Склалось враження що тобі аби поп13діти, таких як ти хлібом не корми а дай поп13діти!

Що ти пристав до Ю.В. маєш свого бидло президента то радуйся, а то ти так сильно кричиш що навіть не помітив як "покращення життя вже сьогодні" розпочалось, а саме газ на 50% в ціні підніметься тоді кредит МВФ дасть з якого заберуть нагло 5.4 млрд. доларів а віддавати кредит будеш ти і весь народ України...

Мдаа, все перевернем с ног на голову, перевалим с больной головы на здоровую...

Всей команде сиамов большой привет! Вам я показал как вы себя ведете, всем отвечал их же способом ведения диалога. Больше я на форум не зайду.

Обязательно зайдёте. И будет гадить под другим ником.

"Зелен виноград", пан Сетон... простите, пан Николай. Ваше мнение о непринявшей вас публике эту самую публику, в принципе, и не интересует. Так что "впечатления" "светила" останутся невостребованными. Наши же впечатления о вас мы и говорить не будем. Вы сами догадаетесь.

Вы крупно облажались на этом форуме. Все все поняли и о Вашем воспитании, и о Вашем образовании... Вы не можете отстаивать интересы правящих элит, ищите другую работу.

Хозяин завтра не бросит кость :( Мне жаль Вас.

Что вы говорите? Под "всеми" вы подразумеваете пана Сетона (т.е. себя)? Мне нравится постановка вопроса. И про "работу", и про "кость" опять речь заводите? Ну, понятно - у кого что болит, тот о том и говорит...

Все пропало, шеф, все пропало! Муся провалила задание.

говорю Вам будите остальные головы.

Спокойней, пан Сетон, спокойней. Не надо так волноваться. Цитата берется в кавычки. После точки пишем с заглавной буквы. Прямая речь выделяется. "А в остальном, прекрасная маркиза, все хорошо, все хо-ро-шо!"

Вот так.

"Ругательства, пан Сетон, доводы тех, кто не прав",- сказал Руссо.

По некоторым "очепяткам" Вы Никлоай очень схожи с Вашим setone и обращаться к самому себе очень странно и напоминает одну из известных Вам болезней. Относить же остальных участников сайта к "идиотам" как минимум ... даже трудно подобрать эту планку минимума. :))) Колечка подумайте прежде чем вешать подобные ярлыки.

Написано все четко: "ничего вы этим идиотам и 5й колонне не докажете"

Есть и те и другие. Что не так? Одни занимаются исключительно закулисными играми и считают, что они обсуждают политику, а другие навязывают интересы других государств, рассказывая о никчемности самой идеи независимой Украины. В чем ошибка???

Что такое ИДИОТ? Значение и толкование слова idiot, определение термина
ИДИОТ - а, м., одуш. 1. Человек, который страдает врожденным слабоумием, идиотией. 2. разг. бран. Глупый человек, дурак. Идиотка - женщина-и.. Идиотский - 1) свойственный идиоту; 2) глупый, бессмысленный. --------------------------------------- И это Вы считаете правильным соотнести участников общения здесь к идиотам. Про пятую колонну вообще молчу. Это как рассудить. Каждый в этом случае имеет право считать "правым" и "первым" и всегда у него найдется "пятая" колонна. :)

Слово Идиот происходит от греческого и в скобках указан смысл. Зачем пререворачивать сказаное?

А по поводу пятой колонны, тут уж точно юлить не получится у Вас.

Читайте литературу. Патриотизм, нация, национализм, национальные интересы.... ну и про поход Франко почитайте.

Николай. я понимаю Ваше стремление "отбелить" многосмысловое слово примененное Вами, но Вы могли бы найти другое слово выразившее бы Ваши мысли. Я очень сомневаюсь в том, что это Вы это сделали по наитию. :))) "Идиот

греческое слово [идиот] первоначально не содержало даже намека на психическую болезнь. В Древней Греции оно обозначало "частное лицо", "отдельный, обособленный человек". Не секрет, что древние греки относились к общественной жизни очень ответственно и называли себя "политэс". Тех же, кто от участия в политике уклонялся (например, не ходил на голосования), называли "идиотэс" (то есть, занятыми только своими личными узкими интересами). Естественно, "идиотов" сознательные граждане не уважали, и вскоре это слово обросло новыми пренебрежительными оттенками — "ограниченный, неразвитый, невежественный человек". И уже у римлян латинское idiota значит только "неуч, невежда", откуда два шага до значения "тупица"."

Зачем искать то, чего нет. Написано ясно, с расшифровкой : вы этим идиотам (человек не принимающий участия в жизни общества)

Являясь членом Партии Регионов я не соотношу себя с людьми НЕ ПРИНИМАЮЩИМ УЧАСТИЯ В ЖИЗНИ ОБЩЕСТВА. Да и остальные участники здесь вряд ли являются пассивными членами нашего общества.

Пятая колонна это вы, и враги государства - тоже вы, нечего перекладывать на других свою ответственность Пора уже требовать у власти таких губителей Родины приводить к ответу!

1. Откуда вам известно, что есть ниже плинтуса?

2.У вас есть моральные нормы и они выпрямлены?

3.Вы и такие как вы свободу прока...ли! Украинцы одной шестой частью суши правили, а теперь по польским сартирам околачиваются и думают, что СВОБОДНЫ!!!

2. А ты знаешь значение слова мораль? и понимаешь о чем сказано?

3. Ух тыы,открытие! Это когда такое было? Расскажи подробнее.

Так ты этого не знал, ну тогда думаю и не нужно...

Откуда мне простому смертному знать что то о морали? Это толькр просвещенные юлеботы все сплошь и рядом моралисты. Нет, с твоей моралью не знаком, да и не нужна мне ТВОЯ мораль, не хочу родителей-стариков позорить.

Мы их теряем! "Товарищи учёные, доценты с кандидатами, замучелись вы с иксами запутались в нулях, сидите, разлагаете молекулы на атомы, забыв, что разлагается картофель на полях" (В.С.Высоцкий")

Это очень ВЕРНО! Уводя тему в сторону мы забываем про "картофель на полях". ;)))

О вас - сиамских близнецах никто не может сказать, что вы разные. Даже говорите в унисон, одна голова спит, остальные на форумах шкрябают

Это, по-моему, одно "существо". В смысле, вышеназванный искусственный интеллект (см. выше). И этим все сказано.

А это не один человек? Setone он зачастую здесь производит UP своим комментариям. Или чтобы его не забывали или "покомментная" проплата. :)))

Продолжаем регистрацию сиамских близнецов, записываемся дружнее :))

Не боись сиамы, никто вас разделять не будет, все пройдет без операций.

Конечно. Один и тот же человек, в смысле, пан Сетон. Сам себя хвалит, сам себя поддерживает и сам себе "блещет" "научными" терминами. Ну, короче говоря, полный идиотизм.

Будите остальные головы

А вас и регистрировать не надо. По причине вашей малочисленности и малозначительности.

таких как Вы много и имя вам - легион, который по первому зову обеспечит поддержку любому зову хозяина

Ну, это вы по себе судите. И в этом ваша большая трагедия.

Так нас много или мало :) Вас не поймешь.

Поднапрягите извилину. Авось,придет просветление .

Табачник "непоганий агітатор, але історик ...", - теж непоганий! І напевне, без усякі сумнівів, кращій ніж його опоненти!

А ты поздно спохватился антимахоркин! Надо было раньше"завязать" с махоркой!

Табачник - большая умница! И проводит колоссальную работу по выведению системы образования из того цейтнота, в который его "заволокли" Вакарчук и К.

А Вы и в системе образования специалист??? Знакомы с проблемами образования и знаете точно, что она должна быть именно такой, как ее задумал Табачник??? А почему не такой, как задумал Вася Пупкин? Он, согласно Конституции имеет равные права в Табачником. Может хватит нести чушь! Для любого преобразования нужны как минимум 2 теории: 1) того, что есть. 2) того, как должно быть. согласно сопоставлению этих 2х обоснованых теорий делаются выводы относительно необходимых и достаточных изменений. И тогда начинается прикладное использование операционализированых теоретических данных. При этом ведется постоянный мониторинг, который определяет возможные отклонения.

Это принципы логики в общественных науках. Основное отличие которых состоит в невозможности широкого использования экпериментальных методов исследования. Хоть это Вам понятно?

Единственным специалистом во всех областях знаний, по-видимому, вы считаете исключительно себя? Причем, с ханжеской легкостью манипулируя словами, полностью выхолащиваете смысл сказанного вашим оппонентом. Достойная позиция. Которая, впрочем, не является лишь вашей прерогативой, она свойственна многим представителям "помаранчевых свидомытов". Чушь, извинте, несете вы. Причем, худший вид чуши. Потому что хотите придать ей вид ученности. Меня же, как , думаю, многих на этом сайте ваша игра в научную терминологию только смешит. Воистину, ученый дурак - худший из дураков. Хотя, буду следовать совету мудреца, который сказал:"Снисходительное отношение к глупости присуще каждому умному человеку".

Много слов Муся и все в пустую! Что в приведенной мною аргументации не так? Любая гипотеза может быть опровергнута путем логически-экспериментальных доказательств. Прошу - высказывайтесь по существу. А блеяния на тему сам-дурак тут не проходят.

Концепцию системы образования, которую проводит умница Табачник в студию, Муся, в студию :)

Я не собираюсь тут рассказывать вам о концепции Табачника. Об этом вы можете узнать из его собственных интервью и публикаций. Я высказала здесь свое положительное мнение о мерах, им принимаемых. Это так труднодоступно вашему "ученому" пониманию?

