застрелил местного учителя Равина, двоих его маленьких сыновей и восьми летнюю дочь директора школы. За несколько дней до этого он убил так же четверых французских военнослужащих. Террорист заявил по телефону журналистам, что является членом Аль-Каиды, а эти убийства он совершил в знак протеста против проводимой Президентом Саркази антимусульманской политике в частности против запрета женщинам носить пиджак в присутственных местах. После тридцати часовой осады Мухамеда Мера, он был убит бойцами французских спецподразделений, пошедших на штурм зданий.

КОР: Президент Янукович вернувшись из поездки в Москву, где он встречался со вновь избранным президентом России Владимиром Путиным, заявил, что решение вопроса о цене на газ будет выработано к 20-ым числам мая. Иными словами никаких прорывов на газовых переговорах между Киевом и Москвой до инаугурации Владимира Путина, которая намечена на 7-ое мая не предвидится. Наблюдатели российской столицы сходятся во мнении, что ответов на все принципиальные вопросы внутренней и внешней политики России в ближайшем будущем и на перспективу не будет дано до того момента, пока Путин не вернется в Кремль.

КОР: Между тем первый вице-премьер правительства Украины Валерий Хорошковский заявил, что переговоры с Россией по цене на газ будет вести гораздо проще, как только будут найдены альтернативные источники поставок топлива и это сейчас главная задача. По сообщениям украинских СМИ правительство сейчас ведет активные переговоры с Турцией, Румынией и Германией закупках газа в общей сложности около 10-ти миллиардов кубометров в год. Причем по цене на тридцать сорок долларов на тысячу кубометров меньше чем Украина, сейчас платит российскому Газпрому.

КОР: Российский миллиардер Олег Дерипаска один из 20-ти самых богатых людей России по оценке журнала «Форбс» его состояние восемь миллиардов восемьсот миллионов долларов в очередной раз лишился Запорожского алюминиевого комбината. Хозяйственный суд Киева вернул собственность государства, принадлежащую Дерипаске, контрольный пакет акций завода. Тяжба вокруг комбината идет уже второй год. В роли истца выступает Генпрокуратура Украины. По ее мнению российские владельцы комбината грубо нарушают свои инвестиционные обязательства, в результате чего завод фактически стал. В прошлом году суд уже принимал решение вернуть комбинат государству, но за тем Высший хозяйственный суд отменил этот вердикт и вот теперь конфликт пошел на новый круг. Напомним, что миллиардер Дерипаска не рядовой олигарх. В прошлом считался одним из членов так называемой семьи влиятельного окружения ныне покойного президента России Бориса Ельцина. Семья сыграла решающую роль в выборе Ельциным его политического наследника. Многие наблюдатели до недавнего времени полагали, что доверительные отношения связывали Дерипаску и с Владимиром Путиным.

КОР: Петр Порошенко один из крупнейших украинских бизнесменов, глава совета Нацбанка, ближайший соратник Виктора Ющенко, после его победы претендент на пост премьер-министра, которым он не стал. Бывший секретарь СНБО и бывший министр иностранных дел вновь пришел в правительство. Президент Янукович подписал в пятницу указ о назначении Петра Порошенко министром экономического развития и торговли. Этот пост оставался вакантным больше месяца после ухода Андрея Клюева в Совбез. О том, что на смену Клюеву идет Порошенко стало известно давно, однако бизнесмен долгое время не давал согласия на новое назначение, так как поставил условие, что в октябре будет баллотироваться в Парламент по мажоритарному округу в Винницкой области, где его давно и хорошо знают избиратели. Чем в итоге это закончится, станет ли Порошенко министром всего на несколько месяцев или откажется идти на выборы или пойдет, но потом откажется от депутатского мандата, пока сказать трудно.

КОР: Украинская социал-демократическая партия во главе с Наталией Королевской, которую на прошлой недели исключили из БЮТа, переименована в партию «Украина вперед». Это решение было принято на девятом съезде партии. Королевская заявила, что остается в оппозиции к режиму Януковича и намерена продолжать борьбу за освобождение Юлии Тимошенко, чтобы не говорили ее противники. Не называя по именам Александра Турчинова и Андрея Кожемякина, которые в отсутствие Юлии Тимошенко руководят работой фракции и партией, но прозрачно намекая на их прошлую работу в СБУ, Королевская заявила:

Наталія КОРОЛЕСЬКА, народний депутат України: Мне было обидно, когда два чекиста вставили мне нож в спину и еще провернули. Да, они подменили свои ценности на коварные договоренности, на чтобы захватить власть в блоке. На то, чтобы делить списки, а не бороться за Украину.

КОР: Между тем на внеочередных выборах мэра города Обухова в Киевской области уверенно победил регионал Александр Левченко, который на два с лишним процентов опередил своего ближайшего конкурента. Оппозиция не сумела объединиться, выдвинула двух кандидатов, которые разделили между собой голоса и в итоге проиграли. Юлия Тимошенко в этой связи выступила с призывом к оппозиции немедленно объединиться, иначе, как говорится на сайте Юлии Владимировны, вскоре мы будем не переписываться, а перестукиваться. Во время выборов в Обухове произошел инцидент. Депутат регионал Петр Мельник попытался силой удалить из избирательного участка депутата от НУ-НС Ирину Геращенко. Мельник буквально схватил Геращенко в охапку, поднял и понес к выходу. Другие присутствующие на участке вступились за Геращенко и пристыдили Мельника. Оскорбленная женщина депутат намерена жаловаться в Прокуратуру и регламентный комитет Верховной Рады.

КОР: Между тем народные депутаты готовятся порадовать украинских автовладельцев новыми правилами взымания штрафов за нарушение правил дорожного движения. В среднем их хотят увеличить вдвое. При этом новый законопроект предусматривает привязать размер штрафа к объему двигателя автомобиля. Иными словами для скромных малолитражек штрафы предлагается оставить на прежнем уровне, а для роскошных автомобилей, у которых объем двигателя практически всегда больше чем 2,4 литра, установить повышенный размер штрафов от 850 до 1190 гривен. Кроме того штрафы за превышение скорости предлагается дифференцировать – чем грубее нарушение – тем выше штраф.

КОР: Украина осудила казнь Владислава Ковальова и Дмитрия Коновалова, которые были признаны белорусским судом виновными в организации теракта в минском метро в апреле прошлого года и приговорены к расстрелу. На прошлой неделе Президент Лукашенко отказался помиловать осужденных и практически на следующий день, стало известно, что приговор приведен в исполнение. В заявление украинского МИДа подчеркивается, что Украина поддерживает заявление Евросоюза, в котором осуждается эта казнь. По мнению большинства наблюдателей, осужденным было практически отказано в праве на защиту, а обвинительный приговор был основан на их признаниях в ходе следствия.

КОР: Президент УЕФА Мишель Платини в ответ на письмо ряда европейских политиков с призывом заступиться за украинскую оппозицию дал понять, что не намерен этого делать. УЕФА, по словам Платини не является политической организацией и не может давать оценку политическим процессам.

КОР: И последнее, печальное событие недели о котором надо упомянуть. В эту пятницу в Киеве прощались с Атеной Пашко, вдовой лидера Народного руха, Вячеслава Чорновила, общественной деятельницей, поэтессой, участницей украинского правозащитного движения. Она умерла в минувший вторник на 81м году жизни. Верховная Рада почтила ее память минутой молчания. Атену Пашко похоронили на Байковом кладбище.

ВЕДУЧИЙ: В этой части нашей программы, как и было, обещано мы поговорим о патриотизме. Повод для этого разговора у нас серьезный. Из публикации в газете «Зеркало недели» мы недавно узнали, что Кабмином разработана концепция общегосударственной целевой социальной программы патриотического воспитания населения на 2013й – 2017й годы. Некоторые подробности этого документа, текст которого оказался в распоряжении «Зеркала недели» в материале Ирины Смирновой.

КОР: Патріотів в Україні тепер будуть не просто виховувати, а ще й підраховувати. У вересні минулого року кілька міністерств розробили концепцію – як коли і навіть на скільки покращити ті чи інші показники патріотизму. Якщо вірити концепції, то в 2010му році українські патріоти становили 31% від усього населення, а вже 2014го їх буде 37%, в 2015му – 42%, в 2016му – 45%, а в 2017му – майже половина всього населення – 48% українців нарешті відчують себе патріотами. Стосовно державної мови, вічного каменю спотикання, тут все також повинно покращитись. Якщо в 2010му лише 17% були щасливі від того, що вони є носіями саме української мови, то в 2014му свідомих носіїв мови буде вже 23%,в 2015му – 27%, в 2016му – 31, а в 2017му – вже всі 35% українців. А ось як виглядає ситуація з потенційними емігрантами. Той же самий період дослідження. В 2010му році готовими виїхати за кордон на постійне місце проживання виявилося 40% українців, чиновників ці цифри явно не влаштовують і ось що вони на планували: в 2014му таких несвідомих залишиться вже 37%, в 2015му – ще менше, 34%, в 2016 – 32, а в 2017му – всього-на-всього 20% морально не стійких жителів держави, вдвічі менше від початкових показників. Щоправда окрім вражаючих цифр, які нагадують радянські п’ятирічні плани, автори нової концепції не оприлюднили жодної інформації як саме збираються виховувати патріотизм і за якою методикою будуть вимірювати хто більше любить батьківщину.

ВЕДУЧИЙ: Сегодня у нас в студии собрались политики, депутат Верховной Рады, действующие и бывшие. Представители политологического сообщества, журналисты, писатели, художники. Вот хотелось бы для начала спросить у всех присутствующих, вот я думаю, что все считают себя патриотами. Но наверняка понятие патриотизм у каждого свое. И это наверное одна из проблем патриотизма вообще. Вот вы можете сказать, за что вы любите свою Родину.

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Ну, не все здесь патриоты, потому что я себя больше отношу к космополитам и все-таки слежу всегда за общечеловеческими ценностями и задумываюсь всегда, а чем полезна Украина в мировом сообществе, зачем она нужна миру, что она производит, что она делает. Ну, кроме олигархов и бедного населения. И прихожу к выводу, что, в общем-то, Украине на сегодняшний день гордиться нечем. Будущего у украинского языка нет, потому что все производится в Америке, нас осаждает Голливуд, нам навязывают социальные сети, нам дают пользоваться мировыми трендами, а у Украины ничего нет. И только можно гордиться вышиванками да салом, и по большому счету с мировой точки зрения для человечества Украина на сегодняшний день не интересна. Тем более 7 тысяч долларов ВВП на душу населения делает нас предельно нищими, а бедные в мире никого не интересуют, поэтому патриотом быть в нашей стране вредно для страны.

ВЕДУЧИЙ: Это было мнение Геннадия Балашова. В прошлом депутата Верховной Рады, бизнесмена, политического психолога, как он себя называет, создателя центра Школа психологической… политической, простите, психологии. Вам, вот этот космополитизм, вы декларируете, космополитизм, он не мешает ощущать себя патриотом.

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Наоборот, космополитизм – это роскошь для богатых, это люди, которые видели другой мир, другие красивые места. Я понимаю, что в Украине, в общем-то, ничего хорошего нет и пока здесь, существует нищее население, пока оно плодит олигархов в парламенте и во власти, в общем-то, ничего хорошего нет. По большому счету патриотизмом пользуются очень обездоленные бедные люди, таким образом, симулируя свой успех, присоединяясь к успеху других. Например, мы гордимся Кличко, основная масса людей. И пьет пиво, но при этом к его успеху их личный успех никакого отношения не имеет. И патриотизм – это этот симулятор успеха, он влияет на развитие государства, на развитие народа. То есть людям забивают голову патриотизмом, делая их еще более нищими. А кто этим пользуется?

ВЕДУЧИЙ: Кто этим пользуется.

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: А пользуется этим те, кто сидит у власти, насаждают патриотизм, поддерживают партию…

ВЕДУЧИЙ: Вот, например, присутствующий здесь Михаил Васильевич Чечетов.

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Симулирует на патриотизме.

ВЕДУЧИЙ: Пользуетесь этим?

Михайло ЧЕЧЕТОВ, заступник голови фракції Партії регіонів: Вы знаете, ну, есть святые вещи. Родина – как мать, ее не выбирают, ее любят, о ней заботятся, ее защищают. Если это истинные сыновья и дочери своей Родины. Но, к сожалению, говорят, в семье не без урода.

ВЕДУЧИЙ: Но все-таки, вот…

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: А кого вы имеете в виду?

ВЕДУЧИЙ: Все-таки, вы, за что свою Родину любите? За что вы любите Украину?

Михайло ЧЕЧЕТОВ, заступник голови фракції Партії регіонів: А за что любят мать? Риторический вопрос. За что любят мать? Это мать. Как Родину.

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Вы разорили свою мать. И пенсию последнюю забрали у матери.

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: И рассуждаете о матери, о любви к Родине.

Михайло ЧЕЧЕТОВ, заступник голови фракції Партії регіонів: Просто цинично рассуждать, за что любить Родину. Ее можно любить или не любить, но если ты не любишь – тогда ты поддонок.

ВЕДУЧИЙ: Александра Васильевна.

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: Владимировна.

ВЕДУЧИЙ: Александра Владимировна, простите, у меня уже по Фрейду оговорка после Михаил Васильевича.

