Незважаючи на песимістичні прогнози для політичної сили голови ВР Володимира Литвина на майбутніх місцевих виборах, сам спікер оптимізму не втрачає. І свій черговий раунд дискусії з провідними представниками вітчизняних ЗМІ виграв, як на перший погляд, досить впевнено…

Про місцеві вибори

Я не думаю, що є загроза місцевим виборам, проблема лежить в іншій площині – а що буде після виборів? Я переконаний, що кожна людина, яка відчуває відповідальність за країну і те що коїться в країні, вона має думати саме про це, що ми отримаємо на виході. А відносно дати виборів, її можна визначити і 31 жовтня, і 30 вересня – від цього нічого не зміниться. Головне, як буде далі функціонувати місцева влада, як будуть працювати голови, сільські, селищні, міські голови, термін яких, до речі, нагадаю, чотири роки, а депутатів – 5 років.

Як вони будуть між собою знаходити спільну мову, більше того, що робити з виборами, які були проведені позачергово? До речі, цієї неділі має відбутися 104 позачергових виборів. На 1 серпня заплановано 55 виборів і більше ніж 50 підготовлено проектів рішень для оголошення позачергових місцевих виборів в силу різних обставин: люди пішли з життя, відмовилися працювати і таке інше.

Якщо не унормувати процедуру проведення місцевих виборів, то ви уявіть собі, що треба щоб сиділи люди, які б слідкували, як в конкретному селі, в конкретному районі, в конкретній області працює сільська рада, коли закінчується її термін і коли оголосити вибори. При такому підході Верховна рада України повинна буде оголошувати постановами 23 тисячі місцевих виборів.

Саме з огляду на це я запропонував, давайте ж ми внесемо визначеність в країні, ми ж говоримо про те, що треба передати владу на місця, що вона має працювати в інтересах людей, а вони будуть тільки займатися виборами. І тому, треба прийняти рішення про єдині уніфіковані терміни, а також рішення з приводу того, що депутати, які обираються на позачергових виборах, вони працюють до моменту, коли в країні оголошуються загальнонаціональні місцеві вибори.

І всі розмови про те, що, начебто, порушена Конституція, що депутати вже перепрацювали певний термін, це не що інше, як невігластво, це м’яко кажучи, або політичний розрахунок. Оскільки в законі про вибори місцевих депутатів і місцевих голів чітко зафіксовано, що депутати, обрані в 2006 році, і голови, в разі внесення змін до Конституції в ті частини, про які я щойно сказав, працюють п’ять років. 2006 плюс 5 - 2011 рік. Відповідний законопроект про внесення змін у Конституцію перебуває на розгляді у Конституційному суді.

Я добре усвідомлюю, що сьогодні критична маса, тобто 226 і більше голосів є за те, щоб проголосити місцеві вибори 31 жовтня. Отже, своє завдання я бачу в тому, щоб зробити все, щоб унормувати ті проблеми, про які я сказав, і водночас прийняти цивілізоване виборче законодавство. Моя позиція полягає в тому, що на потрібно прийняти виборчий кодекс. Не під вибори, не під політичний момент, не під розстановку політичних сил, не під сезонні рейтинги, і прийняти виборчу систему таку, коли б не партії стояли поперед України, а країна стояла попереду партій, а партії слугували країні.

Моя особиста позиція полягає в тому, і я є її непохитним прихильником, виборів в округах, тобто мажоритарної виборчої системи. Знову ж таки я розумію, що частина дотримується пропорційного принципу, а є сьогодні намагання і воно все більше оволодіває думками депутатів, що ввести змішану систему. При цьому хочу сказати, що начебто і важко заперечувати, бо коли скажуть: «Не підходить пропорційна система? Не підходить». Але ми не можемо перейти на виключно мажоритарну, то давайте будемо поетапно здійснювати підхід до мажоритарної виборчої системи. Тому я переконаний, що тут повинні бути нормальні і спокійні дискусії»

Про ставки у ПР

Значна частина значна депутатів фракції Партії регіонів і Нашої України-Народної самооборони буде голосувати за цю дату. І скажу чому, тому що частина депутатів вже зробила ставку на тих лідерів, які асоціюються з новими обличчями і маються відповідний сезонний рейтинг і вони хочуть вскочити до цього лідера в зручний вагон і провести своїх людей на місцеві вибори.