Зачем мне, рядовому гражданину искать интервью нанятого мною министра, который, согласно логике, при найме на работу должен предоставить свое видение проблем, продемонстрировать все возможные способы их устранения и обосновать наиболее оптимальные!

Муся, если вы не знаете о существовании концепции, то зачем говорить, что такой то молодец все делает правильно??? на основании чего Вы выносите свои суждения? Ну нельзя строить выводы в зависимости от прохождения Солнца в зените.

К сожалению большинство не понимает, что ведётся политическая дискуссия.

Для них нужно расшивровывать, что Вы задали вопрос "Раз Вы такой специалист, Муся, расскажите, в чём конкретно умница, что он выводит, из чего, куда, какими методами и что положительно в его действиях".

Потому, как Вы и говорили, тут опускают до уровня переходов на личности и давят опытом.

Вот, пока я печатал вопрос прозвучал и примитвный ответ, в стиле Ясправедливости, который кричал "что делать", а сам на этот вопрос ответить был не в состоянии, заявив "поддерживаю всё, что будет делать Янукович".

Из последнего ответа госпожи Муси можно понять логику, раз "националисты-свидомитам", как они называют украинцев не поддерживают Табачника, если Табачник делает то, что им не нравится - значит, он умница и делает концепция его верна:)

Сетончик я тут... главное не убегай от ответа..

Как бы и Вам вопрос задан.

А чем вам не нравится Табачник? Что вы имеете лично против него?

Нам он даже очень симпатичен, никаких внешних уродств, изьянов. А вот что Вам в его действиях нравиться? Что именно Вы поддерживаете?

Ну, пан Николай, с Гельвецием - и в такую лужу! Мало того, что в трех соснах плутаете, еще и пишете безграмотно ("изъяны" надо писать с твердым знаком, "нравится" - без мягкого знака и т.д.). Учитесь, шановный, Гельвеция цитировать вам еще рано.

"по причине потере интереса", наверное, тоже не так пишут. Не Вам меня грамоте учить. Муся, если поднять Ваши коменты можно страницы 3 заполнить. Так, что учитесь Муся, учитесь, а не ищите соринки в чужом глазу. Бревна сначала повынимайте!

Описки бывают у всех, и я не являюсь исключением. Но речь здесь идет о грубых грамматических ошибках, светило вы наш. И тут уж учить вы должны себя сами, если в школе знаниями не овладели. Скорее всего, русский язык вами вообще слабо усвоен, если вы не воспринимаете совершенно нормальный речевой оборот "по причине потери интереса".

В отличии от Вас - светлой головы современности, я пишу на украинском языке, но из этических побуждений на этом форуме пишу на русском, который не является государственным языком в Украине. Не плохо выходит? И если иногда ошибки и встречаются, то поверьте не из злого умысла. Но Вы выбрали явно не тот форум, Вам на форумы русской грамотности надо, а не на политический форум.

Вот-вот, из свидомытов, значит. Сейчас при "самостийной" ваши дети вряд ли будут знать русский язык даже на таком уровне, как вы, шановный. И никто бы не обратил на ваши ошибки внимание, если бы не ваш высокомерный, поучающий , неуважительный, снобистский тон по отношению к форумчанам. Так что - пеняйте на себя!

Будите остальные головы :)

Такое же кацапское хамло как и Вы.

А вот это уже совсем близко к вашей настоящей сути! Что и следовало ожидать. Как был, однако, прав Павло Скоропадский.

Выше Вы восхваляли советскую власть и все, что с ней связано. Может я не прав, но разве не типичным для нее было выражение "вшивая интеллигенция" и негативный оттенок самого слова "интеллигент".

Или Вы настолько переменчивы в своих мыслях, что не можете определиться?

З.Ы. Муся, только Вашими методами веду диалог, только Вашими.

А вы не просто из понятливых - из очень понятливых. Я не "восхваляла" советскую власть, а пыталась быть по отношению к ней объективной ( если для вас что-то значит смысл этого слова). А вот, общаясь с вами, наконец, в полной мере осознала смысл термина "вшивая интеллигенция".

А к системе власти, как к субъективному явлению быть объективной - это Ваше ноухау? :)) или Вы по накатаной тропинке, как в "Журнале марксистско-ленинских естественных наук" выступаете "за партийность в математике" и "за чистоту марксистско-ленинской теории в хирургии", по примеру "Советского вестника венерологии и дерматологии" стремитесь рассматривать все обсуждаемые проблемы с точки зрения диалектического материализма :)

Да не вам, бывшему комсомольцу и, скорее всего, члену КП обхаивать то, чему вы поклоненялись с таким же рвением, с каким сейчас охаиваете. Хотите хороший анекдот?

- Что такое "двое свидомытов"?

-Это отряд "украинских повстанцев".

-А что такое "трое свидомытов"?

-Это отряд "украинских повстанцев" и "зрадник".

Вот так, пан Сетон-Николай .Будьте здоровы!

Самое время начинать писать на Украинском.. на бис....
не напрягайте себя пож Русским.. А то вы все орете про Украинский,а все время не смотря на просьбы пишете на Русском... Ты же патриот -вперед на украинском..

Если человек, который проживает в стране и не может выучить язык (это может бытьт и гость и окупант и просто слабоумный человек) и постоянно со всеми заговаривает на своем языке, то те из собеседников, которые знают его язык, по правилам этикета должны отвечать на нем.

Да вы,оказывается, еще ко всем добродетелям и знаток этикета? Ну, просто нет слов выразить восхищение! Вот и поведайте об этом "правиле этикета" своим идейным сообщникам типа тягныбока, фарион и т.д. Что - не послушаются? Вот и я почему-то в этом уверена. Кстати, слово "оккупант" пишется с двумя "к", воспитанный вы наш.

Смысл в Ваших высказываниях искал....но.... не нашел, извините. А по поводу непонимания терминологии (если быть точным, категориального аппарата, который позволяет оптимизировать систему научного знания), то могу только сожалеть как о скудности ваших познаний, так и широте амбициозных высказываний.

Перефразируя поговорку: не понимаешь выражовуваний - читай энциклоп и ходи библиотику.

Ну, надо же..."категориального аппарата"...Как многозначительно... и глупо! Сюда бы Жванецкого!

И все сразу все поймут

Вы повторяетесь, шановный. Напрягитесь - и придумайте что-то поновее.

Макарчук - это псевдоним Васи Пупкина! И хорошо, что его отстранили от этой ответственной и очень важной должности! Не по Сеньке шапка! Он уже достаточно накуролесил! Да и все остальные персоны - представители оранжевой власти чудили так, что весь мир за живот от смеха держался! Примеров тому - тьма!

но вопрос то не в этом стоял. Что именно делает новый Сенька, по которому шапка? Как делает? и на каком основании вам всем понятно, что делает правильно?

Вакарчук

Согласен на 100% . И считаю что очень многим в нашей стране нужно Учиться,потеть и потеть ,чтобы чоть близко к уроовню Табачьника приблизиться.

Пока будете потеть г-н Справедливость пользуйтесь дезодорантами. Уже попахивать от вас начинает.

Еще раз повторю вопрос: что Вам в его действиях нравиться? Что именно Вы поддерживаете? Какие именно реформы Вы считаете оптимальными в современных условиях? Или "одобрямс" и все тут!

В смысле, "зловоние" и "хамство"? Ну, пан Николай, он же пан Сетон, представление закончилось. Занавес.

Никто не говорил о вони, Вы читайте между строк, в контексте... (судя по предыдущим коментам, Вы же большой специалист поискам контекстного смысла) :) Слово попахивать имеет много значений, в том числе и принадлежность к определенным политическим и идеологическим группам.

Или скудный ум при отсутствии аргументов ничего лучшего придумать не может, кроме как обвинять в том, чего нет?

Муся, Вас - только вашими методами и никакими другими. Логика для Вас не доступна :(

Пан Сетон, ваша "логика", как и ваша "аргументация" недоступна многим. И слава Богу. Чем меньше будет таких демагогов, тем лучше будет мир. На этой оптимистической ноте столь содержательный диалог с вами вынуждена закончить по причине потере интереса. Пардон.

"Потери интереса", конечно же.

Сожалею, что плохо учились. Но недоступность можно преодолеть. Главное, Муся, много учитесь и Вам откроется. Хотя интереса к учению у Вас нет и это печально.

Печально потому, что таких как Вы много и имя вам - легион, который по первому зову обеспечит поддержку любому зову проФФессууры.

"Недоступность можно преодолеть"? Чью недоступность? Мою или вашу? А, может, чью-то еще?

Пан Сетон, ваша "логика", как и ваша "аргументация" недоступна многим. И слава Богу. Чем меньше будет таких демагогов, тем лучше будет мир. На этой оптимистической ноте столь содержательный диалог с вами вынуждена закончить по причине потере интереса. Пардон.

или мне опять между строк читать? Муся вы уже определяйтесь, читать между строк или не читать, искать контекстный смысл или нет???

Ну, вы даже более "ученый",пан Сетон, чем я предполагала.

Коляша, ну улыбнул, ну академик:

"А по поводу непонимания терминологии (если быть точным, категориального аппарата, который позволяет оптимизировать систему научного знания), то могу только сожалеть как о скудности ваших познаний, так и широте амбициозных высказываний."

Ты хоть сам понял, что наваял, и, главное, зачем? Чтоб напугать слабонервных оппонентов? Ведь "такой то", "изьяны", "нравиться" никуда от этого не делись!)))