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: Бытует такое мнение, что политик – это тот человек, который может отправить вас на гибель ради патриотизма, говоря о Родине. Бытует такое мнение. Для меня отечество там, где я могу сделать людей счастливыми. Это не мое высказывание, это Шиллер, но для меня оно абсолютно понятно. Мне очень нравится в этом отношении, когда мы начинаем говорить не взагали о территории, а мы говорим о каждом человеке, разные нации. Здесь мне близок и то, что говорил Ганди, он всегда говорил – нация, не обязательно возвышать одну, чтобы унижать другую. Но господа, венгры себя сохранили благодаря сохранению языка. Сколько не было оккупации, благодаря тому, что они сохранили свой язык, осталась венгерская нация. Но я согласна Геннадий с вами, у нас две нации в нашей стране – бедные и богатые, мы едим разную пищу, в разных школах учатся дети и они не понимают друг друга. И понимание патриотизма у них разное. И, конечно же, человек, который имеет достаток, который обеспечен, у него большая гордость за свою страну. Поэтому сегодня, ну, Михаил, вы меня извините, то, что вы сказали, мне стало страшно. Я вспомнила истории, когда показывают сейчас, что внук бабушку убил за какие-то копейки. Это вот так Родину не выбирают? Нет, я не согласна. Не согласна, потому что все мы здесь четыре б, кто бывшие, кто будущие, кто сегодняшние депутаты, мы несем ответственность. Потому что сегодня, давайте скажем честно, в той части аморальности сегодняшней страны виноваты все 20 лет, мы сделали страну аморальной. И Оксана Макар, через 2 дня это происходит в Сумах, это произошло в Симферополе. Вы посмотрите эти мажоры, которые избивают людей, ни за что не отвечают. Вот эта аморальность, вы хотите сказать, что она может породить патриотизм. Невозможно. Я считаю, что в первую очередь патриотизм – это любовь к людям, которым ты служишь. Тогда ты патриот, если ты их не любишь, я не верю, что можно что-то для них сделать.

ВЕДУЧИЙ: Андрей Шевченко, пожалуйста, вы что скажете.

Андрій ШЕВЧЕНКО, народний депутат БЮТ: Для мене патріотизм – це здатність поставити інтерес громади вище свого персонального. І я думаю, що навколо насправді багато такого патріотизму. Я подумав про тих військових, які в 91-92 вони залишали свої посади, відмовлялись від звань, вони їхали в Україну для того, щоб створювати українську армію. Спортсмени, які відмовлялися від спокусливих пропозицій за кордоном – контракт плюс громадянство і вибирали виступати за український прапор. Я пригадав помаранчеву революцію, коли люди були готові жертвувати життям, здоров’ям заради майбутнього, тому для мене патріотизм – це здатність піднятися над собою, над тим, що для тебе важливо сьогодні і зараз, і зробити щось заради майбутнього. Я думаю, що насправді такого в українців дуже багато. Коли ми кажемо, що українці не патріоти – думаю, що це не правда. В політиці цього мало. І в цій студії, я думаю, дуже часто ми бачимо не прояви патріотизму, ми бачимо щось абсолютно інше. Жадібність, зраду, брехню. І взагалі телебачення більш проявляє ці якості, насправді в наших людях дуже багато любові до країни, дуже багато патріотизму, і насправді – це одна з речей, яка мене дуже надихає, що з цією країною не все втрачено. Навпаки все попереду.

ВЕДУЧИЙ: А ведь есть другая точка зрения, надо обстраивать жизнь, мир вокруг себя, свою квартиру, свой дом, свой двор, заниматься маленькими делами. Потому что когда люди начинают думать о судьбах общества и всего человечества, наступает вот этот самый знаменитый принцип профессора Преображенского, что тогда разруха у нас в сортирах.

Андрій ШЕВЧЕНКО, народний депутат БЮТ: Це дуже правильно, патріотизм – це насправді служіння і це готовність пожертвувати своїм інтересам заради рідного, заради сусіда, заради того, хто живе з тобою в одній країні. Зараз ми бачимо щось прямо протилежне, коли з матері рідної готові зняти сорочку для того, щоб самому на цьому якось заробити чи якось піднятися.

ВЕДУЧИЙ: Хорошо, Андрей Окара.

Андрій ОКАРА, російський політолог: Вы знаете, патриотизм так же, как феномен нации, феномен национального государства – это все появляется в эпоху модерна, это все появляется в 19 веке, до 19 века такого понятия, как Родина, нация не было. И главное идентичность сословная, и в этом смысле феодалы, там, скажем Российской Империи, им ближе феодалы Франции или Германии, чем свои же, их же собственные крепостные крестьяне. И вот это новый тип рациональности, новый тип консолидации общества. Но и патриотизм, и национализм. Национализм в хорошем смысле слова, если такой есть, бывают двух видов, двух видов – это даже не патриотизм бедных и богатых, не патриотизм умных и глупых, а это патриотизм люпинского типа и аристократического типа. Логика люпинов заключается в том, что мы – русские, мы – украинцы или мы – кто-то там еще, поэтому мы лучшие, поэтому мы богоизбранная нация, поэтому с нами Бог и всех мы других замочим. А патриотизм аристократического типа исходит из того, что мы – украинцы или мы – русские, кто угодно, и поэтому мы должны к себе предъявлять максимум претензий, поэтому мы должны быть к себе очень требовательны и поэтому мы должны подчинить все свои собственные личные интересы интересам универсальным, интересам нашего народа, нашей нации так далее. И в этом смысле очень четко видно, когда, что людей объединяет и кого объединяет. Когда смотрят Кличко, все болеют за Кличка или когда в России смотрят какой-нибудь фильм про войну, вот тогда патриотизм как бы вот проявляется, но это все-таки…

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Симулятор успеха.

Андрій ОКАРА, російський політолог: Да, все-таки патриотизм – это, прежде всего, мне кажется тот патриотизм, который должен быть элементом, мотором развития и нации, и личности. Это тот патриотизм, который обязывает человека к самоограничению и который обязывает человека становиться лучше, продвинутее, духовно богаче. Мне кажется…

ВЕДУЧИЙ: Настоящий патриот – он должен жить, работать, служить Украине. Вот вы работаете в Москве, вы украинец, но работаете в Москве.

Андрій ОКАРА, російський політолог: Я в Москве родился, я всю жизнь живу в Москве, я хотел бы что-то делать в Украине, но, поскольку-постольку, ну, бачите, я україномовна людина, розмовляю. Но я никому не нужен в Украине.

ВЕДУЧИЙ: А можно быть одновременно и патриотом России, и патритом Украины.

Андрій ОКАРА, російський політолог: Я считаю себя патриотом Византии и вообще восточно-христианского, восточно-европейского культурного пространства.

ВЕДУЧИЙ: Так бывает тоже?

Андрій ОКАРА, російський політолог: Ну, в моем случае бывает.

ВЕДУЧИЙ: Ну, вот здесь у нас, всем место не хватило за круглым столом, поэтому некоторые участники у нас здесь вот в первом ряду сидят. Сергей Поярков.

Сергій ПОЯРКОВ, художник: Мне безумно понравилась вот эта ассоциация, что все начинается с того, что человек не думает о насущных каких-то вещах…

ВЕДУЧИЙ: Подождите…

Сергій ПОЯРКОВ, художник: А, да, я…

ВЕДУЧИЙ: Я о чем вас хочу спросить.

Сергій ПОЯРКОВ, художник: Я даже догадываюсь.

ВЕДУЧИЙ: Вот вы грин-карту имеете, но наличие вида на жительства в США не мешает вашему украинскому патриотизму.

Сергій ПОЯРКОВ, художник: Ничто так не помогает как грин-карта, мешает только российский паспорт, вот российский паспорт мешает, а грин-карта помогает, как никакой другой документ. Вот я сейчас через 3 недели еду, я в большом американском конкурсе, член судейской коллегии, там из 60 стран судят иллюстраторов, я с удовольствием этим занимаюсь много лет, я считаю, что правильно, что кто-то из Украины этим должен заниматься. Я хочу вернуться к этому моменту.

ВЕДУЧИЙ: Таким культур-трейдером от Украины себя ощущаете.

Сергій ПОЯРКОВ, художник: Да, там я смотрю, как должно быть, прилетаю сюда и думаю: Господи, ужас какой. Мне очень понравился момент, когда вы вспомнили о профессоре Преображенском, вот эти певуны, все, пропал дом, сказал профессор. На российском телевидение на канале «РТР» я увидел когда-то поразительный сюжет, это приговор цивилизационный. Там мужик в треухе вот таком вот, в здравом бушлате кайлом рубает щебень. Подходит к нему корреспондент российского телевидения с вот таким микрофоном, говорит: «как вас зовут?». Он говорит: «Петр Моисеевич». «Петр Моисеевич, о чем вы сейчас думаете, вы российский патриот?». Он: «Да, я российский патриот, я думаю, как сейчас хреново нашим братьям сербам». Думаю – дурак, купи жене сапоги, как говорил Леня Голубков. Я вот давайте вот что попробую, сделаю, поскольку я сволочь по гороскопу, я попробую на свет врагов, вот реальных врагов, вот враги украинской независимости…

ВЕДУЧИЙ: Что вы хотите сделать?

Сергій ПОЯРКОВ, художник: Потому что господин Балашов на врага сильно не тянет, не дотягивает. Вот если бы здесь были враги, которые ненавидят и хотят забрать нашу независимость и сделать нас частью российской империи, чтобы они нам сказали? Почему нас не должно быть и почему они уверены, что нас уничтожат. Пункт 1: никто нам так не нагадит, как мы сами, потому что когда-то один дурак в российской Думе порвал украинский флаг. Чем ответили вы украинцы, скажут они. А чем? Один дурак порвал в Верховной Раде, другой дурак порвал во Львове. Вы показали, что на одного российского дурака есть два украинских идиота. Нету, к сожалению, в наших патриотических организациях, типа «Свободы» умного человека, который бы сказал, что нужно сделать. Взять российский флаг, сложить его в 2 раза, в 4, в восемь, в 16, в конвертик положить и отослать в Москву с надписью: Мы цивилизованные люди, мы европейцы, а вы, господа, позволяющие себе такое, животные. Мы не можем опуститься до вашего уровня, ума не хватило ни у кого. Пункт 2…

ВЕДУЧИЙ: Давайте там по очереди. Виталлий Портников.

Віталій ПОРТНІКОВ, журналіст: Я в такому якомусь, я б сказав, дивному стані після того всього, що я чую, але я спробую сформулювати якісь думки з такого, немов би абстрактного приводу. Тому що насправді, я думаю, що почуття любові до Батьківщини, це не тоді, коли ти любиш Батьківщину, а коли Батьківщина кохає тебе. І це абсолютно очевидно, а для того, щоб Батьківщина кохала тебе, її потрібно облаштовувати. Треба не від неї щось вимагати, а треба для неї щось робити і тоді з’являються країни, які люблять своїх громадян, і тих, хто там живе. Без поділу їх на національності, віросповідання, кольори шкіри, і таке інше, і таке інше. В Україні це вже традиція останніх…

ВЕДУЧИЙ: А помните, что Кеннеди говорил: американцы, не спрашивайте, что Америка должна сделать для вас, а думайте, что вы можете сделать для Америки.

Віталій ПОРТНІКОВ, журналіст: Я скажу, у мене сьогодні було непогане враження, абсолютно випадково, я йшов по Банківській вулиці, завернув в музей Михайла Грушевського, знаєте, що в Києве є музей Михайла Грушевського.

ВЕДУЧИЙ: Есть, конечно. Там, где раньше был Белый дом, который не сохранился.

Віталій ПОРТНІКОВ, журналіст: Так, і цей музей, там звичайно не було відвідувачів, це прекрасний музей, облаштували з любов’ю, там є малярні зали, він майже такий пустий, як ще один порожній музей в Києві – музей Тараса Шевченко, ви можете туди прийти і подивитися, там практично майже немає відвідувачів. Це один з кращих музеїв світу, ми могли би їм пишатися, там зібрана прекрасна колекція картин Шевченко, які є своєрідною абсолютно особистістю в живописі. Пан Поярков може це напевно підтвердити, коли повернеться. Він сказав навіть українською мовою – підтверджую, і сказав російською мовою – да – це так в перекладі. Питання в тому, що ми завжди дуже любимо говорити високі слова, але ми нічого не робимо для того, щоб якось усвідомити свій зв’язок з цією країною, ми не відвідуємо музеї, ми не читаємо книжок, ми мало подорожуємо, але ми знаємо, що ми або дуже бідні, тому не можемо це собі дозволити, або дуже багаті, тому їздимо в зовсім інші місця, зв’язок з якими, якщо ми багаті, дуже добре відчуваємо. Багатство має можливість мати грін-карту, або російський паспорт, або віллу в Франції. Деякі люди мають вілли в Межигір’ї, нікуди з неї не виїжджають останнім часом. Але все це не ознаки патріотизму… Ви дізнаєтеся про це з випуску новин, який буде після програми Євгена Олексійовича. Ситуація з патріотизмом в Україні полягає в тому, що людям потрібно ще певний час, щоб вони усвідомили, що їхнє життя в цій державі залежить від них, а не від того, хто знаходиться на горі. І не від якогось абстрактного розуміння про державу. А від їхнього вміння відчути свою відповідальність за те, що вони самі вважають Україною. Я припускаю, що люди, які живуть в Одесі, можуть вважати, бачити перед собою іншу картину України, ніж ті, хто живуть у Львові. А люди, які живуть в Чернівцях можуть бачити перед собою іншу картину України, ніж ті, хто живуть в Луганську. Але ж це немає ніякого значення, тому що навіть для того, щоб ця картина наповнилася змістом, потрібні реальні дії кожної людини. І якщо людина вважає, що її реальною дією є валіза, з якою вона проходить до аеропорту, щоб назавжди залишити цю країну, я переконую, що від цього Україна не побудується. Дякую.

ВЕДУЧИЙ: А вы что скажете, Дмитрий Александрович. Я обращаюсь к Дмитрию Корчинскому.

Дмитро КОРЧИНСЬКИЙ, лідер партії «Братство»: Бачите, тут не можуть поділити мікрофони, як не можуть поділити і Вітчизну.

ВЕДУЧИЙ: А надо ее делить?