Більше того, продемонструвати свою потрібність з тим, щоб потім в списках потрапити до Верховної Ради України на виборах в український парламент. І я розумію, що це та практика, скажімо, до якої часто підходять ну, наприклад, у Великій Британії, тому що там прем’єр-міністр, який представляє правлячу політичну силу, має контрольний пакет підтримки у парламенті, пропонує провести вибори в зручний політичний момент.

Про місцеве самоврядування

Щодо місцевого самоврядування. Чи зроблені реальні кроки щодо її реформування. Вимушений констатувати, що поки що справа знаходиться на рівні намірів, примірок і підходів до того, що треба зробити. Якщо буде прийнятий в нормальному вигляді і відпрацьований Бюджетний кодекс, а це економічна Конституція України, а також Податковий кодекс, то я переконаний, що ми можемо сказати, що зроблено рішучий крок в тому плані, щоб активізувати роботу органів влади на місцях. Якщо дозволите, я приведу такий приклад.

В Україні 27, як відомо, регіонів. Якщо подивитися, як вони живуть, що виробляють і що споживають, то ми побачимо таку картину: 11 регіонів виробляють більше, ніж споживають; 5 регіонів споживають від 25% до 35% більше, ніж виробляють, і 11 регіонів споживають від 35% і до 60% більше, ніж вони виробляють. Тобто, все більше стає очевидною мотивація не працювати. В Бюджетному кодексі і в Податковому кодексі передбачені стимули. Ну, скажімо. Сьогодні ми маємо 28 загальнодержавних податків, залишити 17. Сьогодні ми маємо місцевих податків 14, залишити 5, і податки значною мірою, тобто, не податки самі, а зібрані кошти, залишати на місцях.

Ну, наприклад, зараз звучить критика про те, що уряд декларував необхідність податку на нерухомість, а зараз він про це забув. Ні, не забув. Податок на нерухомість і кошти, отримані від цього податку, будуть виключно залишатися в місцевому бюджеті. Тому я переконаний, що треба проробити колосальну роботу в максимально стиснуті терміни, для того, щоб прийняти цивілізований Бюджетний кодекс і Податковий кодекс, вони поки що між собою розходяться. Я вважаю, що треба їх узгодити, хоча виникає питання, до якого документу будемо узгоджувати? Чи Бюджетний кодекс до Податкового, чи Податковий до Бюджетного? Я вважаю, що Податковий кодекс треба узгоджувати до Бюджетного кодексу.»

Про поправки

Я повинен вам сказати, що ми ж маємо виходити з очевидного, що уряд, який готував ці документи, він виходить із свого бачення, що йому потрібно робити, щоб було менше проблем і більш комфортно було працювати. Але я виходжу із того, що уряд стоїть на тому, щоб ми могли більше заробляти і тому є рід норм, ряд позицій, які будуть усунуті при підготовці до другого читання. Я повинен сказати, що зараз пішла вже маса пропозицій до Бюджетного кодексу. Наведу такі цифри: до проекту закону про засади внутрішньої та зовнішньої політики ми маємо 620 поправок; до проекту закону про референдум загальнодержавний, ми маємо 778 поправок. До проекту закону про судоустрій на цей момент…Є небезпека, на цей момент до закону про судоустрій вже 650 поправок, а це свідчить про те, що нам потрібно буде відвести день, два, детально обговорити цей закон, але цьому обговоренню публічному має передувати практична робота, і відносно землі, якщо дозволите».

Про майбутній ринок землі

Я повинен сказати, що я не поділяю точку зору, що зараз оголосити ринок землі і, мовляв, до нас прийде інвестор. Я вчора пізно ввечері повернувся із Німеччини, і це питання цікавило наших візаві. Вони говорять, що якщо ви без підготовки підете на цей крок, ви позбавитесь останнього стратегічного ресурсу. Тому моя позиція полягає в тому, щоб прийняти закон про кадастр землі, тобто, ми повинні знати реальну ціну ринкову кожного шматка землі. 
Дальше, про порядок продажу землі. Чому я про це кажу, тому що сьогодні багато людей пише листи, кажуть чому ви забороняєте, щоб я продала свій земельний пай, мені нікому його залишати, я хочу, щоб в мене (такі життєві реалії) гідно провели в останній життєвий путь. Має бути створений державний земельний банк, який має викуповувати цю землю і давати її в користування тим, хто буде працювати на землі. Таке моє бачення вирішення земельного питання в Україні. Я вважаю, що воно є правильним...»