Теперь о Табачнике! Симпатичный, умный мужик, без сумасшедшего националистического блеска в глазах, умеющий адекватно излагать и аргументировать свою позицию, что, очевидно, больше всего и бесит в нём свидомых! И который, я уверен, никогда не позволит в учебнике истории посвятить несколько страниц своему спиногрызу, и один абзац Софии Ротару!

Не думаю, что в рамках форумных постов стоит обсуждать концепции образования, но вкратце скажу!

Отмена двенадцатилетки - больше чем уверен, что и одиннадцать лет много, нужно возвращаться к десятилетке! И Табачник к этому идёт, жаль это нельзя сделать быстро! В СССРе за 10 лет получали лучшее образование в мире!

Реформа тестирования - Табачник обязательно постепенно тестирование отменит! Потому, что выпускники школ совершенно разучились соображать, а умеют только зубрить, да и то плохо! Преподаватели школ все в шоке! Почему постепенно? Потому, что те же выпускники, отвыкшие думать, сейчас вообще не сдадут выпускные экзамены в школе, не говоря о вступительных в ВУЗ!

Круто. Что еще можно сказать :(

Если так подходить к вопросу, то 4 года школы будет в самый раз. И обоснованием станет исторический опыт (Сталин - 4года семинарии, а руководил страной). Все, концепция готова - дарю, неси на стол Табачнику.

Ну вы что издеваетесь, 12 или 10 лет обучения с тестами или без - это концепция? И не важно как учат и кто пойдет учить? Круто, бразды вам в руки.

Олежа, специально тебе - проФФесионалу.

Любое явление можно долго описывать и рассказывать о тех или других его свойствах. Так вот, чтобы этого не делать в науке придумали такую штуку - категорию, которая называет это явление и избавляет от необходимости постоянно его описывать. понимание категорий зависит от договоренностей научного сообщества. Многие из категорий вошли плотно в ежедневный обиход, но непонимание значения этих категорий не означает, что его (значения) нет. Так вот, есть категории политика, этика, справедливость, свобода, которыми вы тут свободно оперируете в произвольной смысловой нагрузке. Придавая этим словам то один, то другой смысл. На самом деле все эти слова являются категориями с четким смыслом. Об этом я и говорил, Олежа.

О, умнейший из умнейших! Для меня уровень интеллекта собеседника определяется не способностью его засрать любой простой вопрос специфической научной терминологией, а наоборот, излагать сложные вопросы человеческим общедоступным языком!

Ты хочешь поумничать? Ну давай!

С точки зрения банальной эрудиции каждый индивидуум, критически мотивирующий абстракцию, не может игнорировать критерии утопического субьективизма, концептуально интерпретируя общепринятые десранизирующие поляризаторы, поэтому консенсус, достигнутый диалектической материальной классификацией всеобщих мотиваций в парадогматических связях предикатов, решает проблему усовершенствования формирующих геотрансплантационных квазипузлистатов всех кинетически кореллирующих аспектов. Исходя из этого, мы пришли к выводу, что каждый произвольно выбранный предикативно абсорбирующий объект рациональной мистической индукции можно дискретно детерминировать с аппликацией ситуационной парадигмы коммуникативно-функционального типа при наличии детекторно-архаического дистрибутивного образа в Гилбертовом конвергенционном пространстве, однако при параллельном колаборационном анализе спектрографических множеств, изоморфно релятивных к мультиполосным гиперболическим параболоидам, интерпретирующим антропоцентрический многочлен Нео-Лагранжа, возникает позиционный сигнификатизм гентильной теории психоанализа, в результате чего надо принять во внимание следующее: поскольку не только эзотерический, но и экзистенциальный апперцепционированный антрополог антецедентно пассивизированный высоко материальной субстанцией, обладает призматической идиосинхрацией, но так как валентностный фактор отрицателен, то и, соответственно, антагонистический дискредитизм деградирует в эксгибиционном направлении, поскольку, находясь в препубертатном состоянии, практически каждый субъект, меланхолически осознавая эмбриональную клаустрофобию, может экстраполировать любой процесс интеграции и дифференциации в обоих направлениях, отсюда следует, что в результате синхронизации, ограниченной минимально допустимой интерполяцией образа, все методы конвергенционной концепции требуют практически традиционных трансформаций неоколониализма. Неоколонии, размножающиеся почкованием, имеют вегетационный период от трех до восьми фен атипических гомозигот, но все они являются лишь фундаментальным базисом социогенетической надстройки криогенно-креативного процесса геронтологизации. Увеличить этот базис можно с помощью гектаплазменного ускорителя биоинертных коллоидных клеток контагиозной конкретизации, однако введение конкретизации влечет за собой применение методов теории множеств и дистрибутивного анализа, что обусловлено тем, что трансцендентальная поликонденсация нероноспоры в перплексном хаосе может инбабулировать комплексный морфоз только тогда, когда конституант доминанты квазитенденциально универсален, и происходит довольно внезапно. Очевидно, что все вышесказанное проливает свет на теорию предикативных ощущений субъекта, абсолютно нефункциональных в условиях абстрактного хаоса.

Говорю на понятном тебе языке! Хапай концепцию, беги к министру :) Весь интелектуальный багаж был вами поднят и показан. Говорить больше не вижу смысла.

1:0, пан Сетон. Вы проиграли Олегу. "Говорить больше" вам действительно нет "смысла". Чао!

и ошибки русскоговорящего никуда от этого не делись!)))

Сопли пану Сетону (Николаю) вытерли с блеском! Респект!

Мне нравится Фраза "РАССЕКРЕТИЛА" .. Если в государстве есть документы с грифом Сов.секретно. ,то это статья...
А если нет ,то не нужно пиариться как ДЕБИЛКА...
ПРосто скажи вот документ об ЭТОМ..
Мы думали что Юля в 14-00 что нибудь из личной эротеки покажет...
Вперед БЮТ только не здесь ОРАТЬ ,а в стокгольмский суд готовьте юристов своих и подавайте касацию. отстаивайте свою правоту. Вам зачтется.. ТОЛЬКО ХОРОШ ПИАРИТЬСЯ!!!!! ДОСТАЛИ..

Нет, есть документы, которые скрываются, дабы скрыть свою безхозяйственность, преступносить и слитие интересов государства в угоду Фирташу и коррупционерам с конфликтом интересов, партнерам Фирташа во власти - господину Бойко.

В документе чётко видно, что в Стокгольме государство не выявляло никаких претензий, со всем соглашалось и предложило Стокгольмскому суду ответ - сдать суд в пользу РУЭ.

А как можно не согласиться с очевидным факто кидалова со стороны этого же государства, только в лице иных представителей? Это, видимо, всё-таки уже иное государство, способное отвечать за свои обязательства, а не то, которое ему предшествовало. Во всяком случае это пытаются донести. Ситуация - мерзкая, с какой стороны ни посмотри.

Даже убийцу защитники защищают. Тут же речь идёт о 45 миллионах людей. Это если пользоваться Вашей примитивной логикой.

Более того, от того, как будет происходить защита - зависит много и исход дела, и штрафные санкции. Более того, если НАК должен вернуть РУЭ газ, или эквивалент, то, куда делся перекупленный у Газпрома долг? Где встречный иск по этому поводу от НАК Нафтогаз к РУЭ?

Это говорит о том, что суд сдали.

Ворюле по любому крышка.

Базар устраивать ,какой юрист чтото не то сказал -это вы мастаки..
Заблокировав счета РУЭ и не дав возможности расчитаться за газ,вы решили под шумок срубить лакомый кусочек... Ну кусочек то не ВАШ!!!!
ВЫ НАРУШИЛИ ЗАКОН!!!!!! И вам отвечать и Синегубке в 1ю очередь!!!!
Ваш Ющенко вас предупреждал :" Я хочу подивиться на того таможенiКА ,хто разтоможе той газ".
Вы же своего президента не слушали -ДОДИКИ.

А вас предупреждали... .

Вы не владете вопросом. Никто не блокировал никакие счета.

А ваопрос ??? ЧТО МЕШАЛО твоей ГОСПОЖЕ сделать все по закону?? И чтото я не слышал, что как только она забрала газ по цене 153... Сразу рухнули тарифы на комуналку.
Где деньги?????

Вы не владеете вопросом. По фрмуле, которая используется в Европе мы имел среднегодовую цену на газ, по причине того, что она привязана к мировым ценам, то-есть, в первом квартале 360, а в последующем ~220, то выводится среднегодовая цена.

Гриценко: Янукович должен немедленно отправить Бойко в отставку

Обнародованное решение Стокгольмского суда относительно компании "Росукрэнерго" не оставляет никаких сомнений в том, что Министр топлива и энергетики Юрий Бойко, в сферу ответственности которого входит НАК "Нефтегаз Украины", предал интересы Украины в пользу своего бизнес-партнера, миллиардера Дмитрия Фирташа. Такое мнение высказал лидер партии "Гражданская позиция" Анатолий Гриценко.

Как сообщили ЛІГАБізнесІнформ в пресс-службе А.Гриценко, в частности, политик отметил: "Теперь уже для всех стало очевидным, что бизнесовые и корпоративные интересы для Министра Бойко намного важнее, чем интересы Украины и украинского народа".

При этом А.Гриценко выразил уверенность в том, что Ю.Бойко не имеет права в дальнейшем занимать высокую государственную должность, поскольку его деятельность наносит вред Украине и оборачивается многомиллиардным ущербом.

Лидер "Гражданской позиции" настаивает на том, что Президент Украины Виктор Янукович совместно с коалицией должны немедленно отправить главу Минтопэнерго в отставку. "Если Янукович этого не сделает - значит он сам "в доле" с Фирташем и компанией "Росукрэнерго", - подчеркнул А.Гриценко.