Дмитро КОРЧИНСЬКИЙ, лідер партії «Братство»: Мабуть не надо, але вона весь час ділиться. Ви знаєте, от я дивлюся на росіян, ми ж завжди порівнюємо себе з росіянами, чомусь, мабуть так сталося. Коли людина говорить в Росії, як вона любить Росію, то це означає, що вона хоче в неї щось вкрасти, тобто люблять ті, хто мають можливість красти в Росії. Ми відрізняємося сильно, у нас ті, хто крадуть з України, вони її не люблять, Україну. Я намагаюся, я нажаль не маю можливості красти в Україні, і в зв’язку з цим аналізує себе, а чи я патріот? Я не люблю українського Президента, я не люблю український уряд, я не люблю українських депутатів, я не люблю українське телебачення, я не люблю українську погоду, більшу частину року, я не люблю українську історію, яка все ніяк не може розпочатися, я не люблю все в Україні, але тих, хто не любить Україну я просто ненавиджу. Я думаю, що патріотизм певною мірою – це негативно…

ВЕДУЧИЙ: А что вы любите?

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: Себя.

Дмитро КОРЧИНСЬКИЙ, лідер партії «Братство»: Як і ми всі я люблю себе, я люблю гроші, я люблю власну сім’ю, але, як я казав, свобода є суть негативний атрибут краси душі. Себто свобода – це свобода відмови в першу чергу. І патріотизм – це негативний атрибут, він проявляється завжди під час труднощів, так само як інстинкт самозбереження проявляється тоді, коли є небезпека, реальна, найгостріша, коли воля у людини проявляється тоді, коли у людини є труднощі, так і патріотизм проявляється і виникає тоді, коли є справжні труднощі і справжні небезпеки для нас. Думаю, що важко насправді навчитися любити Батьківщину, якщо немає такого. Значно легше навчитися негативним якостям, треба ненавидіти тих, хто її не любить. Нашу Україну.

ВЕДУЧИЙ: Дмитрий Капранов, вы что скажете, вот что на ваш взгляд быть украинским патриотом?

Дмитро КАПРАНОВ, письменник: Ну, насправді та розмова, яка зараз ведеться мені нагадала: свого часу одеська «Свобода» вийшла з гаслом – «Україна починається з Одеси». І люди зреагували на нього якось дивно – а чому з Одеси, а люди, які вийшли з цим гаслом – а чому не з Одеси, що з Одеси не починається, це морські ворота. Насправді ми говоримо про масштаб патріотизму, тобто любов до своєї родини – це один масштаб патріотизму і любов до Батьківщини – це інший зовсім масштаб. Це все патріотизм, це просто його градації, ці патріотизми не відрізняються. Любити родину і любити країну, любити своє місце, вулицю, бути патріотом локальним чи глобальним – це, насправді, той самий патріотизм, просто кожен собі дозволяє певний ступень патріотизму. Чим це визначається. Насправді це визначається тою відповідальністю, яку людина на себе бере. Бо патріотизм – це не тільки любов, це ще і щоденна праця на те, щоб покращити оцю свою родину, яку ти любиш і цю свою вулицю. Невже ти можеш любити вулицю, якщо там брудно, якщо там не красиво. Невже ти можеш повноцінно не закомплексовано любити свою країну, якщо вона не найкраща в світі. Любити треба найкращих, от я переконаний, що моя родина найкраща в світі. Я зранку прокидаюся – вона не найкраща, а в вечері я лягаю спать і вона вже повинна стати найкращою. І свій день я витрачаю на те, щоб те, що я люблю стало найкращим. І от власне цей критерій і є насправді визначним для кожного, я сам визначаю масштаби свого патріотизму, відповідно до масштабів відповідальності, яку я беру. Хтось бере відповідальність за країну. Він каже – я щодня працюю на те, щоб ця країна була найкращою в світі. Хтось говорить – країна, да, але я працюю на те, щоб моя родина була найкращою. От Дмитро Корчинський сказав, люблю родину, люблю гроші – це патріот сімейного характеру, от, хтось бере, в мировому масштабі, як казав Петька, от. І тому кожен з нас, визначаючи рівень свого патріотизму, власне активного патріотизму, не в плані потріпатися, не в плані горілки попити, бо вона наша найкраща. А в плані працювати. Повинно просто визначитися з масштабом. І ти коли визначишся з масштабом, дальше вже простіше. От цей твій патріотизм буде диктувати твої щоденні дії. Ну, наприклад, вибір мови, якою говориш. Є патріотичним актом чи ні. От там 5 людей за столом, троє з них, я знаю, володіють мовою українською, один тільки говорить українською мовою, двоє не говорять з якихось причин, ну, зрозуміло. Вони для себе визначили вот так – це їхній або патріотизм, або байдужість, або що б там не було. Хтось… Щоденна поведінка, вона просто диктується стратегічним поглядом завжди. І кожна дрібничка, і в одязі, і в погляді, і в ставленні. І от ті люди, які вміють це співставити, вони є гармонійними, вони є патріотами на всіх щаблях. А людина, яка починає протиставляти любов до матері, любові до Батьківщини, як у Леоніда Ілліча Брежнєва в незабвенном труде, здається це, а де він про мать, «Целіна», не? «Що людина, яка не любить матір, мені особисто підозріла» писав Леонід Ілліч. Значить вона не любить Родіну.

ВЕДУЧИЙ: Мы знаем по данным социологов, в Украине есть значительный процент граждан, которые считают себя украинцами, украинскими гражданами, этническими украинцами, но тем не менее говорят по-русски. Являются, не ассоциируются с соседней Россией, они говорят, что они граждане Украины, украинские патриоты. Они имеют права, не владея украинским языком считаться украинцами.

Дмитро КАПРАНОВ, письменник: Безумовно, це особистий вибір, безумовно, це особистий вибір кожного. Свій стандарт патріотизму я не можу нікому диктувати, кожен з нас вільний в виборі свого стандарту патріотизму. Що я роблю, я вибираю сам, безумовно. І це не мовне питання, це питання само ідентифікації, як патріота. Ти патріот чого? От коли битися йдуть наша вулиця на ту вулицю. Ти патріот чого, ти йдеш битися чи ти не йдеш? Дуже все просто, зараз в інформаційній сфері йде війна, при чому війна дуже серйозна. І мова – це один з елементів війни. Тому, коли наша вулиця пішла на ту вулицю, вибір мови для багато кого, хто працює в публічній сфері, зрозуміло, що це не для механіків, водіїв тракторів, а це для людей, які показують по телевізору, які тримають мікрофон от так, як я. це все їхній вибір. І коли вони вибирають якусь позицію, я, як споживач от у цього всього безобразія, я роблю висновки. От і все.

ВЕДУЧИЙ: Ну, хорошо. А вот есть две очень популярных известных пословицы, крылатых фразы, одна из них была сказана еще во времена Древнего Рима: «Где хорошо, там и Родина». И другая: «Патриотизм – последнее убежище негодяев». Вот как здесь присутствующие относятся.

Андрій ОКАРА, російський політолог: Про национализм говорилося.

ВЕДУЧИЙ: Патриотизм. «Патриотизм – последнее убежище негодяев».

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Еще надо вспомнить, что великий русский писатель Толстой презирал патриотов, он говорил о том, что патриотизм настолько вредит России, особенно тот классный патриотизм, он очень похож на наш, вот это сало, вишиванка, вот такая лубочная культура, вытягивание какой-то культуры, которая в общечеловеческом смысле не имеет никакого значения. Вот если представить Украину через 50 лет, о ней возможно и не упомянут, потому что историю будут писать люди богатые и знаменитые, которые что-то привнесли в этом мире, а бедных просто потеряют и могут забыть целую страну. И вот наша страна должна просто задуматься о том, а зачем мы нужны миру, как втянуть сюда деньги, зачем сюда ехать богатым людям. И вот когда мы так ставим вопрос, мы говорим о том, что нам надо не патриотизм развивать, а образование населения. По большому счету, вот задайте себе в здравом уме вопрос – раздайте людям, вот дайте человеку миллиард, останется он здесь или нет? Дайте ему 100 миллионов долларов, останется он здесь со своей семьей и со своей Родиной или уедет туда. Вот вопрос.

ВЕДУЧИЙ: Останетесь, господа?

Сергій ПОЯРКОВ, художник: А я думаю, останется. Во-первых, еще одна польза частых поездок.

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Это человек с грин-картой говорит.

Сергій ПОЯРКОВ, художник: Я говорю, еще одна польза, что в отличие от вас, я это могу сказать даже по-английски, вы нет. Правильно?

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: А зачем?

Сергій ПОЯРКОВ, художник: Как зачем? Подождите, вы же канаете тут под глобалиста, косите, а этого языка не знаете? То есть, получается вы нам нагло врете, я глобалист, а по английский... Здравствуй лошадь, я Буденый.

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Я еще рисовать умею.

Сергій ПОЯРКОВ, художник: Глобалисты знают английский язык.

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: Господин Портнов, знаете, какая у вас будет проблема в Америке с зеленой картой?

Сергій ПОЯРКОВ, художник: Какая? Расскажите мне?

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: А я вам объясню, они толерантны один к одному, они принимают каждого таким, какой он есть, а вы привыкли здесь всех нравоучать, вы всех критикуете, пытаетесь показать, что вы гораздо умнее, так вот любовь, патриотизм. Не перебивайте.

Сергій ПОЯРКОВ, художник: Ваша работа прийти и огрести, это часть вашей работы.

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: Вы в Америке будете ниже травы ходить, потому что, если вы посмеете кого-то унизить, вас привлекут, а здесь вы это делаете регулярно. Вас привлекут. Подождите, так вот, господин Поярков, научитесь любить собственный народ, если вы не умеете любить собственный народ, вы нигде не будете своим.

Сергій ПОЯРКОВ, художник: Любить народ в таких позах – это извращение.

ВЕДУЧИЙ: Подождите, а почему же вы решили, Александра Владимировна, что господин Поярков не любит собственный народ.

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: Не любит.

Сергій ПОЯРКОВ, художник: Подождите, а почему вы считаете, что я не люблю народ.

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: Вы разговариваете о народе, как о чем-то второстепенном.

Сергій ПОЯРКОВ, художник: Отчего вы на меня набросились, вот что лично вам я сделал плохого.

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: А почему это я набросилась, вы считаете, что это ваша привилегия.

Сергій ПОЯРКОВ, художник: Госпожа Кужель, вы во власти или в оппозиции сейчас.

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: Я на передаче у господина Киселева, вам достаточно?

Сергій ПОЯРКОВ, художник: Нет, вы себя позиционируете как власть или оппозиция?

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: Я оппоз… У меня есть имя, я Александра Кужель – это очень хорошая позиция.

Сергій ПОЯРКОВ, художник: То есть вы не госпожа?

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: Я Александра Кужель.

Сергій ПОЯРКОВ, художник: Тогда у меня к вам есть вопрос, вот смотрите.

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Какой вы патриот, расскажите.

Сергій ПОЯРКОВ, художник: Отличный.

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Человек, который ездит на самогонном аппарате.

Сергій ПОЯРКОВ, художник: Вы обиделись, подождите, вы обиделись, что я уличил вас в незнании глобального языка? Не надо обижаться, надо учить язык. Обижаться – это глупо. Учите язык, глобалист не говорящий по-английски, выглядит глупо – все. Так вот по английский это будет: «говорит на английском». Вы даже не повторите, вы этих слов не слышали. Глобалист. Госпоже Кужель, можно, раз вы сами нарвались, я вам расскажу анекдот, чтобы разбавить. Смотрите: вечерело, в кустах дороги сидели два мента.

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: Слушайте, это клоунада.

Сергій ПОЯРКОВ, художник: Смотрите, сидели два мента, день не удался.

ВЕДУЧИЙ: Александра Владимировна, я вас умоляю, давайте…

Сергій ПОЯРКОВ, художник: Чего вы завелись, дайте дорассказать анекдот.

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Человек с самогонного аппарата рассказывает непонятные вещи.

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: Вы понимаете… Я считаю патриотом Украины…

Сергій ПОЯРКОВ, художник: Вы повторяете шутку дважды. Господин глобалист дважды повторенная шутка – признак ограниченности, вы третий раз повторите про аппарат.

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: Вот от многих здесь выступающих, когда я пришла в парламент Украины.

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Он постоянно занимается одним и тем же….

Сергій ПОЯРКОВ, художник: Это мое эхо?

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: …выбор языка – это исторически я выросла, я выросла в Запорожье. Я родилась в Украине здесь все время росла, но я родилась в Запорожье, где все говорили по-русски, а вы родились где-то там, где все говорили по-украински это не потому что это был выбор политический, с микрофоном, не надо делить так людей. Так, вот, господин Чорновил, я подошла и сказала: «Если вы будет с любовью, я почну розмовляти українською мовою, а якщо будете кричати «ганьба!» - жодного разу не скажу. І він сказав: треба з любов’ю. І якщо потрібно. Я буду розмовляти українською мовою, але це буде мій вибір, і не буде вимогою. Не можна так казати. Так от, насчет до любові, насчет до людей. Я сегодня считаю патриотами Лину Костенко. Это человек совести, для нее нету понимания, или ты с Донецка, или ты со Львова: она тебя ценит по другим качествам, как ты живешь. Ты врешь, или ты занимаешься болтологией, или ты служишь Отечеству. Как сказал Рузвельт: легко умереть за Родину, а вот прожить всю жизнь, прослужив ей – гораздо тяжелей. Поэтому, болтологией заниматься – легче всего. А вы, дорой мой, попробуйте, вы тут хвастаетесь английским языком, а я вам могу сказать: а вы отличите мне, чем отличается «рентабельность» от «прибыли», скажите мне, что такие, какие законы, что такие «законы по регулированию политики»…

Сергій ПОЯРКОВ, художник: Могу ответить…

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: …для меня. Я…

ВЕДУЧИЙ: Слушайте, давайте не будем устраивать здесь игру в «Что? Где? Когда?».