Про позаблоковий статус

Моя позиція полягає в тому, що ми не повинні жити ідеологічними, і я на засідання Ради національної безпеки і оборони висловлював своє міркування. Якщо ми прийняли рішення, що Україна не буде вступати в осяйній перспективі в НАТО, отже у нас є очевидна, цивілізована постановка питання про нейтральний статус України. Бо я не знаю жодної країни в світі, які б написали в своїх основоположних документах про позаблоковий статус. Саме цю точку зору під час дискусії із представниками німецької влади я висловлював, але вихопили, чомусь, одну частину, де я сказав, що я не поділяю точки зору про позаблоковий статус. Тому що я вважаю, що немає такого терміну, як «позаблоковий статус». Давайте нагадаємо європейських країн, які є членами Європейського Союзу, а не є членами НАТО, тому я запропонував, давайте відверто будемо говорити про те, що ми будемо вибудовувати нашу зовнішню політику на позиціях нейтралітету. А позаблоковий статус – це просто наш ідеологічний винахід, який ми перенесли із попередньої системи. 

Про «штампування» законів

Я б не поспішав із твердженням про те, що Верховна рада України поспішно штампує закони. Верховна рада України ще не прийняла жодного закону, який вніс президент України і Кабінет Міністрів України. Жодного. От які ми приймемо закони, от тоді треба буде давати відповідну оцінку. Більше того, я вас розумію, як і розумію те, що у нас немає часу на розхитування, що ми повинні приймати відповідальні рішення і працювати, що називається, на марші. Але для цього треба менше спати, менше політичних збурень проводити, менше політичних маніфестацій,а працювати вдень і вночі.

Ще один приклад я вам наведу. Коли в 22-й майже годині у нас відбувається те, що називається з німецькими колегами офіційний обід, вони вибачаються і йдуть, бо їм треба приймати відповідне рішення. А коли я ставлю на голосування питання про те, щоб шановні колеги, давайте попрацюємо не до 18, а до 20 години, кажуть ні, ми не будемо працювати...  І це мене турбує, а не те, що ми можемо приймати в швидкому темпі документи. Нам треба працювати в швидкому темпі, бо ми кажемо, що нам потрібно наздогнати світ. То щоб наздогнати світ, хоча б останніх, які йдуть і відстали в цьому світі, нам треба бігти. І тому я спиняюся на тому, що потрібно приймати швидко рішення, але має діяти принцип «поспішати повільно».

Про мови

Нема такого закону, я повинен сказати, що є проект закону, він називається «Про мови в Україні», щось на кшталт закону про мови в Українській РСР. Я повинен сказати, що я ознайомився з ним побіжно і я вважаю, що це той документ, з яким можна працювати, але це закон про мови в Україні. І разом з тим я повинен казати, що у нас є десь за три десятки законів з мовної тематики, і цей закон, який підготовлений, не може бути зареєстрований в Верховній Раді України, це суперечить закону про регламент Верховної Ради України, за умови, коли будуть розглянуті попередні закони, за умови, коли вони будуть відхилені, отоді появиться можливість зареєструвати цей закон. Я вважаю, що немає предмету для дискусії.

Про власну необхідність

Я повинен сказати, що тут з певним сарказмом прозвучала така теза, що Литвин потрібен країні. Якби не було Литвина в країни, то, я думаю, ми б вже з вами в цій студії, думаю, не мали б можливості говорити. Таки Литвин потрібен країні. І я не демонструю якусь виключну позицію. Зверніть увагу, шановні колеги, очевидно, коли ти маєш свою точку зору, спокійно, без крику, без надриву, не на площі, а в серйозній розмові ти про неї, це розглядається, як щось незвичайно в нашій країні. А коли ми повинні вести дискусію? А що таке влада? Я переконаний, що у владі повинні бути насамперед великі дискусії, але коли прийнято рішення, повинні дії. І зверніть увагу, коли рішення прийнято, я його не критикую, я роблю все, щоб це рішення було реалізовано. Тому немає нічого тут екстраординарного.»