Who is Гриценко???

Мне почему то кажется, что Янукович никому ничего не должен: ни Гриценко, ни Вам, уважаемый.
А вот мы с вами должны!
В первую очередь соблюдать правила поведения на форуме и не флудить. И к большому сожалению, могу представить Вашу реакцию на сказаное.

Круто! Янукович никому ничего не должен??? Он президент, а не император, покоривший новую провинцию. Вы в своих умозаключительных дебрях хоть лучик света видите или совсем все затуманено. Президент демократического государства - это ответственность и долг!!! Долг перед избравшим его народом. Избравшим для представления СВОИХ интересов. Не интересов семьи Януковича, а интересов народа. Не пишите бред "уважаемый"

Ваш апломб вас подводит, шановный. Перечитайте еще раз пост Аlienа и подумайте, что "не должен Янукович". А рассуждения о роли императора выдают в вас, к сожалению, слабого знатока русской истории.

Вот разуйте глаза и прочитайте НИКОМУ и НИЧЕГО!!! Слова - это не мусор, ими не сорят. Словоблудие, которое наблюдается тут действует во всей стране.

Поэтому, не умеешь выражовуваться - читай энциклоп и ходи в библиОтику!!!

В каком контексте употреблено это выражение? Догадайтесь с трех раз!

Муся, не нервируй общество. Сказаное в политической дискуссии не имеет контекстов. Имеет текст, прямой и без виляний. Еще раз повторю, контексты мы искали все 70 лет советской власти. И если Вы думаете, что не должен - это Ваше право. А рассказывать мне, что читай между строк не надо, мы не сказку о Колобке пересказываем, а обсуждаем проблемы согласования интересов в нашем обществе!

Под обществом вы разумеете себя? Ну, во-первых, я люблю нервировать такое "общество". А во-вторых, вспомните, что означает слово "контекст". А в-третьих, объясняю. На слова сетона :"Янукович должен немедленно отправить Бойко в отставку" Аlien вполне логично ответил:"Янукович никому ничего не должен". Если вы смогли наворотить тут три короба и запутались в трех соснах, то это ваши проблемы.

Муся, Аlien ответил не логично. Если способ Вашего мышления настолько искривлен, что это считается логичным, то начинайте читать книги. Начните с Колобка и двигайтесь вперед. Когда сможете осилить логику, прочтите Дж.С. Милль "Система логики". И не надо мне рассказывать о более свежей литературе. Это классика, принципы входят в структуру курсов лучших университетов мира.

Нелогично он ответил только для вашего специфического "ума". Продолжайте веселить нас дальше , пан Сетон...ой, простите, пан Николай своим распущенным павлинньим хвостом.

Не иначе Моссад помог!

От вчерашнего ОПГ- Васьки Чапая (где Васек заработал свой первый капитал) и до сегодняшнего бизнесмена Василия Данылова (рассхищение госсобственности в особо крупных размерах)…

Васька Чапай, Василий Мельников, Василий Бечварж, Григорий Мельникович, Виктор Мельников и сегодняшний Василий Данылив - это один и тот же персонаж. В начале лихих 90-х сегодняшний Василий Данылив, владелец компании KORLEA INVEST и вчерашний Василий Мельникович, он же Васька Чапай, организовал банду в селе Кальна в Ивано-Франковской области. Главарем банды братва избрала Василия Мельниковича и наградила кличкой Чапай. Васька Чапай быстро въехал что по чем и организовал кражу памятников в своей родной области, за одну ночь Василий Данылив украл более 30 памятников в том числе и памятник Тарасу Григорьевичу Шевченко, национальным героям Украины, поэтам и героям ВОВ. Плевать Ваське что памятники имели архитектурную ценность, памятники были сделаны из цветных металлов и, сдав товар на металлолом, Васька Чапай получил на руки свой первый капитал.

Однако банда слишком наследила, и на Мельниковича Василия возбудили уголовное дело. И Васька Чапай, сменив фамилию, подался в бега в Чехию, а дальше - фиктивный брак на чешской женщине, которая предложила Василию Бечваржу осесть в Чехии и Словакии, здесь молодожены организовали бордели. Васька Чапай свой путь сутенера начал со словацких городов Михайловцы и Пряшев, так Васек дошел до Чехии. В Праге у Васьки были элитные бордели, где он завел солидные знакомства и, пройдя путь от сутенера и контробандиста, дошел с помощью новых знакомых до сегодняшнего владельца KORLEA INVEST- Василия Данылива и, «намутив» схемы с поставками энергоресурсов в Европу, взялся за дело, весь зароботок Василий получал от противозаконных, коррумпированных схем поставок энергоресурсов, при этом своими схемами Василий нанес огромный ущерб энергетике нашему государству…

В Украине к энергоресурсам Василию открыли путь его подручные, а именно: Игорь Злыда, Рома Копытко, Бодик Каспар. Расчистив путь и убрав всех неугодных, zonder команда сделала путь открытым для свежеиспеченного бизнесмена, а дальше Васек, прикормив чиновников с энергоресурсов, завел дружбу с чиновниками высшего руководства страны. Схему с дерибаном быстро наладили, в итоге благодаря Василию государство недополучило сотни миллионов долларов, эти миллионы осели в карманах Данылива и его коррумпированых чиновников. Сегодня «бизнесмен», не компенсировав стране и своей первой кражи (30 памятников), набравшись наглости, на всю страну заявляет о масштабной благотворительности, в которой Василий принял участие. Ведь при краже с продажи энергоресурсов в сотни миллионов долларов можно легко и 500.000$ потратить, включая в эту сумму и пиар на всю страну, а пиар обошелся Василию в 250.000$ - половину суммы… А бывшие руководители страны еще наградили орденом благотворителя-расхитителя госсобственности, при советской власти этому б «благотворителю»-спекулянту не орден дали, а к стенке б поставили. Итак , всем понятно, что награду Василий получил за дерибан госсобственности с нужными людьми помаранчевой власти…

Сегодня Василия Данылива от кормушки просто так не убрать, привык Василий жить на широкую ногу, все доступы к средствам получил благодаря вчерашней административной поддержке БЮТ. И на этих выборах Василий всеми силами поддерживал БЮТ, не хотел Василий потерять кормушку, но БЮТ проиграл выборы.

К власти пришла другая политическая сила и новые люди сменили старых бюрократов, да и политика новой коалиции направлена на искоренение коррупции, поэтому есть надежда, что здесь Василию Даныливу вряд ли найдется место. С принятием закона об аукционах (на поставки электроэнергии), его работа потеряла смысл, ведь деятельность Василия Данылива была основана на посреднических услугах, при которых Василий по блату БЮТ по заниженным ценам (в ущерб государству ) пропускал через ряд своих подставных компаний в Европу электроэнергию и оставлял на своих счетах все доходы. Естественно, доступ к энергоресурсам Василий получал без аукционов! А ведь за это до лжны ответить вчерашние чиновники. Выходит, что фразы вчерашней власти – «ці руки нічого не вкрали» и «закон один для всіх» - на своих не распространяются, а действуют только на оп понентов и остально е населени е Украины.

От поставок энергоресурсов Василий переш ел к поставкам наркоресурсов, здесь процесс и суммы куда поинтересней. Порошок Васька Чапай продает граммами , а не КВТ ами, ведь под прикрытием влиятельных людей можно и таким бизнесом заняться. Да и в кармане у такого опального- олигарха пять-сем ь гражданств на все случаи жизни, ну а главные «козыри » у Василия в другом кармане – это «дружба» с Турчиновы м, Луценко и Яценюком. Именно их Василий Данылив купил с потрохами, сегодня эти люди не у власти, но Василий ждет своего времени, хоть оно для данного расхитителя-благотворителя и финансиста этих политических сил может и не прийти, ведь у людей есть глаза и уши, да и какие доводы против фактов смогут приподнести горе-политики и бизнесмены народу Украины…

Кто такой вчерашний Васька Чапай и сегодняшний благотворитель расхититель Василий Данылив, читателю, надеемся, стало известно ... Человек , который прошел путь от мелкого воришки, сутенерства, контрабандиста, наркоторговца и дошел до хищений масштабного значения, при этом - купи л с потрохами помаранчевую власть за бесценок. Василий отдавал копейки с украденных средств, а основной доход оставил себе. За вчера шний беспредел Василий может и пострадать ... И кто знает , на какую новую фамилию Василий сменит свою вчерашнюю, уже запачканную по уши в грязи коррупции и казнокрадства. Да и где и когда, и при какой власти Василий снова вылезет из тени и снова активно будет пытаться участвовать в дерибане госимущества. Но из всего выше упомянутого ясно одно, что Василия трудно отнести к определенной национальности, ведь не один уважающий себя патриот своей страны не пойдет на кражу памятников национальных героев…

Никто не знает подробностей суда, может кто и продался - перед пятью миллиардами баксов мало кто устоит! Но в наглую сдачу суда с трудом верится - слишком всё наглядно, и в результате ПР может потерять несоизмеримо больше!

Гораздо вероятнее, что у украинской стороны действительно нет документов, подтверждающих законность присвоения Тимохой газа "Росукрэнерго"! Об этом заявлял и Наливайченко, и тот же Хорошковский, который, за отказ незаконно растаможить этот газ, тут же слетел с поста главного таможенника, и которого Тюлька до этого не знала, куда ещё лизнуть! И многие другие из её же команды!