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: Я хочу…нет абсолютно правильно. Я хочу поставить акцент, что такое вот…и дам дальше другим людям.

ВЕДУЧИЙ: То есть соревнование в области эрудиции…

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: Для себя. Для меня патриотизм – если своей жизнью, своей командой, своими друзьями мне удастся сделать то, за что мне не будет стыдно. Могу сказать, что, когда вышли предприниматели на Налоговый Майдан за мой закон, это для меня выше всех правительственных наград. Они не говорили, что это «закон Кужель» - они вышли за народный закон. Вот это и есть «служение». Так вот, дорогой мой, кто бы это ни был, политик или человек, если ты сможешь другим отдать то, что ты сделал, и они это смогу принять, как свое – вот, наверное, это и есть «патриотизм»: не пройти против боли Оксаны Макар – вот такие у нас люди, как отозвались! Боль, сейчас собирают, мальчик погибший Эрнест – собираем, помогаем маме. Это каждый день в сетах мы переписываемся, и у нас хорошие люди. У нас власть плохая, которая не любит этих людей.

ВЕДУЧИЙ: Александр Владимирович, извините, что я вам перебью, а все-таки, власть должна патриотизм с помощью разного рода программ воспитывать?

Михайло ЧЕЧЕТОВ, заступник голови фракції Партії регіонів: Я как представитель Власти…

ВЕДУЧИЙ: Представитель Власти…Должна ли власть заниматься разного рода программами воспитания патриотизма?..

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: Можно одним словом отвечу? Она должна быть примером. Если она не ворует, и живет морально, то не надо мне никаких концепций, это будет сигнал всему обществу. А если я живу вот так, мне можно не платить штрафы, что вы показывали, я езжу, и живу совсем по-другому, мои дети убивают – их не садят, а ты убьешь, и твоего ребенка посадят – тогда не надо мне программы про патриотизм. Патриотизм – это твой собственный пример в жизни.

ВЕДУЧИЙ: Михаил Васильевич…

Михайло ЧЕЧЕТОВ, заступник голови фракції Партії регіонів: Лимит исчерпан…

ВЕДУЧИЙ: Да.

Михайло ЧЕЧЕТОВ, заступник голови фракції Партії регіонів: Теперь о серьезных вещах.

ВЕДУЧИЙ: Вот о серьезных вещах.

Михайло ЧЕЧЕТОВ, заступник голови фракції Партії регіонів: О серьезных вещах: пока не будут патриоты при власти, нормального государства не будет…

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: Вот сейчас при власти…

Михайло ЧЕЧЕТОВ, заступник голови фракції Партії регіонів: Это тезис первый. Тезис второй, тезис второй: где-то в начале года ко мне попросились на встречу два американских политолога. Вот сидим мы, и разговариваем. Разговариваем с этими американскими политологами, они говорят: «господин Чечетов, ну почему вы так критически оцениваете оппозицию? Я говорю: «Вы знаете, у нас и во власти недостатков много, но мы не можем простить, никогда не прощу одно уязвимое место оппозиции – отсутствие патриотизма. Они говорят: «как вы понимаете?». Я говорю: объясню персонально, привожу пример…

ВЕДУЧИЙ: Кому персонально?

Михайло ЧЕЧЕТОВ, заступник голови фракції Партії регіонів: Что было бы, если американский сенатор приехал бы в Москву или Пекин, и встречаясь, то ли с Путиным…то ли с Генсеком…Генеральным Секретарем Компартии Китая, начал обливать грязью Барака Обаму?. Американский политолог говорит: «ничего страшного не было б. Он не успел бы сесть в самолет – стал бы политическим трупом». Такие патриоты Америке не нужны, такие сенаторы не нужны. А что делается у нас? А у нас, как только выехал за государственный счет за границу, первое, что начинает, это политик высокого уровня, демонстрируя уважение к стране, начинает обливать грязью государство. Так вот, пока у нас будут при власти политики, которые будут, выезжая за границу, обливать грязью страну, дискредитировать государство, у нас не будет нормальной страны. Теперь дальше…

ВЕДУЧИЙ: Вы говорите, что когда представители оппозиции выезжают заграницу – они не должны излагать свою точку зрения на события в стране?

Михайло ЧЕЧЕТОВ, заступник голови фракції Партії регіонів: Это разные вещи. Вы допускаете такое, чтобы сенатор…

ВЕДУЧИЙ: Вы были на встрече украинских оппозиционеров с представителями, я не знаю, американской администрации….

Михайло ЧЕЧЕТОВ, заступник голови фракції Партії регіонів: Приезжал парламентарий с Франции или с Англии, опять таки, приехал в Россию или куда там, и говорит: введите санкции против Франции. Вы допускает такой маразм? Я не допускаю. А у нас допускают…

Андрій ОКАРА, російський політолог: Если во Франции оппозицию посадят в тюрьмы…

Михайло ЧЕЧЕТОВ, заступник голови фракції Партії регіонів: Выезжают заграницу сенаторы наши, политики выезжают, и просят санкции против своей родной страны. Что мы демонстрируем молодежи, о каком патриотизме можно говорить?

Андрій ШЕВЧЕНКО, народний депутат БЮТ:В мене є вихід – закрити кордон, щоби ніхто за українців не міг виїхати для повного щастя. Є один нюанс: санкції просять не проти країни, а проти тих чиновників, і проти вищого політичного керівництва, яке розкрадає кожен день країну. І я вважаю, повинна бути межа цинізму, коли нам розповідають про патріотизм, Михайло Васильовичу, представники партії, яка щоденно країну здає і розпродає. Щиро кажучи, я трохи в шоці від того, як в нас повертається розмова, тому що, патріотизм вийшов у нас стьобною і балаганною темою. В моїй сім’ї просто трохи інакше було прийнято говорити. Я думаю, що дуже багато людей, які нас дивляться, у них теж може бути дуже дивне і дуже неприємне відчуття. Я скажу, що Україна у нас у кожного своя, я хотів би пану Балашову теж сказати, що, знаєте, для вас Україна, може це тільки вишиванка і сало, але для когось це місце, де був заснований перший університет в Східній Європі…

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: А, понятно. Вы не подтягиваете людей вверх, вы оболваниваете их вниз. Какое отношение к человеку, к семье имеет то, что вы сейчас говорите, какое?

Андрій ШЕВЧЕНКО, народний депутат БЮТ: Звичайно, сало і вишиванки мають…Але я закінчу дуже просту думку. Для мене це країна, де був перший університет в Східній Європі, країна, де зібрали «Мрію», і «Руслан», кращі неперевершені літаки…

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Какое отношение к успеху семьи имеет то, что вы мне говорите?..

ВЕДУЧИЙ: Давайте дослушаем, все-таки, Андрея…

Андрій ШЕВЧЕНКО, народний депутат БЮТ:Також для мене це країна, де сьогодні, не в минулому, де живуть найкращі програмісти, люди, які входять в десятку, якщо не в сотню найкращих програмістів світу. Також це, може ви не знаєте, але країна входить в трійку держав світу, де найбільше виробництво цукрового буряку, або олії соняшникової, може ви не знаєте. Тому для вас України може залишатись країною вишиванки і сала, але уявляю країну трошки іншою. І останнє – про персональний успіх. Ви знаєте, в мене так склалося життя, що я закінчив школу в Америці, потім мав можливість вчитись не тільки в університеті Шевченка і Києво-Могилянській академії, а й стажувався в Єльському університеті і Стенфордському. Для мене Україна це свідомий вибір, тому що, я вірю, що можна себе реалізувати тут, і вибір моєї сім’ї. І патріотизм – це ти любиш країну, і вирішити що можеш в ній реалізувати себе. Я думаю, що це почуття надихає дуже багатьох людей. Патріотизм – це віра, коли твоїй країні дуже непросто зараз – завтра буде краще. Вот, що патріотизм. Я думаю, не тільки для мене, а для дуже багатьох людей, які зараз нас дивляться. Давайте не смітити словами…

ВЕДУЧИЙ: Виталий, Виталий, вы хотели что-то сказать…

Віталій ПОРТНІКОВ, журналіст: Це була репліка…

ВЕДУЧИЙ: Ну, давайте вашу реплику…

Віталій ПОРТНІКОВ, журналіст: З приводу виступу Михайла Васильовича. Хотів його підтримати, коли він сказав, що до того часу, як патріоти не прийдуть до влади в Україні, нічого тут не зміниться. У нас з вами є шанс восени привести до влади патріотів. Не треба голосувати за ту партію, яка голосує за підйомом руки. Я правильно показую, що ви робите, так? Я просто кажу, як ви можете зробити, і це непатріотично – перетворювати Парламент на балаган. От ми говоримо, що ми студію перетворили на балаган, а коли Парламент.

ВЕДУЧИЙ: Ответите, Михаил Васильевич? Ответьте, ответьте.

Віталій ПОРТНІКОВ, журналіст: Що мені відповідати, я ж не відповідав Михайлу Васильйовичу. Він знає, що я правий. Він змушений буде відповідати те, що буде змушений говорити. Не треба людину тартурувати. Їй і так важко, ви ж знаєте, як важко всім людям від «Партії Регіонів» сьогодні. Вони все рівно нічого не вирішують, нічого не можуть змінити. Але я абсолютно погоджуюсь з паном Шевченком: мене дивує опозиція колишнього депутата Балашова, який нічого не хоче побачити в цій країні, того, що в ній дійсно є важливого. Звичайно, країна в тяжкому стані є економічному, це правда, але, скажімо, республіка Кабе-Верде – вона в набагато тяжкому стані, ніж Україна, економічному, але весь світ знає її завдяки пісням Цезарії Евори. Вона, бідна, босонога жінка прославила свою країну на весь світ – оце і є уявлення про країну, коли ти її цінуєш. Я абсолютно впевнений, що в кожній країні можна щось знайти, серце, і в Україні його можна знайти чимало: і серця, і зусиль, і намагань людей різних, до речі, мов, різних національностей. Але ви цього не хочете бачити, тому що, ви в цій країні робите звичайну кон’юктурну кар'єру. І це нормально. Більшість людей, знаходячись за різними столами влади, роблять тут кон’юктурну кар’єру…

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Какую?..

Віталій ПОРТНІКОВ, журналіст: Ви робите кар’єру Балашова, це теж кар’єра, до певної міри, але не треба таку кар’єру нав’язувати всім іншим людям. Зростають вже молоді люди, які цінують країну, цінують свою освіту. Цінують свій розвиток, цінують свої особистісні якості…

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Но вы говорите о том, чего нет, этого всего нет, что вы перечисляете, вот, в чем проблема.

Віталій ПОРТНІКОВ, журналіст: Ви можете цього не бачити…

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Это и называется «ура-патриотизм».

Віталій ПОРТНІКОВ, журналіст:…цього не бачити, це ваша особиста правда.

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Где вы это видите? Образование, где видите. Вот спросите у молодежи, какое она образование получает, сколько они денег получают. Как можно, чем гордиться? Вы подумайте об этом, покажите им другую жизнь! Вы элита, у вас телевиденье в руках, у вас…

Віталій ПОРТНІКОВ, журналіст: Ми така ж «еліта», як і кожний…Я взагалі…Послухайте, це все звичайнісінький соціальний популізм, те, що ви робите. Ми всі прекрасно знаємо, що сьогодні в цій країні відбувається, і завжди про це говоримо. Але це не означає, що в цій країні немає людей, і немає особистостей. Ось ви сьогодні зараз сидите, і заради красного словця, щоб вас побачив хтось, і згадав, що ви існуєте, просто ображає цілий народ, різний.

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Та я не ображаю, я заостряю проблему. А вам говорю о проблеме, а вы мне говорите о фантазии.

Віталій ПОРТНІКОВ, журналіст: Найголовніше, пане Балашов, що за цим нічого не стоїть, ніякого змісту, окрім бажання…

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: А какой зміст от ваших слов?

Віталій ПОРТНІКОВ, журналіст: Я розповім вам, який…

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Никакого! Вы говорите «образование», какие-то

Віталій ПОРТНІКОВ, журналіст: Я розповім який…

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Где они?.

Віталій ПОРТНІКОВ, журналіст: Перестаньте! Послухайте, це дуже неправильно, тому що, на жаль, ми зараз з вами розмовляємо різними мовами, і якійсь дисонанс. Ви спочатку могли б перейти…Має сенс, що люди, які дивляться телевізор вони б захотіли щось для себе зробити і для України зробити.

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Образовывайте людей на телевидении, рассказывайте им, что они могут быть успешными. А вы им голову морочите патриотизмом и буряком.

Віталій ПОРТНІКОВ, журналіст:Успішність в Україні…

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: По-моему, об этом господин Портников и слова не сказал…

Віталій ПОРТНІКОВ, журналіст:Я не сказав слова «буряк».

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Нет, вот, кто сказал, депутат про буряк, что он гордится, что мы буряк лучший выращиваем, коров доим – вот, чем гордится. Компьютеры не выпускаем, ничего не делаем.

Сергій ПОЯРКОВ, художник: Во первых у нас доят чаще бюджет, чем коров. Вот знаете ситуация, буквально, анекдотическая. Есть тут один момент, я тут поймал Кужель на неправде в одном месте, но сначала анекдот…Ну вы анекдотичный человек, вы вызывает анекдотические ассоциации. Анекдот, узнавайте в нем себя. Вечерело, в кустах сидело два мента, и ловили ж кого…День не удался: ни план не выполнили, ни денег не заработали. Вдруг, к вечеру летит шестисотый «Мерседес». Они ж с радаром, с палкой: «Стоять!». Вылазит батюшка, с вот таким животом, с вот таким вот крестом, с поломанной рукой и бухой. Говорит: «пацаны,…

ВЕДУЧИЙ: Микрофон, пожалуйста, поближе.