Про захист малозабезпечених

Я ніколи не виступав за те, що треба захищати малозабезпечених людей, це абсолютно неправильний підхід. Треба дійти до кожної людини і створити умови, щоб ця людина могла працювати. І я вважаю, що нашим ключовим гаслом, якщо хочете національною ідеєю, повинно бути повинно бути питання «заможні люди». А треба кожній людині сказати: «Держава тобі створює такі можливості. Іди і працюй, але в тебе є робота і ти повинен працювати». І я вважаю, що кожна людина, крім всього іншого, повинна відчути, що вона може заробляти, що вона може жити, і я переконаний, тоді у нас буде дещо інший вибір людей під час виборчих кампаній. Бо коли у нас говорять про те, що у нас чесні, прозорі вибори, я інколи іноземцям, людьми, з якими веду діалог чи дискусію, кажу: «Давайте вже не будемо говорити про цю тезу, бо ми і в це справді повіримо, що у нас все по чесному в Україні відбувається. Коли бідна країна, а переважно людей бідних, то чесність заклечається в тому, за скільки людину можна купити. Не всі, але більше частина людей і не має жодного права їх засуджувати. І щоб завершити відповідь на ваше запитання, скажу вам шановний колего, що ви цим запитанням невдало про себе нагадали.»

Особисто я відношу себе до високозабезпечених людей і хочу вам, шановні колеги, коли ви перейшли на персональну справу, сказати, що я є академіком, доктором наук, професором, що я читаю лекції, що я не сплю, що я працюю, що я пишу книги і спілкуюся безпосередньо з студентами, аспірантами, і я переконаний, що в місті Києві, маючи мізки, і коли ти менше спиш, або сидиш з пляшкою пива біля телевізора, дивитися футбол… чоловік повинен заробляти відповідні кошти і гордитись тим. 

Про тісноту в опозицію

У нас в опозиції і так затісно, і є кому критикувати. Я повинен вам сказати, з 2007 року я працюю в Верховній Раді України, тобто вдруге в Верховній раді України. Ми не були ж в коаліції, ми працювали. І ті рішення, які були обґрунтованими, які вважали і є корисними для країни,ми за них голосували. Наша відмінність полягає в тому, якщо ми вже говоримо про мою політичну силу, яку я представляю, що ми працюємо, що ми не граємось з країною і не граємось у політику. Тому можна було б продемонструвати фронду, ближче до виборів щось вискочити і починати таврувати всіх і вся. Простіше не критикувати. І зверніть увагу, що я жодного разу ніде не критикую, я висловлюю аргументи і намагаюсь висловлювати їх ґрунтовно, і це в мене залишилось від викладацької роботи, коли ти повинен пояснити, викласти суму аргументи щодо тієї чи іншої події, щодо тієї чи іншої теми. Тому я не бачу тут великого дискомфорту.

Ви прекрасно розумієте, що в умовах, коли країна в черговий раз робить шанс бути цивілізованою, принаймні на рівні декларацій, підходів і намірів, треба бути дуже уважним до тих людей, які опонують цьому курсу. Я повинен сказати, що я завжди намагаюсь, навіть в супереч регламенту, дати виступити більше представникам опозиції. Коли вони виступили і у них немає заперечень щодо того чи іншого законопроекту, я для себе внутрішньо приймаю рішення, що це рішення, яке пропонується до розгляду, тобто до голосування, проект закону чи постанови, потрібен таки для того, щоб він був прийнятий. Тому я вважаю це дуже правильно, бо ви прекрасно розумієте, що за нинішніх умов, коли є намагання в один момент ощасливити країну, коли проблеми аж кричать і лізуть з кожного кутка, можна під знаменом благих намірів дуже швидко зайти в черговий кут. Це моя особиста позиція, і тут немає жодних намагань сподобатись. Я вийшов з того віку, щоб подобатись, я можу дозволити собі таку велику розкіш у прийнятних межах, для того щоб не оголосити всім війну, говорити про те, що я думаю, чим я живу і, якщо хочете, те, що я вистраждав.  

Про долю Черновецького

Черновецький буде працювати до 2012 року, до виборів міського голови, разом з тим, я думаю, його примусять сидіти у сесійній залі і брати участь, якщо не вести, засідання Київської міської ради. Водночас він буде відлучений від прийняття і реалізації виконавчих рішень. Тому що від нього відійде вплив на працівників правоохоронних і силових структур, ви прекрасно розумієте, що це є найбільш реальну владу. А те, що у Києві треба наводити порядок, і те, що Київ є зразком того, коли під гучними розмовами нової команди вкрали Київ, я думаю, що треба повертати все назад до людей. На превеликий жаль, з запізненням взялися за цю роботу.

Олексій Біловол, спеціально для Великої Політики.