И что было делать представителям "Нафтогаза" в суде, если этих документов действительно нет, и газ "экспроприирован" Тимохой незаконно? Тупо биться жопой об пол, и кричать на белое чёрное, как здорово умеет делать прынцэсса? Или не позориться на весь мир, и согласиться с очевидным?

Стокгольмский трибунал ведь не Печерский суд, там нахрап не проходит!

И вообще, почему бы Тимохе, вместо того, чтобы тырить по закрытым сейфам документ, который и так будет опубликован, не выйти на той же пресс-конференции, и не показать честнОму народу документ, на основании которого газ из собственности РУЭ перешёл в собственность Украины? Что сложного? Вот, дорогие сограждане, договор, дата, подписи, цена, кто кому продал! А эти падонки регионалы грабят Украину!

Или ещё лучше - передать прилюдно сей договор, если он конечно есть, представителям Украины в трибунале и всё! Куда бы делись Фирташи, Бойки и прочие негодяи!

Ну неужели до тебя, сетон, ещё не дошло, что нет таких документов, иначе они давно уже были бы обнародованы Тимохой! И газ действительно спёрла она у Фирташа, а не наоборот, как это не прискорбно теперь для Украины!

Олег, браво! С таким умом да в Шерлок Холмсы :) Скажи а ты на зарплате или сдельно? За каждое обгаживание по 30гривен, за каждый подхалимаж червонец???

ну не надо так... человек ещё может исправиться...

Я бескорыстно, быдлочко, потому как не галичанин! А Донбасс не продаётся! За державу обидно! Или тебе понятие "бескорыстно" не присуще генетечески?

Нууу началось. Не корысти ради, а токмо из побуждений дурного воспитания, не обучености грамоте и дурной головы! Олег, а быковать - это наверное в крови?

По поводу Донбасс не продается - его давно купили, с потрохами и рабсилой. Мозг тебе промыли и высушили, поэтому спор с тобой, что с идиотом. Стараешься всех опустить до своего уровня и давить опытом.

Уволь, но с тобой спорить бессмысленно.

Ваш неистребимый апломб вас опять подводит. Кроме того, налицо явный дефицит воспитанности. Неужели Гельвеций так мало помогает?

Вопрос к Вам прямой, я ответил хаму. Я его не оскорблял, не грубил. В ответ - Олег начал быковать, показывать свое нутро. Я именно это и описал.

Нет, я , в отличии от вас и сетона (если это не одно и то же "создание"), тут не "работаю", а просто высказываю свои мнения по некоторым вопросам нашей жизни. Что касается хамства, то не советую вам жить по принципам члена племени тумба-юмба, который на вопрос о том, что такое "хорошо", ответил, что "хорошо", это, когда он ворует у соседа скот , а "плохо" - это, когда сосед ворует скот у него.

Опасно судить по себе о людях, шановный. Вы рискуете сильно ошибиться.

очень правильное замечание...
помнится, что когда Ю.В. только отбирала газ предупреждали о незаконности действий... опять Ю.В. рассказывала о каких то документах, но как обычно(и это у неё норма) никаких документов не обнародовала... :-)
Олег, она тогда их не показывала и теперь не показывает...
какой вывод можно сделать?... я даже и не знаю... у меня много вариантов....
может за шкаф завалились...
может когда на пикнике были костёр нечем было разжигать...
а может в стране напряг с пипифаксом и их по прямому направлению использовали...
а ещё какие есть варианты :-)

Договор переуступки права требования между НАК Нафтогаз и Газпромом уже давно опубликован Тимошенко.

Из Сткогольма были отозваны представители Украины.

Суд был просто слит.

Бойко - партёнер, доверенное лицо Фирташа, который с одной стороны представлял государство, с другой прдеставлял интересы РУЭ, как доверенное лицо, то-есть, был заинтересован в истребовании для своей фирмы средств из Украины.

"Договор переуступки права требования между НАК Нафтогаз и Газпромом уже давно опубликован Тимошенко."...
тогда ссылочку, пожалуйста... а то как то опять только на словах получается...
и заодно ссылочку на трудовой договор Бойко с Фирташем или что либо подобное... а то как то опять слова...

Договор переуступки права требования между НАК Нафтогаз и Газпромом уже давно опубликован Тимошенко.

Из Сткогольма были отозваны представители Украины.

Суд был просто слит.

Бойко - партёнер, доверенное лицо Фирташа, который с одной стороны представлял государство, с другой прдеставлял интересы РУЭ, как доверенное лицо, то-есть, был заинтересован в истребовании для своей фирмы средств из Украины.

Ты что, совсем дебил, и не видишь разницы между правом требования, и правом собственности?

Надо было Тимохе воспользоваться своим правом требования, и преобразовать его в право собственности, а потом уже дерибанить хранилища! Но она предпочла с шашкой на кулэмэт, а кулэмэт оказался не картонный, как она привыкла, а настоящий, и юридически, Украина по её вине, теперь в полной жопе!

Газпром являлся Кредитором РУЭ. После заключения договра уступки права требования НАК Нафтогаз стал этим Кредитором. После того, как по согласованию с Газпромом, который владеет 50% акций РУЭ, последний был выведен из схемы и не являлся ни посредником, ни транзитером, ни кем-то ещё.

Газ Росукрэнерго не добывала, не использовала, им дал газ для транзита Газпром. РУЭ не рассчиталось с Газпромом и Газпром, как собственник этого газа, как Кредитор, имеющий требования к Росукрэнерго, как дебитор Росукрэнерго, Газпром, как струкрура, которая и имела все права на этот газ отдаёт это право Украине, взыскать в денежном, или товарном виде.

Это что, бездарный бывший менеджмент обвиняет тех, кто расхлёбывает их похождения, в недостаточно привлекательной ситуации, в которой они оказались? Ну, прям по писанному: "Выражение лиц их свидетельствует против них, и о грехе своем они рассказывают открыто, как Содомляне, не скрывают: горе душе их! ибо сами на себя навлекают зло" (Исаии 3:9).

Кстати, на сколько я правильно понимаю, скоро последует заявление, что нужно ограничить деятельность в интернет.

Сотрудник спецслужбы делает заявление о продаже наркотического средства на любом неугодном ресурсе - его закрывают.

А нужно то всего - вычисляй и лови. Сайтов создать может очень много один человек, поимка одного наркоторговца предотвратит саму причину.

Тут же хотят бороться со следсвием, методами РФ с их ограничением свободы слова в интернет.

Откуда сведения? Ай плутишка! Имеете доступ в святая святых ПР?! Я знал, что вы хороший, просто прикидываетесь! Правильно товаришч! Задушим гидру, тьфу ты, саламандру в её же логове! Продолжайте шифроваться тчк. Если возникнут трудности зпт телеграфируйте тчк Ресурсы имеются зпт остались в схронах от бандеровцев тчк Привет от первого тчк

Да говорилось уже вам, что сейчас тарифы в Киеве самые низкие по Украине, а зарплаты соответственно самые высокие.

А вы уважаемый в киеве Живете?? что вас это так печет???

И правильно, ещё надо повышать! Какого хрена тарифы для киевлян должны быть в 3 раза ниже, чем в среднем по Украине, при зарплатах в 3 раза выше!

За чей счёт?!

Президент Украины Виктор Янукович заявил, что тарифы на жилищно-коммунальные услуги (ЖКУ) расти не будут. Об этом передает корреспондент РБК-Украина.



"Ежегодно мы будем иметь скидку на газ порядка 30%. И все это прописано в контракте с Российской Федерацией... И это даст нам возможность не повышать тарифы на газ, жилищно-коммунальные услуги... Это также позволит нам стабилизировать цены на товары. Мы также выполним закон о повышении социальных стандартов", - сказал Янукович.

Напомним, в апреле Министр по вопросам жилищно-коммунального хозяйства Александр Попов , комментируя снижение цены на российский газ, заявлял, что коммунальные тарифы повышаться не будут.

Угроза повышения цен на коммунальные услуги для населения Украины, учитывая подписанные с "Газпромом" договоренности о скидке в цене на газ, снята. Об этом заявил сегодня на брифинге Министр по вопросам жилищно-коммунального хозяйства Александр Попов.

Что ж это вы опять "навырезали", пан сетон? Цитирую из РБК-Украина от 22.04.2010:"Отметим, на прошлой неделе А.Попов выразил убеждение, что в 2010 г. не произойдет "значительное повышение" тарифов на ЖКУ в Украине. "Я уверен, что значительный рост цен на ЖКУ в этом году не произойдет, хотя это будет очень не просто и то, что обсуждается вопрос о том, чтобы не было изменения цен на ЖКУ - это тоже правда, и насколько это удастся, увидим", - сказал А.Попов.

Министр добавил, что ОКОНЧАТЕЛЬНОЕ РЕШЕНИЕ ОТНОСИТЕЛЬНО ВОЗМОЖНОСТИ ПОВЫШЕНИЯ ТАРИФОВ НА ЖКУ БУДЕТ ПРИНИМАТЬСЯ ПОСЛЕ ПРИНЯТИЯ ГОСБЮДЖЕТА.Также А.Попов отметил, что МинЖКХ будет разрабатывать механизмы дифференцированного установления механизмов оплаты за ЖКУ. "Мы найдем механизмы, по которым обеспеченные люди будут платить более приближенную к реальной стоимость коммунальных услуг", - подчеркнул министр.

Напомним, в конце марта с.г. А.Попов сообщил, что субвенции из госбюджета на покрытие разницы в тарифах на коммунальные услуги могут отменить с 1 июля 2010 г. По его словам, за три последние года регионы набрали субвенций на 8,8 млрд грн. В Украине убытки отрасли ЖКХ в 2009 г. составили более 1,9 млрд грн.