Сергій ПОЯРКОВ, художник: Те говорят: «За углом. Батюшка, а что, у вас рука поломана?». Тот отвечает: «Понимаете, я тут в джакузи с девками об мыло поскользнулся, руку поломал. Так неудобно…». И уехал. Один мент у другого спрашивает: «Слышь, Вась, а что такое «джакузи»? Тот говорит: «Дурак, я, что в церковь, что ли, хожу?». Вот когда вы показывает ваш крест на пузе, не надо прятать покалеченный, в гипсе, имидж. Когда Кужель говорит, что власть плохая – она говорит не правду. Эту власть выбрал этот народ. Он точно такой же, как и эта власть, ни лучше ни на копейку. Не врите, что власть плохая – власть конгруэнтна этому народу. Не марсиане выбрали Черновецкого. И главная беда оппозиции – о том, о чем вы не хотите говорить, и боитесь говорить.

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: Господин Поярков, пальчиков не трогайте…

Сергій ПОЯРКОВ, художник: Боится, что родину разворуют без нее. И вот поэтому, не потому, что сидит Тимошенко. Родину разворовывают без вас, и вам обидно…Вот кто поверит что эта женщина думает только о Родине, а не о бабле? Вот кто в это верит. Вы – профнепригодны, ни один человек, вы профнепригодны.

ВЕДУЧИЙ: Сергей, Сергей, вы перебираете, прекратите.

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: Господин Поярков, вы – клоун.

Сергій ПОЯРКОВ, художник: ПоЯрков…

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: Поярков. Я специально отак ставлю, я вам объясню. Вы клоун, потому что, я профессионально все 17 лет занимаюсь своей работой, в отличии от вас. Вы, как раз, не знаете народ. Вы никогда дальше Верховной Рады, вы бегаете в Верховной Раде, упрашиваете депутатов купить вашу картину. Это вся ваша работа. И бегаете сюда на передачу. Вы не пойдете к людям.

ВЕДУЧИЙ: Вы тоже тянете, оделяло на себя.

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: Вы не пойдете к людям, и вы не знаете, как они живут. Поэтому…

Дмитро КАПРАНОВ, письменник: Рекламную паузу…

ВЕДУЧИЙ: Пожалуйста. Я не хочу рекламную паузу…

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: А вы, господин Поярков, взяли зеленую карточку, и вперед. И будет хорошо, если вы ее не вернете. Мы без вас переживем.

Дмитро КАПРАНОВ, письменник: Я хотів би припинити ці змагання в паскудстві, і перейти до більш конструктивних справ. Мені здається, що справжній глобаліст повинен вчити не англійську мову, а китайську – там більше перспектив стратегічних. Поки вивчать мову, то окрім китайців в світі нікого не буде. А там народ крепкий, с патріотизмом, з відсутністю патріотизму розбирається швидко, і там, де недостатньо патріотів, з’являються китайці.

ВЕДУЧИЙ: Дмитрий, я хотел бы заметить вам, что китайцы, десятки миллионов китайцев живут по всем миру…

Дмитро КАПРАНОВ, письменник: Не ассимилируются.

ВЕДУЧИЙ: Не ассимилируются, но, тем не менее, остаются китайскими патриотами.

Дмитро КАПРАНОВ, письменник: Не, китайські патріоти – це зрозуміло, але китайські патріоти України це наше майбутнє, тому вважаю, що варто вчити китайську, щоб стати китайськими патріотами України. Це з одної сторони. З іншої сторони – заява пана Пояркова, що народ має ту владу, на яку він заслуговує…Ну, насправді, кожен з нас має ту дружину, яку він заслуговує, ту долю, яку він заслуговує. Це називається «фаталізм», а в політичній сфері – це звичайнісінька спекуляція, що це влада так говорить: «Так, ми крадемо. Але подивіться, інші крадуть іще більше. Да, у нас погано. В принципі, Україні є чим пишатися». Подивіться: у нас найдорожчий стадіон в світі будують, найдорожчий мостовий перехід на Подільско-Воскресенській міст – рекордний за бабками вкладеними. Це ж не буряк. Я чим пишатись, це серйозне дєло, це не буряк. Тобто Україна, насправді, лідер в багатьох сферах, але мені здається, що це не стосується патріотизму аж ніяк, бо патріотизм, насправді – бажання зробити кращим те, де ти знаходишся, оту територію. Ну нема у пана бажання зробити краще – ну Бог із ним, він любить жити в лайні, на здоров’я! Ті, хто не любить жити в лайні – вони беруть зранку, прибирають хату, і з вечора вона краща. Вони прибирають вулицю, і ввечері вона краща. Вони прибирають місто, вони обирають гідних людей. І от заявочки, типу «кого обрали – того і хавайте» - воно вбиває бажання змінити світ. Тут сидить купка молодих людей, яким ми скажемо: а ви заслуговуєте на те паскудство, яке зараз в нашій країні? От ви, ви думаєте, що ви на це заслуговуєте? Вони не думають, що заслуговують, і правильно. Базар треба фільтрувати на ці теми, тому що ображати людей заради того, що якесь падло голоси вкрало, не варто. І мені здається, щоби зупинити змагання в паскудстві, і штучну полеміку не розучать, а полеміка штучна, насправді, бо всі прекрасно знаємо, про що йдеться, бо як мінімум, патріоти власної родини тут є. І якщо від цього будувати вертикаль, то ми домовимось, і не будемо один одного ображать. До речі, я виріс в Очакові Миколаївської області, там жодного українського слова не почув. Ну не будемо один одному «тикать», а будемо будувати по цеглинці. Від патріотизму сімейного до патріотизму…Я вважаю, що найкраще в світ місто – Очаків Миколаївської області. Вот я чесно так вважаю. Я готовий сісти поряд з людиною, яка вважає, що найкраще місто це Горлівка, і не битися з ними, що мій Очаків краще за твій Косів, а сказать: «Я с Очакова, я люблю Очаков. Ты с Косова – люби свій Косів. Вот і все. Мені здається, що якщо ми з вами налагодимо діалог – це буде хороший приклад для всієї країни, як робиться, а якщо ми будемо «биковать» - то це буде приклад країні, як треба не чути один одного і «биковать». На жаль, інших прикладів на телебаченні зараз нема, крім «биковання»

Віталій ПОРТНИКОВ, журналіст: Я чув частину вашої дискусії з Олегом Тягнибоком щодо Гайтани. І я от до речі, як раз перед цією програмою спеціально зробив таку роботу, якою в принципі дуже рідко займаюсь, я проаналізував склад учасників Євробачення. Усі 42 країни. І дізнався досить цікаві речі. Що от Латвію скажімо на цьому Євробаченні буде репрезентувати росіянка, Фінляндію шведка, Росію удмуртська група, яка буде співати удмуртською мовою, Македонію буде представляти румунка. Це все мешканці цих країн, але вони просто такі за походженням. Нідерланди буде репрезентувати туркеня, Болгарію циганка, Швецію берберка з Марокко, Туреччину буде репрезентувати єврей, Норвегію іранець, а Францію індонезійка. Просто оце очевидно, що всі ці люди вони є патріотами своїх країн. Та румунка македонська, про яку казав, вона взагалі вважає, її називають королевою македонської музики. Просто це тепер такий світ. Тепер такий світ, коли кращою французькою співачкою може стати індонезійка, коли кращим норвезьким співаком може стати іранець, а Україну може представляти на Євробаченні Гайтана, яка виглядає не так, як середньостатистична можливо українська дівчина. Але як не дивно ми тут набагато ближчі до Європи, ніж в багатьох інших питаннях. Я думаю, що патріотизм ще і в цьому. Побачити різнобарвність світу і зробити так, щоб Україна була частиною цього різнобарвного світу. І це стає вже реальністю в наш з вами час. Мені здається, що це теж треба зрозуміти, що ми з вами таку Україну будуємо і побудуємо.

ВЕДУЧИЙ: Вот кстати на общегосударственную программу патриотического воспитания ежегодно планируется выделять 40 миллионов гривен в год. То есть получается около 90 копеек в год на каждого украинца.

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Это можно сказать это оболванивание скорее.

ВЕДУЧИЙ: Хорошо. Вот возвращаясь к той теме, которая затронул господин Чечетов. Вот Михаил Васильевич, вы считаете, что нужно ставить знак равенства между патриотизмом и любовью к действующей власти?

Михайло ЧЕЧЕТОВ, заступник голови фракції Партії регіонів: Я речь вел о стране, государстве, чтоб если политики дискредитируют государство, если политики выезжают за границу прочат санкции против своей родной страны, это не патриоты.

ВЕДУЧИЙ: Против страны или государства?

Михайло ЧЕЧЕТОВ, заступник голови фракції Партії регіонів: А роли не играет. В этой ситуации. Не против власти, а против государства или страны, это против родного дома. Я пример приводил простой. Это если есть семья и муж разошелся с семьей и решил отомстить детям, семье, жене, он взял, пошел, говорит, - отключите воду, свет, пусть жена ходит ведрами носит воду и стирает детям.

Андрій ОКАРА, російський політолог: Я понял, Тимошенко посадили за неуважение к Ющенко.

Михайло ЧЕЧЕТОВ, заступник голови фракції Партії регіонів: По другому понять невозможно. Но я хочу сказать о другом. О более серьезных вещах. Я думаю, что вот сегодня, сегодняшняя передача для того, чтобы размыть полностью патриотизм, она удалась. Я не знаю, что осталось в головах этих прекрасных молодых людей, но она удалась блестяще. Теперь разговаривать всегда начинают измерять патриотизм, исходя из того, а что у меня в кармане. Если в кармане у меня побольше, значит хорошо. Это можно любить родину. Если поменьше, нельзя. А я возвращаюсь сейчас, обновлю проблему до предела. 41 год. Не слишком богато жили. Но когда фашистские полчища вторглись на территорию Советского Союза, вот такие молодые ребята со школьной скамьи встали во весь рост и грудью прикрыли страну. Подождите. Берем 69 год.

ВЕДУЧИЙ: А где встречали хлебом солью немецкие войска? Не в Украине ли?

Михайло ЧЕЧЕТОВ, заступник голови фракції Партії регіонів: Берем 69 год, когда 40 ребят пограничников на границе с Китаем. В 69 году, когда на острове Таманском, на границе с Китаем полностью полегла застава. После этого в военкоматы тысячами шли молодые парни добровольцами, чтобы их отправили на границу.

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Ну, к вам это, какое отношение имеет?

Михайло ЧЕЧЕТОВ, заступник голови фракції Партії регіонів: Вот о чем.

Андрій ОКАРА, російський політолог: Вы были среди этих парней

Михайло ЧЕЧЕТОВ, заступник голови фракції Партії регіонів: Да, я тоже служил на границе. Да.

ВЕДУЧИЙ: Кстати, пожалуйста, Михаил Васильевич, извините, пожалуйста. Болезненная тема. Хочу возразить. Пожалуйста.

Михайло ЧЕЧЕТОВ, заступник голови фракції Партії регіонів: Вот о чем идет речь.

ВЕДУЧИЙ: Хочу возразить. В Первую Мировую войну ни один военнослужащий российской армии не перешел на сторону противника. Во Вторую Мировую войну около миллиона военнослужащих Красной Армии перешли на сторону противника. Это было, как считают некоторые, продолжением гражданской войны.

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: Вы знаете, я хотела бы.

Михайло ЧЕЧЕТОВ, заступник голови фракції Партії регіонів: Была руина.

ВЕДУЧИЙ: Подождите. Я не говорю про победу.

Михайло ЧЕЧЕТОВ, заступник голови фракції Партії регіонів: Победа была достигнута благодаря патриотизму народа. Если бы не было патриотизма. Так вот мы сегодня опять возвращаемся к тому. Мы сегодня строим страну.

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: Вопрос был очень хороший.

ВЕДУЧИЙ: Очень многие политики ищут укрепления собственной легитимности в победах поколений.

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: Очень важный вы задали вопрос. Является ли патриотизм, связанный с властью? Так вот когда шли ребята отправляли в Афганистан, я помню, я была девчонкой. Нам всем это навешивали, что они идут спасать. Мы же не знали достоверной информации. Это сегодня ребята могут зайти прочитать. И мы считали их героями. А сегодня их выкинули. Они сегодня не имеют возможность даже лечиться. Но они, их никто не спрашивал, вы будете патриотами. А чернобыльцев. Те, которые приезжали и облучались. Они шли за всех. Они, вот вы приводили пример Великую Отечественную. Вот наши времена. И что вы … властью сделали? Вы лишили их пенсий те, которые утверждены законом. Поэтому невозможно быть патриотом, когда если ты после этого государство об тебя вытирает просто ноги. Какая обязательная связь есть.

ВЕДУЧИЙ: Андрей, вы просите слово.

Андрій ОКАРА, російський політолог: Я можно как бы сам по себе порассуждаю.

ВЕДУЧИЙ: Сам по себе просто. Так тоже можно.

Андрій ОКАРА, російський політолог: Знаете на самом деле патриотизм это то, что моделируется. Причем моделируется двумя факторами. Во-первых, это этика власти. То есть то, как ведет себя сама власть. Если у власти у тех людей, которые руководят страной, семьи, живут в Лондоне, и они на выходные летают туда, ну, наверное, им все-таки как-то сложно убеждать в патриотизме и прививать патриотизм всему населению, это, во-первых. То есть то, как люди, которые есть элита, элита как она себя ведет, какие ее моральные императивы. Это первый момент. А второй момент. Знаете на самом деле патриотизм это то, что моделируется и государство должно этим заниматься.

ВЕДУЧИЙ: Должно все-таки.