22 Апрель 2010, 15:38

Президент Украины Виктор Янукович заявил, что тарифы на жилищно-коммунальные услуги (ЖКУ) расти не будут. Об этом передает корреспондент РБК-Украина.

"Ежегодно мы будем иметь скидку на газ порядка 30%. И все это прописано в контракте с Российской Федерацией... И это даст нам возможность не повышать тарифы на газ, жилищно-коммунальные услуги... Это также позволит нам стабилизировать цены на товары. Мы также выполним закон о повышении социальных стандартов", - сказал Янукович.

Подчеркиваю = заявил Президент. Не повышать тарифы.

28.04.10 // 13:20

Напомним, в апреле Министр по вопросам жилищно-коммунального хозяйства Александр Попов , комментируя снижение цены на российский газ, заявлял, что коммунальные тарифы повышаться не будут.

Угроза повышения цен на коммунальные услуги для населения Украины, учитывая подписанные с "Газпромом" договоренности о скидке в цене на газ, снята. Об этом заявил сегодня на брифинге Министр по вопросам жилищно-коммунального хозяйства Александр Попов.

Подчеркиваю = заявил на брифинге. Угроза повышения снята.

То-есть, "президент врёт и ворует деньги из бюджета?" "Всё время врёт, вглазки так и бегают?" "Долго верёвочке не виться, посадят лет на 15-20". (С)

Я вам буквально привела слова министра по вопросам ЖКХ, которые конкретизируют и уточняют слова президента. Ведь цены на ЖКХ, которые были искусственно занижены в Киеве, нигде больше, насколько я знаю, повышаться не будут. Что вам непонятно? А вы мне цитируете субъективное, свободное толкование слов А.Попова, приведенные не очень добросовестными журналистами.

А, ну раз Вы так сказали, что недобросоветсные жураналисты, то так и есть.

Слова президента не нужно конкретизировать, но абсолютно чёткие - 30 % скидка - неповышение тарифов.

Дальше слова Попова сказаны на брифинге, журналисты тут не при чём.

Слова президента априори выше слов министра ЖКХ.

Одурачиваение и вранье от ПР на лицо, сначала говорят одно, потом конкретизируют и переиначивают, уточняют и оболванивают.

Слышишь, пцичка-дятел, ты, прежде чем писать о чём-то, хотя-бы разберись теме!

Цены на тепло в Киеве повысились ещё осенью прошлого года, но Тимоха дала киевлянам взятку под выборы - 30%-ную скидку на газ! Но только (заметь) на полгода, и даже тут, как всегда, наипала - денюшек не проплатила!

Но, не касаясь Тюлькиных проплат, полгода давно закончились, и скидка тоже! И цены вернулись на уровень 2009 года!

Так что Янукович тарифов не поднимал, как и обещал, а подняла их Юлька-аблигация, ещё 8 месяцев назад!

Премьер-министр Украины Юлия Тимошенко сообщила, что правительство договорилось с мэрией Киева об установлении с 1 ноября старых тарифов на тепло и горячую воду

Об этом она заявила сегодня на брифинге перед отлетом с рабочей поездкой в Луцк, передает УНИАН.

«Наконец достигнуто полное понимание с руководством Киева, и по требованию Кабинета Министров принято общее решение – с 1 ноября 2009 года вернуть старые тарифы», – отметила премьер.

Тимошенко напомнила, что мэрия Киева в июне существенно и необоснованно повысила тарифы.

Обращаю Ваше внимание на "существенно и необоснованно". Это при старых ценах на газ.

Кстати, вот, понравился комментарий касательно повышения тарифов:

Плачьте киевляне. космос увеличил тарифы. у нас в макеевке 1 кв. метр отопления 8грн 56 копеек. горячей воды нет с 1997 года. трубы вырезаны.

Председатели Донецкой областной государственной администрации - Янукович, Виктор Фёдорович — c 14 мая 1997 года по 21 ноября 2002 года.

И очень на своём опыте знаю, что и холодной вводы толком нет, то она есть, то её отключат. Ситуация улучшилась с 2005 года, но, как трубы вырезали при Януковича, так их и нет, к сожалению.

Этим же концом по тому же месту. Цитирую:"Как передает корреспондент ЛІГАБізнесІнформ, А.Попов отметил, что если бы цена газа сегодня составляла $330 за тысячу кубометров, то необходимо было бы увеличить сумму, которую платят жильцы однокомнатной квартиры за коммунальные услуги, на 451 грн., двухкомнатной квартиры - 922 грн., трехкомнатной - 1213 грн.

"Вы понимаете, что это очень большие цифры, и большинство людей в Украине не смогли бы оплатить такие коммунальные услуги. Поэтому я абсолютно объективно заявляю, что работа, которую провели Президент Украины и Премьер-министр в части уменьшения цен на коммунальные услуги через снижение цены на природный газ, наверное, самый важный результат для населения Украины за последние два года", - подчеркнул министр.

По его словам, ситуация в сфере ЖКХ могла быть критичной, поскольку в бюджете нет 20 млрд.грн., необходимых для того, чтобы сбалансировать разницу в цене на природный газ между 330 долларами и 110 долларами (цена, по которой газ получают предприятия теплокоммунэнерго, - ред.). "Угроза значительно роста цен была абсолютно реальна. Сегодня такая угроза снята", - подчеркнул А.Попов". ГДЕ ЕЩЕ, КРОМЕ КИЕВА, БУДУТ ПОДНЯТЫ ТАРИФЫ НА ЖКХ?

Мы видим, что президент соврал вместе с Поповым, потом начинаются учточнения, обовалнивание, конкретизирование.

В Севастополе тарифы подняли на 55%.

По этому поводу уже жители пытаются отстоять свои права в суде.

18 июня 2010 года в Ленинском районном суде состоялось судебное заседание по делу о повышении тарифов на жилищно-коммунальные услуги, жители Севастополя против горсовета. Заседание вела председатель районного суда В.Пузина.

Муся, ну как можно что-то вдолбить в эти "светлые головы"? Как можно слушать какого-нить "хвілософа з трьома вишами", или "прохвесора Київо-Могилянської академії", который виходит на ток-шоу, и перед всей страной тупо верещит: "А чего ж они, если цену на газ на 30% скинули, тарифы населению на 30% не снизят!?" Совершенно забывая, что добились не снижения цены на газ, а её неповышения, и что тарифы состоят из ещё кучи вещей, кроме газа!

Откуда столько дебилов, мамочки родные!? Хотя туплю! Если почитать Скоропадского, можно сообразить откуда!

Ото ж бо й воно!

Премьер-министр Украины Юлия Тимошенко сообщила, что правительство договорилось с мэрией Киева об установлении с 1 ноября старых тарифов на тепло и горячую воду

Об этом она заявила сегодня на брифинге перед отлетом с рабочей поездкой в Луцк, передает УНИАН.

«Наконец достигнуто полное понимание с руководством Киева, и по требованию Кабинета Министров принято общее решение – с 1 ноября 2009 года вернуть старые тарифы», – отметила премьер.

Тимошенко напомнила, что мэрия Киева в июне существенно и необоснованно повысила тарифы.

Обращаю Ваше внимание на "существенно и необоснованно". Это при старых ценах на газ.

Кстати, вот, понравился комментарий касательно повышения тарифов:

Плачьте киевляне. космос увеличил тарифы. у нас в макеевке 1 кв. метр отопления 8грн 56 копеек. горячей воды нет с 1997 года. трубы вырезаны.

Председатели Донецкой областной государственной администрации - Янукович, Виктор Фёдорович — c 14 мая 1997 года по 21 ноября 2002 года.

И очень на своём опыте знаю, что и холодной вводы толком нет, то она есть, то её отключат. Ситуация улучшилась с 2005 года, но, как трубы вырезали при Януковича, так их и нет, к сожалению.

Ну расскажи нам Олег-НеДебил, как же устанавливаются тарифы в ЖКХ, как вообще формируются цены на товары и услуги? И какая доля энергетики в цене конечного продукта?

И не забудь рассказать о доле заработной платы в национальном доходе и о монополистической наценке, которая определяет уровень экономической власти в стране!

Тупишь, Олег-НеДебил, тупишь!!!

Вы много знаете, дядя? Или думаете, что много знаете?

МОЛОДЕЦ!!!!!!!!!!!!!!

Замечательно! Теперь видно, что власть наводит порядок. Не все нам сердешным муки терпеть. Демократия должна быть демократичной!

їх за допомогою машини часу перемістити у війська бандери, подалі від теперішнього часу! Який кінець іх там би чекав, безумовно. всім відомо!

В 20-е годы!

Твою мечту видно невооруженным взглядом: попасть под славное правление Екатерины 2, во времена становления такого чудного края Донбасс. Только почитай немного истории, что там было и кем заселяли :)) Вот именно эту историческую память, к моеему глубокому сожалению, нельзя ничем искоренить.

«Могущество России может быть подорвано только отделением от неё Украины… необходимо не только оторвать, но и противопоставить Украину России, стравить две части единого народа и наблюдать, как брат будет убивать брата. Для этого нужно только найти и взрастить предателей среди национальной элиты и с их помощью изменить самосознание одной части великого народа до такой степени, что он будет ненавидеть всё русское, ненавидеть свой род, не осознавая этого. Всё остальное — дело времени». ОТТО ФОН БИСМАРК

Ну, совершенно верно. И никаких тебе опусов. Это же так просто! А, главное - бесплатно, это уже - наше, нам никуда не нужно "сначала вступать, что бы уж потом было видно". Вы слышите, наполеончики? "Слова мудрых - как иглы и как вбитые гвозди и составители их - от единого пастыря". Прислушайтесь, ведь не вы первые пренебрегаете здравым смыслом.

Здравствуй Вадим!

Здоровеньки булы.

Переселення в «країну крові»



Переселення українських козаків на Кубань було гріховним від самого початку. По-перше, Чорноморське козацьке військо — хай і під тиском несприятливих обставин — але залишало свій народ сам на сам із неймовірно жорстоким, підступним і безоглядним московським завойовником, залишало на неминучу розправу; по-друге, українське козацтво переселялося на землі, які впродовж століть і тисячоліть належали іншим народам.



Так, ці землі на початку 90-х років XVIII ст. стали безлюдними. Стали безлюдними внаслідок політики випаленої землі царського уряду. Ногайські татари, які кочували на цих землях, були майже вщент винищені російськими військами під керівництвом Олександра Суворова. За свідченням Суворова, рубка татар була «жахливою». У вирішальній битві було вбито їхнього найголовнішого поводиря — кунакайського мурзу. «Татари були загнані у багнисту річку і, не бачачи порятунку, в припадку безсилої люті самі знищували свої коштовності, різали дружин і кидали у воду немовлят» 1. Решта ногайських татар була виселена росіянами на Південний Урал. Хтось врятувався, втікши за р. Кубань, до Оттоманської імперії.



І українські козаки-чорноморці повинні були закріпити російську перемогу, обжити випалені Олександром Суворовим землі, «захистити» їх, як казала цариця Катерина II, від «закубанських народів», яким ця земля, власне, і належала. Так що, переселення чорноморських козаків з України мало не тільки характер втечі від обов'язку захищати свій народ, а й всі ознаки хрестового походу, адже козацькі шаблі були спрямовані на народи, які вірили, бачте, «не в того Бога».



Яка ганьба впала на наш рід: знаючи, що таке поневолення рідного краю, підняти шаблі, щоб поневолити інший народ! Та ще й служити поневолювачу, вважати завойовників нашої Батьківщини покровителями. Мова про Катерину II та руйнівника України Григорія Потьомкіна, якого козацька верхівка вважала чомусь своїм «батьком», своїм «великим гетьманом», а його несподівану смерть сприйняла як особисте горе. І, сльозами умившись, бандуру прирікають на співучасть у злочині:



Встань, батьку, великий гетьмане, —

співала жалібно бандура.

Милостивий, великий пане,

Встань, Грицьку, промов за нас слово…



Важко назвати це лицарством… А саме таку пісню привіз військовий суддя Війська вірних козаків Антін Головатий до Петербурга, намагаючись співом чарівниці-бандури розчулили криваву імператрицю Катерину — «вражу мати», як казав Тарас Шевченко; ту, «Вторую», що «доконала вдову-сиротину».

Катерина дійсно була зачарована і зворушена. І милостиво дозволила козакам залишити напризволяще свою Батьківщину й рушати в Тмутаракань захищати нові кордони Російської імперії «від закубанських народів».

Соромно і згадувати таке…

Прибувши в серпні 1792 р. до «країни крові» (так знаменитий Елізе Реклю назвав Кубань) 2, козаки невдовзі отримали грізне попередження: взимку 1794 р. на Тамані, на Синьому пагорбі, несподівано розверзлася земля і з кратера почали вилітати великі брили на відстань до версти, а в 1796-му на поселенців налетіла чума, яка впродовж трьох років завдала великих спустошень.

Слід зазначити, що під час колонізації Кубані від різних хвороб загинула 1/6 частина переселенців 3. Однією з причин масової загибелі був несприятливий клімат вкритого болотами Кубанського краю — прийшлий люд гинув від кубанської пропасниці 4.

В 1799 р. почалося виверження на невеличкому острові Темрюк. Того ж таки року козаки стали свідками ще одного незвичайного для себе явища — появи з морських глибин вулкану та виверження чорної грязюки на висоту до 5 метрів над рівнем моря. Козаки назвали цей та інші вулкани пеклом.

Зрозуміло, що чорноморці сприйняли «пекельні» виверження як поганий знак. Вилюднена земля спонукала їх до роздумів над причиною цього страшного безлюддя…

Взагалі, на півострові Тамань було чимало вулканів, що вивергали грязюку, в якій можна було знайти вдосталь черепків — решток грецьких та скіфських глиняних виробів, які, на думку історика Палласа, древні мешканці цієї землі могли опускати в жерла вулканів як жертвоприношення 5.

Та це не допомогло їм, адже по них сліду не залишилося, ну, хіба що ці глиняні черепки та зарослі пирієм могили у степу й в очеретах лиманів. Та ще кинджали, які нові тимчасові господарі виорювали плугом.

Спустошливі війни та масові виселення в басейні Кубані та Західного Кавказу впродовж віків набрали такого масштабу, що, на думку французького географа Елізе Реклю, жодний край у такій мірі не заслуговував на назву «країна крові», як цей. Не один раз на цій землі нові раси займали «згарища своїх попередників» 6. Від минулих господарів країни «лишались тільки географічні назви, в більшій чи меншій мірі споганені незвичним язиком чужоземців» 7.

Елізе Реклю стверджував, що «нижньодніпровські козаки» «були добре зустрінуті черкесами» 8. Черкеські князі казали чорноморцям: «Ми ніколи не думали з вами в сусідстві жити, але якщо вже так сталося, то треба жити мирно» 9.

Вісім років між ними тривали добросусідські стосунки: черкеси допомагали козаками обживатися, а, ті в свою чергу, не заперечували, щоб черкеси селитися поруч, сіяли хліб на тепер вже «козацьких» землях. Виник навіть Гривенно-Черкеський курінь, до якого записалося чимало адигів. Деякі козацькі старшини одружувались на черкешенках 10.

Але імперський Петербург вимагав від козаків просування вперед — на Закубання — на землі адизького народу. Не дивно, що невдовзі між чорноморцями й адигами почались сутички, які переросли в довготривалу війну.

Елізе Реклю зазначав, що черкеси «своїм енергійним спротивом росіянам (і українцям) набули слави героїв, поставивши себе в один ряд із найвідважнішими націями земної кулі» 11. Та, врешті-решт, чорноморці — авангард російської імперії зла — здолали опір відважної нації, і з колишніх «друзів стали переможцями» 12…

Ще в 1859 р. дослідник Паулі налічував на Західному Кавказі понад півмільйона адигів. Наприкінці сімдесятилітньої війни, в 1864-му, їх зменшилося на 200 тисяч осіб 13.

Черкеси «не побажали підкоритися волі переможців», які змушували переможених прийняти присягу на вірність цареві. Коли російське керівництво в 1864-му оголосило їм ультиматум — упродовж місяця «очистити» місцевість «під страхом бути оголошеними військовополоненими», — черкеси прийняли трагічне рішення залишити свою батьківщину 14. В них був тільки один шлях — до Оттоманської імперії, де жили їхні одновірці, та все ж зовсім чужі люди.

За період із 1 січня до 10 липня 1864 р. з портів Тамані, Анапи, Новоросійська, Туапсе, Сочі та Адлера було депортовано 256 тисяч осіб. Інші російські звіти засвідчують, що між 1858-м і 1864 роками число депортованих сягнуло майже 400 тисяч осіб. А враховуючи тих, хто покинув батьківщину до 1858 р. і після 1864 р., а також тих, хто помер у дорозі, число вигнанців (адигів та інших кавказців) слід оцінювати не менше, як у півмільйона. Лише 70 тисяч черкесів схилили голови перед завойовниками і «ціною поневолення купили собі право залишитися на своїй батьківщині» 15.

Елізе Реклю зазначав, що «деякі долини зовсім позбулись своїх попередніх жителів і порожніють в очікуванні росіян: про туземців нагадують лише цвинтарі, огорнуті гаями диких слив, груш і яблунь, переплетених виноградною лозою» 16…

Елізе Реклю відзначав рідкісну красу та вишуканість волелюбних адигів, їхню мужність і ввічливість, схильність до красномовства та поетичності, звертав увагу і на їхнє дивовижне вміння володіти зброєю та конем. Велике значення черкеси надавали освіті. Історик Белл вважав їх «найосвіченішим народом на землі» 17.

Навіть (!) якби адигейський народ був малопривабливий, то й це не виправдало б участі українських козаків-чорноморців в їхньому знищенні — на славу і процвітання Російської імперії. А черкеси були народом лицарським, в гени якого шляхетність і чистота були закладені, здається, від народження. Про це свідчить їхнє неписане зібрання законів, т. зв. Адизький етикет, який тисячі років регламентував стосунки адигів між собою та з людьми інших народностей 18.

В основі життєвої філософії адигів була повага до предків, старших, жінок та дітей. Обов'язком адига був захист не тільки своїх, а й чужих дітей — навіть із ризиком для власного життя. Адиг вважав за ганьбу не відвідати хворого, не допомогти тому, хто потрапив у біду, чи відмовити в проханні жінці. Велике значення надавалося вірності в шлюбі.

Адизький етикет суворо забороняв позбавляти життя іншу людину, засуджував злодійство, брехню, шахрайство, жадібність, лестощі, підлабузництво, хвалькуватість, зарозумілість, плітки, надмірне вживання їжі. Засуджувались вживання п'янких напоїв та лайливих слів. Адизький етикет спонукав бути гостинним, вітатися з перехожими, бажати їм добра.