Андрій ОКАРА, російський політолог: Должно, потому что современное национальное государство это просто должно не потому, что так хочется, а потому, что просто иначе это невозможно этому существовать. Почему. Потому что образ идеальный.

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Границы размываются. В будущем не будет.

Андрій ОКАРА, російський політолог: Образ. Ну вот.

ВЕДУЧИЙ: Подождите. Извините.

Андрій ОКАРА, російський політолог: Будет по-другому.

ВЕДУЧИЙ: Я просто не перебиваю вас. Я просто хочу дополнить. Вот смотрите. Действительно вот более конкретные простые вещи. Вот, скажем, есть в каждой стране вещи, которыми люди гордятся, потому что вот мы там бразильцы. Вот символ.

Андрій ОКАРА, російський політолог: Символика.

ВЕДУЧИЙ: Когда вот Бразилия еще не была, нынешняя Бразилия, преуспевающей страной с растущей экономикой. Когда-то это была еще бедная страна. Говорили, да, мы бедные, но зато мы играем в лучший в мире футбол.

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Симулятор успеха.

ВЕДУЧИЙ: Почему симулятор успеха?

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Это давали бедным бразильцам, чтоб они гордились.

ВЕДУЧИЙ: Секундочку. Но, тем не менее, чувство национальной гордости возникало.

Андрій ОКАРА, російський політолог: Смотрите, это.

ВЕДУЧИЙ: Французы гордятся своей кухней, я не знаю там, своей.

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: Конституцией, которая принята еще при Наполеоне.

ВЕДУЧИЙ: Гражданским кодексом Наполеона. Швейцарцы гордятся лучшими в мире часами, самыми надежными банками и самым вкусным шоколадом.

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Они своим успехом, своей хорошей жизнью гордятся.

ВЕДУЧИЙ: Ну, все-таки, а что может сделать украинская власть для того, чтобы кроме как одним стадионом в Донецке гордилась страна.

Андрій ОКАРА, російський політолог: Образ идеального отечества, национальные символы, символика, то, что даже литературный язык вот, литературный язык это то, чем занимается государство. Государство создает литературный язык. Русский литературный язык возник по столько, поскольку российскому московскому царству сначала, потом российской империи необходим был общепонятный доступный язык. То есть это все идентично. Нет, не благодаря Пушкину. Пушкин примазался сбоку. Именно идентичность это то, что создается и моделируется. Без этого это, ну, этнизм всех людей, которые живут на этой территории, если нет государства, которое создает, вот эти вот структуры идентичности, просто другие государства этот народ поглощают и размывают, и этот народ становится частью других государств, других.

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Часть мировой культуры.

Андрій ОКАРА, російський політолог: Нет, извините, пожалуйста. Мировая культура состоит. Значит, мировая культура состоит из наиболее высоких образцов национальных культур. Мировой культура.

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Присоединяйтесь к успешным.

Андрій ОКАРА, російський політолог: Значит мировая, мировой культуры, которая не является частью каких-то национальных культур, не существует.

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Вот этим ребятам лучше стать по духу американцами и англичанами, и французами.

Андрій ОКАРА, російський політолог: Если бы вы сказали, что сам формат украинства дожжен подразумевать успешность и что они должны стать украинцами, но успешными украинцами, это да. А стать американцами, ну.

ВЕДУЧИЙ: А вот что такое стать по духу американцами простите? Поднимать флаг перед домом?

Андрій ОКАРА, російський політолог: Обожраться в МакДональдсе.

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Это здесь причем?

ВЕДУЧИЙ: Кто-то там да. Пожалуйста.

Віталій ПОРТНИКОВ, журналіст: Я хотів запитати.

ВЕДУЧИЙ: Ну, послушайте. Сережа, я сказал. Я сказал, вы тяните одеяло на себя.

Віталій ПОРТНИКОВ, журналіст: Але це художника обидеть может каждый.

ВЕДУЧИЙ: Вот я сегодня обижаю художника.

Віталій ПОРТНИКОВ, журналіст: Мене чесно кажучи дуже дивує. Я взагалі, чесно кажучи, не можу зрозуміти ідеологію пана Балашова, коли він говорить про приємну і успішну, коли він говорить російську там, англійську чи французьку культуру. Це великі світові культури. Абсолютно очевидно. Але поруч з Англією, Францією чи Сполученими Штатами Америки, чи з Росією завжди існували інші країни. Чому словак не може пишатися своєю літературою і музикою? Чому українець не може пишатися своєю літературою і музикою? В тих Сполучених Штатах на Різдво грають музику Леонтовіча, а не якогось британського чи американського композитора. Грають Щедрика, це факт. І це український композитор. Люди ходять на українські опери, люди читають українські романи. Очевидно, що менше, ніж російські чи французькі. Тому що це менша країна, менший обсяг літератури. Але це в Чехії ще менше населення і менший обсяг літератури. Люди читають Карла Чапаха і Богоміла Грабала, і пишаються Вацлавом Гавелом. І так буде завжди. Успішність в різноманітності, а не в приєднанні до когось сильніше. Щоб було інакше, ці люди сідали в один танк, і в ньому б їхали. Є різні моделі успіху і різні моделі щастя. У когось модель успіху це життя на Манхеттені серед величезних хмарочосів в Нью-Йорку. Хтось намагається поїхати на свій власний хутір і бути там, він буде щасливий десь в Асканії-Новій чи десь під Запоріжжям. Неможна відбирати права бути людиною. Бути щасливою там, де вона відчуває себе щасливою, де вона відчуває себе на місті, де вона відчуває себе вдома. Головне. щоб цей дім був для неї комфортним, щоб вона могла побудувати собі таке життя, якого вона заслуговує. Не треба надсилати людей, які живуть тут, кудись до когось приєднуватись. Сенс того, що ми 20 років тому проголосили цю державу саме в тому, щоб вона в нас була. І щоб вона відповідала нашим і культурним, і економічним, і екологічним, і людським бажанням. Розумієте? Інакше сенс існування України зникає як зникає сенс існування будь-якої іншої держави. А об’єднуватися можуть тільки вільні люди і вільні країни. Так виник Європейський Союз, так виникли Сполучені Штати. І до цього всього ми ведемо Україну сьогодні. І до речі це консенсус в нашому суспільстві, проти якого виступають люди, які просто не хочуть побачити цих цивілізаційних правил. Я багато говорю про ці проблеми, які є в Україні в політиці, в нашому економічному, в нашому соціальному. Але не бачити цієї країни як організму, не усвідомлювати, не розуміти його, це означає просто не поважати самого себе, не поважати те людське, що в людях взагалі є. І що в тобі є, і що закладено в тебе батьками.

ВЕДУЧИЙ: Дмитрий Александрович, а вот вы что-то хотите сказать? Мне кажется, что вы стесняетесь или нет? Или мне только кажется?

Дмитро КОРЧИНСЬКИЙ, лідер партії «Братство»: Я справді соромлюся, тому що я хочу вам закинути. От ви коли обговорюється серйозна тема, то ви одразу включаєте міст з Москвою і запрошуєте якихось московських товаришів для того, щоб поговорити на серйозні теми. А коли про український патріотизм, то чомусь ви зібрали тільки от київську публіку. Насправді москвичів значно краще, якби ви.

ВЕДУЧИЙ: Российских специалистов зовем тогда, когда говорим все таки на темы имеющие отношение к России.

Дмитро КОРЧИНСЬКИЙ, лідер партії «Братство»: Ну, я думаю, що український патріотизм має безпосереднє відношення до Росії.

Віталій ПОРТНИКОВ, журналіст:Займалися українським рухом в Москві ще коли були дуже молодими, іще такими.

Дмитро КОРЧИНСЬКИЙ, лідер партії «Братство»: Якби я це знав, я би ніколи не сів би між ними.

Віталій ПОРТНИКОВ, журналіст:Ну бачиш. Опинився між двома москвичами.

Дмитро КОРЧИНСЬКИЙ, лідер партії «Братство»: Але насправді тема ж була дуже серйозна. Тема була це державне фінансування і державна програма про розвитку патріотизму, який мають наростити на 17% за кілька років. Справа в тому, що досі всі зусилля української держави були спрямовані на розвиток патріотизму російського, на розвиток європейського патріотизму, але в жодному разі не українського. У нас святкуються радянські свята. Коли пан Чечетов – представник більшості, захотів навести пару патріотичних прикладів з історії, він навів да, радянські приклади, а не українські. Радянська держава була антиукраїнською державою. Радянський Союз гнобив Україну, давайте так. Він не хотів незалежності України. І тим не менше ми зараз покликаємось на нього. Ми називаємо на телебаченні і в виступах Президента Другу Світову війну Великой Отечественной войной. Це в той час, коли більшість українців воювали на стороні ворога українського народу. Себто ми держава розвиває патріотизм російський в Україні, опозиція розвиває євросоюзівський патріотизм в Україні. В нас нема українського патріотизму. В нас 50 мільйонів доларів, як не дивно, витрачається на кінематограф в Україні в цьому році. І більшість цих грошей пішла на фінансування фільмів, вироблених в Російській Федерації. Тому що КРУ туди не дістане українське. І там можна буде із Російською Федерацією можна брати відкати за ці фільми. Де українські патріотичні фільми на 50 мільйонів доларів в рік? Де воно все ділося. Зараз буде 40мільйонів чого там, гривень чи доларів, витрачатися на розвиток патріотизму? Ми знаємо, що і гроші будуть, слава Богу, якщо буде більшість вкрадена, але те, що не буде вкрадено, буде витрачено на розвиток радянського патріотизму. Або в кращому випадку нам розкажуть про те, як добре в Європі. Де український патріотизм? Де державні зусилля? Про це власне кажучи потрібно говорити, а ми говоримо як завжди в Україні про духовність, про «вообще».

ВЕДУЧИЙ: Михаил Васильевич, вы можете ответить вот, на этот вопрос?

Михайло ЧЕЧЕТОВ, заступник голови фракції Партії регіонів: Вы знаете, как раз и нужно воспитывать. У нас как-то принято…

ВЕДУЧИЙ: Вас упрекают в том, что вы насаждаете патриотизм советского разлива, если угодно, правильно я вас понял?

Михайло ЧЕЧЕТОВ, заступник голови фракції Партії регіонів: История страны, история народа как биография каждого человека. Вот может кому-то хотелось что-то в биографии подправить, но в биографии нашего народа править не надо, нам стыдится нечего. И самые славные героические страницы украинского народа связаны тогда, и на чем нужно воспитывать молодежь, когда в орудном окопе насмерть стояли под Москвой и Сталинградом, под Киевом и Брестом русские и украинские солдаты, которые спасли и свою родную землю от фашистской чумы, и весь мир. Вот на этом и надо воспитывать.

ВЕДУЧИЙ: И все?

Михайло ЧЕЧЕТОВ, заступник голови фракції Партії регіонів: На этом надо воспитывать и…

ВЕДУЧИЙ: И всех других эпизодов в отечественной истории не было?

Михайло ЧЕЧЕТОВ, заступник голови фракції Партії регіонів: И сегодня, когда мы живем в украинском государстве, наверное, ж нужно не показывать по телевидению, сегодня же телевидение новости смотреть невозможно. У нас не строятся мосты, у нас не строятся больницы, у нас нет открытий.

ВЕДУЧИЙ: Здесь не история, что новости не показывают позитивных примеров.

Михайло ЧЕЧЕТОВ, заступник голови фракції Партії регіонів: А как же, как можно воспитывать патриотизм, если мы этого не видим? Если мы видим только грязь. На грязи патриотизм не построишь.

ВЕДУЧИЙ: Позитивчика подбавить, как говорят…

Михайло ЧЕЧЕТОВ, заступник голови фракції Партії регіонів: Есть ростки хорошего и много ростков хорошего есть: и в культуре, и в искусстве, и в строительстве, и так дальше. Надо это показывать. А мы показываем одну грязь.

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: … Что жить стало лучше, веселей, оно от этого не переложится.

ВЕДУЧИЙ: Андрей, вы что-то хотели добавить.

Андрій ШЕВЧЕНКО, народний депутат БЮТ: Я просто думаю, що ну, от нас лякають, всі 40 мільйонів, що які там гроші, патріотизм по простій причині, тому що ну, ми не віримо що ці гроші підуть справді на патріотизм.

Андрій ОКАРА, російський політолог: Головне, щоб вони залишились в Україні а не були вивезені в офшорні зони!

ВЕДУЧИЙ: В оффшорные зоны, ну этот как-то… Страшно подумать.

Андрій ШЕВЧЕНКО, народний депутат БЮТ: І справа не тільки в корупції, масштаби якої колосальні, а в тому, що у нас в політиці неймовірно мало жертовності, неймовірно мало служіння. Якщо, знаєте, для звичайної людини, яка працює, ну, не знаю, вирощує буряк, який не подобається Балишову, або соняшники, для нього патріотизм з’являється в одних речах, коли для політика патріотизм – здатність служити країні, це є професійним критерієм. Не можеш ти цього, нема в тебе цього відчуття, немає в тебе цієї відповідальності, не відчуваєш ти в собі цієї місії, не займайся цією роботою. Я думаю, що насправді країна прекрасно відчуває, що потрібні інші люди, що ми заслуговуємо на іншу владу, що ми заслуговуємо на інших людей, які в політиці будуть брати відповідальність за країну. Це мають бути люди інші по суті, мають бути інші люди по формі. Вони повинні мати хорошу освіту, вони повинні володіти мовами, тому що для українського патріота в 21-му столітті це означає, що він справді може в усьому світі добре представити свою країну. І найголовніше: я думаю, що українська мрія, для молодого українця, це, по-перше бути такою людиною, яка має освіту, мови, такий рівень востребованості, що в будь-якій країні світу він буде хорошим фахівцем. Але при цьому він має шанс тут в Україні реалізувати себе, і знати що його сім’я, його діти так само зможуть реалізувати себе тут, оце українська мрія. Бути таким, щоб тебе хотіли в кожній країні світу і при тому мати можливості щасливо реалізовано жити тут, успішно до речі, оце, я думаю, українська мрія.

ВЕДУЧИЙ: Да. Извините, я вас перебил в какой-то момент.

Андрій ОКАРА, російський політолог: Владимир Соловьев известен своим высказыванием о том, что не надо концентрироваться, не надо циклиться на том, что страна думает о себе во времени, а надо как раз смотреть, что бог о ней думает в вечности. Это он говорил о России, но, а Российская Империя, я думаю об Украине можно сказать, то, же самое. Конечно-же чого не вистачає Україні, чого не вистачає українському народу, ну, і це відомо чому так. Тому що Україна була довго частиною різних проектів, які формувалися поза межами України – в Росії, в Польщі, в Німеччині, в Австрії, де завгодно. І от, України немає, чи дуже мало досвіду формування самодостатніх проектів, самодостатніх, національних, державницьких…

ВЕДУЧИЙ: Как, например…

Андрій ОКАРА, російський політолог: Например? Вот на пример Советский Союз, Российская Империя, Евразийский Союз Путина или Европейский Союз. Это, например такие вот геополитически большие проекты. Даже собственное государство, ну, вот не люблю этот пример, его все в России у нас любят говорить, что типа, вот, если бы не Сталин, который, не Ленин, не Сталин и не Хрущев, то Украина была бы в пять раз меньше. Но, в общем-то, современная Украина в нынешних границах, ну, можна сказати що це теж спадок Радянського Союзу. Що саме завдяки Радянському проекту українська ідентичність, ну, вона така, якою вона є зараз. Тобто, ну, і саме в Радянському Союзі українська літературна мова стала, принаймні хоча б був зроблений офіційний правопис української мови. Звісно що… Знов-таки от головне, чого не вистачає українцям і Україні – не вистачає суб’єктності. Суб’єктність – це коли ти відчуваєш себе генератором якогось процесу. От Путін відчуває себе генератором Євразійського Союзу, він просто живе цим. Він моделює цей проект, і він бачить себе, ну, можливо імператором цього союзу.

ВЕДУЧИЙ: Так какой у нас проект должен быть?

Андрій ОКАРА, російський політолог: Ну, у нас с вами другой проект. Я думаю, що…

ВЕДУЧИЙ: Нет-нет я уже привык идентифицировать себя с Украиной, простите.

Андрій ОКАРА, російський політолог: Ну, хорошо. А, какой проект? Я думаю, що Україна має дуже багато унікальних можливостей, унікальних особливостей.

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Назовите хоть один.

Андрій ОКАРА, російський політолог: Це людський капітал! Перш за все це унікальний…

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Так, где он? Образование плохое…

Андрій ОКАРА, російський політолог: Например, это вы!

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Недоразвитые территории, плохой климат, деньги сюда не идут, элита хранит деньги там. Что вы говорите?

ВЕДУЧИЙ: В Украине одни из лучших программистов в мире, например.

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Ну, учат, но они не передовые самые. «Фейсбук» придуман в США, «Гугл» там создан…

Михайло ЧЕЧЕТОВ, заступник голови фракції Партії регіонів: Он имеет в виду, что господин Окара и то в Москве, и в Украину не приезжает.

ВЕДУЧИЙ: Они на расхват во всех странах мира.

Андрій ОКАРА, російський політолог: Еще раз можно? Я не расслышал.

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Великолепные технологии делают богатые и свободные люди.

Андрій ОКАРА, російський політолог: Примите меня в Партию регионов, и я буду жить в Украине.

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: Я б дуже хотіла поставити два наголоси. Перший, що я хочу сказати, що я особисто побачила що є різне відчуття власної батьківщини. Я зі Сходу, і там виросла, і ніколи не було відчуття такого, які, коли я перший раз приїхала на Західну Україну. Коли я побачила їх відношення, я зрозуміла чим ми відрізняємося. У нас відчуття до власної країни, землі, зовсім інше на Востоке. І тому я…

ВЕДУЧИЙ: Вы не согласны с часто звучащим мнением о том, что жители Западной Украины являются в традиционном смысле большими украинскими патриотами чем скажем жители Востока?

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: Большими, я согласна. У них…

ВЕДУЧИЙ: А все с этим согласны, простите, господа?

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: Дело в том, что у них ценности с детства – батько – ви, в неділю – в церкву. У них исторически корни, вот в чем-то в принципе патриотизм. Это сохранение всех семейных традиций. Они, патриотизм не может родиться в каком-то отдельном звене. Он передается от бабушки к маме, от мамы к детям. Если этой культурой, и многие вещи. Но что сейчас, вот, при разном подхождении и разном ощущении, вот что сейчас объединяет, для меня очень больно. Крым, например, он русскоговорящий, вот что бы с ним не делали, как бы его не ломали, но наш патриотизм, украинский, должен быть по отношению к Крыму, сделать все, чтобы у них уровень жизни был нормальный, хотя бы до среднего украинского, потому что мы настолько 20 лет говорили только о языке, а они превратились, ну, я считаю, в один из самых слабых экономических регионов. И мне кажется, если бы мы помогли Крыму стать действительно жемчужиной, им все равно было бы, на каком языке, не трогали б только стариков.

ВЕДУЧИЙ: Нужно отдать в Крым, наверное, в управление какой-нибудь транснациональный гостиничной компании.

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: Нужно просто перестать… Я думаю, что сейчас патриотизм вот всех этих областей украинских, он проявился и вот особенно чувствуется те, кто работают в сети, в том, что нет сил больше так жить. Это… Вот, просто накопилось. Это не то, что кто-то хочет к власти, а просто говорят: так жить больше нельзя. Работы нет, реализации нет, взятки огромные, бизнес обдирается, и многие вещи. Вот это накопление, мне кажется, вот эта ситуация с Оксаной Макар, стала даже где-то, какой-то каплей, когда все уже сказали: да, так же ж нельзя, мы сейчас начнем ломать. Поэтому патриотизм, его невозможно делать ровно, его невозможно гладить. Но то, что государство может делать, это может делать… Пусть они эти деньги направят, например, на развитие украинского кино. Вот. Не надо размазывать…

ВЕДУЧИЙ: Вы знаете, мне приходилось многих людей слушать, что на самом деле история с Оксаной Макар, какая ужасная она не была, которая так оживленно обсуждается в средствах массовой информации…

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: Но, там вторая Александра лежит в Николаеве, такая же.

ВЕДУЧИЙ: В некотором смысле уводит общество от обсуждения значительно более серьезных вопросов. Помните было такое же массовое возмущение истории с депутатом Лозинским? Забыли и не вспоминают. И все страсти ушли в песок.

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: Да нет, не забыли. Вы знаете, я была несколько дней назад в Черкассах и первое что мне сказали, подошли люди: Александра Владимировна, в Черкасской области 47 охотхозяйств. Уже не в один лес нельзя войти. У меня сегодня в Крыму был суд, я единственная из депутатов обратилась в суд за то, что семье Януковича и, там, Бойко и так далее выделили 11 тысяч гектаров и отдали даже гору Медведь, это рядом «Артек», и это будет охотничье угодье! Вот где вопрос! Это никто не забыл! Понимаете, все говорят: чего не вышли, чего не борются? Да они патриоты, но и у них нечего сегодня есть, у них не за что покупать лекарство. Каждый день в сети выходит чье-то обращение: помогите - умирает или ребенок или муж.

ВЕДУЧИЙ: Михаил Васильевич, вот вы согласитесь с утверждением, которые сейчас прозвучали, что на Западе Украины большие патриоты, чем на востоке?

Михайло ЧЕЧЕТОВ, заступник голови фракції Партії регіонів: Нет абсолютно. Я не хочу сказать, что эти молодые люди не патриоты. Я не скажу. Вот если кто-то считает, что эти молодые люди не патриоты, то я говорю: они патриоты. И не больше патриоты, чем мы здесь сидящие. То, что мы делаем, все, что патриотизма не было. Сегодняшняя передача сделана так, чтоб остатки патриотизма в головах этих молодых людей были выветрены. Но я думаю, они умнее нас, они умнее. Украина одна, и Западная и Восточная и молодежь любит Украину и на Востоке, и на Западе, и не надо судить о том… Вот один умный тезис был сказан: для того, чтобы люди любили свою страну, они должны чувствовать комфортность жизни в языковой сфере, в культурной сфере, в религиозной сфере, в социальной сфере, в экономической.

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: У них деньги должны быть.

Михайло ЧЕЧЕТОВ, заступник голови фракції Партії регіонів: И когда они будут ощущать комфортность и востребованность здесь, тогда действительно…

ВЕДУЧИЙ: Ну, правильно, то, что мы говорили, что где хорошо, там и родина. Если людям, живущим в этой стране…

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: Но многие…

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Патриотизм забалтует главную проблему – в Украине нет денег, но есть денег в Украине. И патриотизмом это забалтывают…

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: Все равно сохраняют традиции. Я много видела украинских диаспор, они сохраняют все традиции. Я сказала, что не там патриотизмом больше, он разный. Я росла на Запорожских казаках, на Запорожской Хортице, на другой истории. Когда я увидела Западную Украину, у них ментально в семье были построены по-другому отношения. И поэтому это чувство патриотизма разное, но мы, могу вам сказать, что то, что я вижу сейчас, когда езжу в командировку, я не знаю как кто. Когда спрашивают: вы русские, мы говорим: мы украинцы, и сразу, знаете, что говорят два следом слова? Шевченко, Кличко. Чтобы идентифицировать страну, потому что где мы не появляемся, нам говорят: вы русские. Вот это, и я…

ВЕДУЧИЙ: И все, да? Шевченко, Кличко и все.

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: И больше… А на самом-то деле в современной Украине назвать-то сложно. Мы можем сказать… Это правда.

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: А больше ничего нет.

ВЕДУЧИЙ: Вы имеете в виду не Тараса Шевченко, вы имеете в виду футболиста Шевченко.

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: Да, и не рядом человека сидящего.

ВЕДУЧИЙ: Господа, у вас там, тем не менее, оживленная дискуссия…

Сергій ПОЯРКОВ: У нас есть одно общее мнение одно. Мы пришли к выводу, что у нас тут была одна беседа, и мы поняли, в чем есть маленькая проблема. Этих людей, политиков, бывших и действующих, не интересует тема программы. Они ведут предвыборную агитацию. Они сейчас хотят пролезть в ту власть, которая начнется после выборов. Чечетов агитирует за свою партию, Кужель агитирует за себя, Шевченко за себя, единственное что, мы тут поговорили и поняли. У нас разногласий нет, у нас тут все мирно, тихо, мы посмеялись и тоже обсудили эту тему. Вы извините, пожалуйста, эта ваша работа агитировать за себя, но все-таки тема программы другая.

ВЕДУЧИЙ: Никто здесь себя не агитировал Сережа.

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Господин Поярков, вы же не патриот.

Дмитро КОРЧИНСЬКИЙ, лідер партії «Братство»: Дивіться, який цікавий символізм ситуації. Більшість політв’язнів в Україні сьогодні належить до організації, яка називається «Патріот України», вони сидять в тюрмі. А Україною править Партія регіонів, не всією Україною, а регіонів, і назва свого часу була вибрана саме для того, щоби позиціонувати, оце ви там є українці, а у нас отут от свої регіони. Себто і саме оця перевернута ситуація, коли патріоти в тюрмі, а регіони, чи райони, чи мікрорайони на горі. І ці люди будуть за 40 мільйонів гривень в рік, нас вчити далі патріотизму.

ВЕДУЧИЙ: Послушайте, ну, хотел бы вам возразить. Смотрите, даже патриарх Украинской православной церкви Киевского патриархата святейший Филарет хвалит Президента Януковича за последовательную патриотическую позицию на переговорах с Россией. Почему, почему, почему, скажем, вы априори обвиняете политиков, принадлежащих к правящей партии, в отсутствии патриотизма и наоборот априори приписываете некие особые патриотические качества перед тем представителям оппозиции, которые, как говорится, попали под раздачу?

Дмитро КАПРАНОВ, письменник: Справа в тому, що я навіть вам приклад патріотичності української опозиції переговорів з Росією наведу і всі одразу зрозуміють, що дійсно патріотизм. Азаров заходить до Путіна і Путін говорить: «У вас на дві години різниця, от тому ви з нас кров і п’єте». І наш Прем’єр-міністр після цих слів, сказаними в ефірі, розтиражованими, да, сідає за стіл переговорів як справжній патріот, да. І починає вести далі дискусію. От якщо ми це вважаєм, то відсутність гідності держави. Національної – добре, как би, національна гідність не кожному дана. Її ще треба правильно, національну гідність треба заслужити перед собою. Тобто зрозуміти, якої культури ти людина, чому ти пишаєшся цією культурою. Мені здається, оця от ідея мірятися, у кого довший, тот і повинен приєднуватися до когось, вона до цього привела. Азаров бачить, що у Росії більше бабок, значить треба схавать будь-яку образу. Йому би ляпаса дали, він би теж сів за стіл переговорів. Йому відро би води на голову вилили – він би теж сів за стіл переговорів. І от, власне, оця от безхребетність – це результат того, що міряються, у кого довший. У мене є два мільйони доларів, у тебе один – приєднуйся до мене, потому що я багатший. От мені от здається, оцей убогий, одновимірний критерій щастя, вот він і приводить до, в принципі, до масових знищень людей. Вот у комуністів були масові, були один критерій щастя на всіх. Знищили людей стільки, скільки до них в віки не знищили. Якби, доки ми не зрозуміємо, що в культурі і соціальній сфері діє не виміри, хто багатше, а екологічний принцип, що світу потрібні і українці, і білоруси, яких все менше, да, і гагаузи, і караїми, і кримчаки навіть, які майже зникли і носіїв нема – всі вони однаково потрібні, бідні, багаті, але вони всі однаково цінні для світу, так само, як цінні і пацюки, і білі журавлі, і тигри. Це називається економічна позиція. І говорити, що колібрі менша за тигра, тому вона повинна до тигра приєднатися – це ким треба бути? Це треба, ну, скажімо так, ну є одна назва для таких людей, я не буду її говорити, от. Тому треба зрозуміти, що нема єдиного критерія щастя – хто багатший, той щасливіший. А критеріїї щастя у всіх різні і слава тобі, Господи. А вот навчитися не їсти один одного, тому що в тебе інший колір шкіри чи ти іншу культуру сповідаєш, чи ти не з нашої вулиці. От навчитися не їсти один одного і навчитися не мірятися, у кого довший на кожном перекрестке і сказать: «У мене джип круче, тому я перший проїжджаю перехрестя. Ти, будь ласка, приєднуйся» - от цьому треба вчитися. На жаль, охочих вчитися нема. А знаєте, чому ми тут домовилися? Тому що серед нас майже нема політиків. Ми тут з Дмитром сперечалися, чи він політик, чи ні, він сказав, дав чесне слово, що ні. І ми домовилися, нам тут хорошо. А вам там – ні.

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: Я не вижу, чтоб Портникову было хорошо с вами.

Віталій ПОРТНІКОВ, журналіст: Ви знаєте, я хотів би, щоб ми все ж таки говорили про щось більше конкретне. Коли ми говоримо про патріотизм, то можна сказати, що українська держава в принципі могла б робити абсолютно конкретні речі. Це підтримка української книги, українського книговидання. Цього не відбувається 20 років. Так от, от Росія підтримує власне національне книговидання. Створює пільги для видавців. Цього у нас не відбувається. Це підтримка власної музики і власного музичного продукту. У нас навпаки знищують квоти для національного продукту. І тут у вас була патріотка, Олена Бондаренко, як це буде добре для нашої країни.

ВЕДУЧИЙ: Вот, предположим, вы знаете прекрасно, не хуже меня, что вот, предположим, есть программы господдержки национального кино. Продолжать эту историю?

Віталій ПОРТНІКОВ, журналіст: Так це ж питання…

ВЕДУЧИЙ: Выделены деньги на это дело, но все это приватизировано группой приближенных к власти кинорежиссеров-патриотов.

Віталій ПОРТНІКОВ, журналіст: Ми ж саме говоримо про те, як це має бути чесно, а з книговиданням і з музикою і цього немає. Я міг би, немає державної програми підтримки архівів національних, цього теж немає. Вони там теж у жалюгідному. Я таку б культуру… Немає безплатних курсів української мови в Україні для людей, які б хотіли її вивчити. У балтійських країнах вони є, люди там мають можливість вивчати мову ті, хто бажають і ті, хто цієї мови не знає. Немає курсів, які б могли людей, допомагати людям вивчати, скажімо, мови національних меншин, якщо б вони хотіли. Теж держава мала б про це піклуватися. Я міг би таких прикладів того, як держава не бере участь у формуванні власного культурного простору, навести дуже багато. Як ми можемо людей виховати патріотами, коли ми робимо все можливе, щоб цієї культури в цій країні не було? Держава і існує для того, щоб підтримати те, на наші податки, до речі, ми сплачуємо цій державі податки, що може бути не таке фінансово успішне.

Андрій ШЕВЧЕНКО, народний депутат БЮТ: Можна доповнити?

ВЕДУЧИЙ: Да, пожалуйста.

Віталій ПОРТНІКОВ, журналіст: І якщо держава не виконує цієї функції, вона просто перестає бути актуальною.

ВЕДУЧИЙ: Андрей Шевченко хотел бы дополнить.

Андрій ШЕВЧЕНКО, народний депутат БЮТ: Я просто, Віталій, хотів що сказати. Мені здається, тут є ризик звести патріотизм лише до такого культурного виміру. Я думаю, що це неймовірно важливо, те, про що ви говорите. І при всьому цьому найкращий патріотизм, який зараз може бути – це все-таки створити умови, щоб людина почувала себе вільною, зреалізованою, могла жити.

Віталій ПОРТНІКОВ, журналіст: Андрію, це все продовження, тому що треба було б думати про те, як заохочувати молодих спеціалістів. Треба було б фінансувати науку, треба було б фінансувати дослідження, очевидно.

Андрій ШЕВЧЕНКО, народний депутат БЮТ: Щоб було цікаво сюди приїжджати працювати, щоб було цікаво приїжджати сюди вчитися.

Віталій ПОРТНІКОВ, журналіст: Але це те, що, до речі, робить, але це те, що, до речі, робиться у будь-яких державах з усталеним культурним простором. В Україні і цього немає. І цього немає.

Андрій ШЕВЧЕНКО, народний депутат БЮТ: Дуже взаємопов’язано. Я просто хотів би, якщо ми вже говоримо про справді важливі речі для країни на майбутнє, не хочеться, щоб ми зосередилися тільки на культурних речах, цього мало.

Дмитро КАПРАНОВ, письменник:Андрію, респект і уважуха – звести до культурного рівня дискусію, оце клас. Згодиться, а? як це прозвучало. Давайте зведемо нашу дискусію до культурного рівня, давайте зведемо нашу політику до культурного рівня. Давайте зведемо наше життя до культурного рівня. Я тільки за.

Андрій ОКАРА, російський політолог: Завдяки культурі відтвор, спочатку створюється, потім підтримується і потім зникає, якщо її не підтримувати. Взагалі національна державницька ідентичність. Розумієте, якщо не буде української мови, культури і символів, через 40 років просто України взагалі не буде існувати. Просто ніякої.

Сергій ПОЯРКОВ, художник: Я согласен с Окарой. Вот у вас там есть хороший памятник Минину и Пожарскому. У нас есть тоже двое таких людей: это Бандера и Шухевич. Только почему-то им памятника не стоит. У нас есть Мазепа, у них Иван Сусанин, но почему они говорят? То есть, подождите, секундочку, поляки никогда не будут любить Ивана Сусанина, ни за что, но он – российский герой. У нас есть наши, действительно, люди, которые положили жизнь за независимость этой страны. Забирать у них звание героя, однажды присвоенное - вот это неправильно ни с какой точки зрения, ни с патриотической, ни с глобалистической. У нас есть какие-то.

Андрій ОКАРА, російський політолог: Сергей, кстати, не факт, вообще существовал ли Иван Сусанин. Это вопрос. Это вопрос. А Иван Сусанин как персонаж оперы «Жизнь за царя» - да, а был ли исторический – ну, есть разные точки зрения. То есть, может, его и не было.

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Можно пояснить?

ВЕДУЧИЙ: Да, поясните.

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Я почему так заостряю проблему? Потому что нищие не имеют права писать историю, тем более мировую. И с точки зрения эволюции нищая Украина никому в человеческом смысле не нужна. И мы сегодня должны говорить и патриотизмом не забалтывать главную проблему – в стране нет денег. У вот этих детей нет денег и перспективы. А они забалтывают эту проблему и именно патриотизмом, поэтому они насаждают ложный патриотизм.

Дмитро КАПРАНОВ, письменник: Хто такий Сковорода, можна спитать? Вот він має право писать історію? Він такий був ніщій Сковорода. Він як, ввійшов в історію нє? Діоген?

Сергій ПОЯРКОВ, художник: А нищий Диоген? А Диоген, он вообще тоже для вас – пустое место?

Дмитро КАПРАНОВ, письменник:Слухайте, у вас крім бабок є в голові чи нема?

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Вы мне рассказываете фантазии, которые написаны. Вы сейчас рассказываете фантазии.

Сергій ПОЯРКОВ, художник: Сковорода – фантазія.

Дмитро КАПРАНОВ, письменник: Якщо ви не читали нічого, ні чорта не знаєте, це не значить…

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: У вас же в голове то Диоген, то Сковорода, то еще что-то.

Дмитро КАПРАНОВ, письменник:Правильно, тому що я знаю, хто вони такі.

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: О реальности говорите.

Дмитро КАПРАНОВ, письменник:Це реальність.

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: В страну не идут деньги, люди нищие, писать историю не могут.

ВЕДУЧИЙ: Вы уже шестидесятый раз повторяете, уже все наизусть выучили вашу точку зрения.

Андрій ШЕВЧЕНКО, народний депутат БЮТ: Я просто ще, півтора речення.

ВЕДУЧИЙ: Нищая страна не имеет права на патриотизм.

Андрій ШЕВЧЕНКО, народний депутат БЮТ: Я просто півтора речення скажу…

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: На патриотизм она имеет право.

Андрій ШЕВЧЕНКО: Півтора речення скажу. Чи був багатою людиною, чи був багатою людиною Вацлав Гавел або Ганді?

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Ну, вы тут причем?

Андрій ШЕВЧЕНКО, народний депутат БЮТ: Слухайте, а нас взагалі показують?

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Конечно, был богатый, о чем вы говорите?

Андрій ШЕВЧЕНКО, народний депутат БЮТ: Я просто думаю, що неймовірно неправильно проводити розмову про патріотизм до грошей.

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Только деньги сделают Украину продвинутой страной.

Андрій ШЕВЧЕНКО, народний депутат БЮТ: Я думаю, що це безмежно примітивно.

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Потому что они у вас есть, у них они есть, и вас они, конечно не интересуют.

Андрій ШЕВЧЕНКО, народний депутат БЮТ: Я думаю, що, я думаю, що це безмежно справедливо і політику, і політику, і служіння державі теж не збудуєш.

ВЕДУЧИЙ: У Партии регионов нет денег?

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: Геннадий, согласитесь.

ВЕДУЧИЙ: Слушайте, самые богатые украинские бизнесмены.

Сергій ПОЯРКОВ, художник: Евро-2012, проект какой масштабный реализуют.

ВЕДУЧИЙ: А, то есть они все деньги на Евро-12.

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Элита хранит деньги за рубежом. Президент, окружение его, все там хранят деньги.

ВЕДУЧИЙ: Откуда вы знаете?

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: О каком патриотизме? Потому что оффшоры все забиты. Финансирование только с Кипра идет.

ВЕДУЧИЙ: Слушайте, ну у вас уже безответственные заявления, извините.

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Ну как безответственные? А где дома покупают? Перечислим столицы?

ВЕДУЧИЙ: Для того чтобы знать такие вещи, ну вы ж бизнесмен, вы прекрасно понимаете, да – должны быть номера счетов, проводки, адреса.

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Я думаю, что «Украинская правда» написала об этом уже целые тома.

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: Единственный момент, я хотела бы не согласиться с Геннадием, потому что я знаю многих олигархов, многих богатых людей. Я не видела, что они с увеличением количества денег становились прямо пропорционально патриотичнее и начинали любить свою страну. Многие из них есть такие, которые, нет, они не несчастны. А им просто фиолетово, как живут остальные. И поэтому, а один из них вообще говорил, что «Я вот в этой стране ничего не сделаю, налогов платить не буду и ни копейки не оставлю. Другой пытается что-то, какие-то благотворительные деньги делать, но это не патриотизм. Поэтому только одни деньги, если не будет морали, если не будет культуры, потому что вы вернулись культура, культура, мораль, вера – это все те составляющие, которые если будут только деньги, ничего не будет.

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: Это появится только с деньгами. Вот без денег этого не будет.

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: Я не хочу с вами согласиться с точки зрения, что бедный не может писать истории. Просто у них будет текст разный.

Генадій БАЛАШОВ, політичний психолог: У них не будет денег на чернила.

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: Будет, будут, найдут, придумают. Они же умные. Когда человек бедный, он изобретательный. Это богатый жиреет очень часто мозгами, а бедный человек – он изобретатель.

ВЕДУЧИЙ: А вы знаете, тем временем программа-то наша подходит к концу.

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: А я переживала, что нас уже никто не смотрит.

ВЕДУЧИЙ: Нас смотрят и нас слушают. Вы знаете, я все-таки хотел кое что сказать от себя в заключение, если позволите. Почему-то, по-моему, сегодня это не очень хорошо прозвучало, если прозвучало вообще. Но вот мне, все-таки кажется, что патриотизм – это такая вещь, ну вот, ну, когда я читаю документ, в котором написано, что в 13-ом году поднять число украинцев, безусловно считающих себя патриотами с 31 почему-то вот до 48 процентов, не до 47 или до 49, или вот, скажем, количество населения, гордящихся украинской, безусловно, до 35 процентов, а количество людей, гордящихся украинской армией до 11 процентов, а людей, желающих эмигрировать из Украины, сократить вдвое, с 40 до 20, вот, извините, господа, но вот это воспринимается как какой-то дурной анекдот. Нет, это просто воспринимается, как какой-то вот дурной анекдот. Хотя на самом деле, поправьте меня, если не согласитесь.

Олександра КУЖЕЛЬ, координатор руху «Громадянський опір»: Программа должна быть, но не такая.

ВЕДУЧИЙ: Патриотизм все-таки, на мой взгляд – это вещь очень интимная. Вот очень интимная. Понимаете, когда я осмелюсь сказать громко, что я люблю свою Родину, Россию, я всегда имею в виду только одно – я люблю воспоминания о своих покойных родителях, о покойной бабушке, которая меня воспитывала, потому что папа с мамой работали и у них было очень мало времени, чтобы уделять мне. Я люблю воспоминания о своем детстве, о тех местах, где прошли, может быть, самые счастливые мои детские годы. О своей учебе в университете, о том, с кем я дружил. О тех друзьях, которые по-прежнему со мной и тех, увы, которых нет на этом свете. Об улицах Москвы, по которым я люблю бродить, когда иногда туда приезжаю, потому что основная жизнь моя уже, можно сказать, много лет идет в Киеве. Вот что т