Адиг вважав неприпустимим ганьбити свій рід недостойними вчинками. Тому, хто переступив норми адизького етикету, оголошувалось, що він «не адиг», що було рівнозначно смертному присуду 19.

І проти цього стародавнього і прекрасного народу Москва — примітивна, жадібна й зарозуміла — оголосила політику, яку сам Суворов назвав «політикою вогню і меча». Один лише російський генерал Петро Текелич (відомий українцям більше як Телекій) спалив близько трьохсот гірських поселень адигів 20. А «вірні козаки», вірні до нестями, — попри знищення тим же московським генералом Текелієм своєї колиски — Запорозької Січі, стали на бік історичного ворога українського та адизького народів, підняли шаблю на тих, із ким треба було жити в дружбі і любові…

Може й не варто було згадувати, що давно минуло… Хто знає, може, й забулась би «срамотня давняя година». Слава ж забулась…

Та доведеться (!) згадувати… Бо (хоч історичні помилки нас не надоумлюють) надія лишається: ну, може, хоч ця трагедія чомусь навчить нас?! Може, нарешті, схаменуться українці, обнімуться і визначать нарешті, хто є другом, а хто недругом історичним.

Правильно визначаться.

А для цього треба знати історію рідного народу.

Правдиву історію.

З усіма її жахами.









Чому з'явилися українці на Кубані



У другій половині XVIII століття нашій Батьківщині було завдано тяжких ударів: 1764 року Катерина II скасувала в Україні гетьманський устрій, а 1775-го ліквідувала Запорозьку Січ; у 1781 р. Україна втратила залишки автономії. Було закріпачено селян. Значна частина українських земель опинилася в руках російських поміщиків.

«Всі блага землі запорожців дістались іншим, — писав історик Дмитро Яворницький, — самі ж запорожці мусили мандрувати хто на Кубань, хто за Дунай, хто на острів Мальту, хто в Анатолію, себто Малу Азію, хто до Австрії, а хто навіть за Атлантичний океан, у Сполучені держави, себто Америку» 1.

Під час першої хвилі міграції, в 1792 — 1794-у роках, із-за Бугу на Кубань переселилося 12 тисяч 645 козаків і 5 тисяч 562 козачки 2. Згодом підійшло ще 7000 козаків, які після ліквідації Запорозької Січі поселилися в різних місцях Новоросійського краю 3. Загалом кількість першої хвилі українських переселенців на Кубань сягнула двадцяти п'яти тисяч осіб.

Дозволивши переселення українських козаків на Кубань, Катерина II сподівалася, по-перше, позбавити Чорноморське козацьке військо дружніх зв'язків із Задунайською Січчю, факт існування якої надзвичайно тривожив Петербург; по-друге, цариця розраховувала захистити нові російські кордони від нападу войовничих черкеських племен 4. Крім того, існувала гостра необхідність швидкого освоєння знелюдненого імперською політикою випаленої землі краю.

Мали свою рацію й козаки. Бажаючи зберегти свій устрій, звичаї і спосіб існування — хоч і за краєм української землі, вони змушені були переселятися з рідної України на Кубань. І ставати на захист інтересів Російської імперії, яка стільки нещасть принесла їхній Батьківщині…

Серед сучасних українських істориків найбільш повно вивчив історію переселення українців на Кубань Євген Петренко, кубанський козак зі станиці Кримської. Його кандидатська дисертація так і називається — «Переселення козаків і селян України на Кубань». До речі, Євген Петренко веде свій родовід від українських козаків, що 1809 року з Полтавської та Чернігівської губерній переселилися на Кубань. Написав він і 'рунтовну передмову до книги Рената Польового «Кубанська Україна». З цієї книги я й взяв деякі відомості, готуючи цей розділ…

Козаки-чорноморці, прибувши на Кубань, розмістилися куренями, назви яких були перенесені із Запорожжя. Тут були Батуринський, Іркліївський, Калниболотський, Канівський, Уманський, Корсунський, Менський курені. На Таманському півострові розкинувся Медведівський курінь. Його назва походила від холодноярського села Медведівки. Вищестебліївський і Нижчестебліївський курені отримали назву від містечка Стеблів, що лежить на річці Рось, а Кисляківський курінь — від подільського села Кисляк. Засновані на Кубані були Переяславський, Полтавський та інші курені, назви яких підкреслюють їхнє українське походження.

Другим масовим виходом на Кубань стало переселення козаків Катеринославського й Усть-Дунайського Буджацького козацьких військ, а також Задунайської Січі у 1802 — 1810-му роках. Лише за перші три роки цієї хвилі на Кубань переселилося 7000 членів козацьких родин колишнього Катеринославського козацького війська.

Спровадивши на Кубань значну частину українських козацьких військ, російське самодержавство вдалося до переселення колишніх реєстрових українських козаків. У 1809 — 1811 рр. тільки із Полтавської і Чернігівської губерній на Кубань переселилася понад сорок одну тисяча осіб 5.

В 1820-му знову виникло питання про переселення в Чорноморію колишніх реєстрових козаків із Полтавської і Чернігівської губерній. Як зазначав дослідник Микола Стороженко, однією з причин стало прагнення царського уряду, «вислати з Малоросії найбільш волелюбний елемент, що розчарувався в своїх сподіваннях» 6. А сподівалися українські козаки, що після того як вони захистили Росію від війська Наполеона Бонапарта їм повернуть колишні права і вольності.

Та Росія не тільки не повернула їм прав, але й посилила колоніальний гніт українського народу, а невдоволених переселила на Кубань. Всього від 1809-го до 1849 рік на Кубань з України було переселено колишніх реєстрових козаків із родинами майже 109 тисяч осіб 7.

Таким чином, пасіонарний елемент був спроваджений з України. А в козаків-переселенців у буквальному смислі була вибита з-під ніг рідна земля. Чи дивуватися, що Катерина II, переселяючи таку масу козацтва за край української землі, сподівалася на фактичне вимирання козацької вольниці? Справді, рідна земля вже не підживлювала, бурхливі дніпровські пороги вже не напоювали енергетикою біле козацьке тіло, урвалася й таємна розмова з прадідівськими могилами.

Україна залишилася без воїнства, тепер над нею міг збиткуватися кожний, кому б забаглося. Не дивно, що у XIX столітті спротив поневолювачам чинили лише подільські селяни на чолі з Устимом Кармелюком та знаменитий Холодний Яр… Все інше завмерло, змирившись із поневоленням…

Одним з останніх актів нищення українських козацьких військових формувань стало переселення в Закубання Азовського козацького війська, створеного 1828 року з колишніх «турецьких» запорожців, які, «покаявшись», отримали від Миколи I «прощєніе 'рєхов» і відразу були кинуті в м'ясорубку, на штурм турецької фортеці Ісакчі, щоб кров'ю «смить прєдатєльство» і «довєсті прєданность російскому царю».

На початку 60-х років ХІХ ст., коли позиції Росії на півдні досить зміцніли, азовські козаки, що були поселились між Маріуполем та Бердянськом, стали для російської влади, як свого часу запорожці, небажаними. І царський уряд, якому українське козацтво було потрібне насамперед для охорони кордонів та під час численних завойовницьких війн, ухвалив рішення переселити азовських козаків на Кубань — проти їхньої волі. Так, недоля об'єднала на Кубані дві гілки нащадків Запорізької Січі - чорноморців і азовців.

За підрахунками Євгена Петренка, від 1792-го до 1865 року з України на Кубань організовано переселили 158 тисяч 843 українців. Але слід зазначити, що, крім офіційного переселення, відбувалась і стихійна міграція. Вона у статистиці не враховувалась.

Із відміною кріпацтва в Російській імперії настав якісно інший період заселення та освоєння Кубані. Якщо на першому етапі переселення козаків і селян з України на Кубань і Закубання відбувалося внаслідок ініціювання його царським урядом, то від 1861-го до 1917 року почалася самостійна міграція населення. В її основі були економічні причини: Кубань багатьох манила своїми достатками. Найбільше до Кубанської області мігрувало вихідців Харківської, Полтавської, Катеринославської та Чернігівської губерній 8.

Слід зазначити, що в урядових колах царської Росії існувала думка, що найкращими переселенцями є українці і, перш за все, полтавці та чернігівці. «Цей нарід (тобто українці)… — писав російський дослідник Риттих, — приносить безсумнівну користь державі, якщо тільки скористатися розумно його природною схильністю бути основою заселення, майбутнього багатства і процвітання нових місць» 9.

Таким чином, Російська імперія успішно використала сотні тисяч активного українського елементу як першопрохідників у неосвоєних чи малоосвоєних землях імперії, й не тільки на Кубані, але й у Терській області й Ставропольській губернії. Про сибіри і казахстани я вже не говорю…

Слід сказати, що на Кубань переселялися й українці Галичини, Закарпаття, Буковини — українських земель, що тимчасово входили до складу Австро-Угорщини, а також вихідці з Бессарабської губернії, особливо з Хотинського, Аккерманського та Ізмаїльського повітів, де мешкало багато нащадків запорозьких та задунайських козаків 10.

Переселення здійснювалося і з інших губерній, в яких українці становили помітний відсоток населення, зокрема з Воронезької, де українців було понад 36 відсотків населення, Курської — 22,3%, Донської області — близько 29% українців, Бессарабської губернії — майже 20%, Люблінської — майже 17%, Ставрополь¬ської — понад 36% українців 11.

Щоб приховати переважання українського населення Кубані, хитрі московські голови під час перепису 1897 р. об'єднали українців і росіян в одну графу 12. Добре, що була графа про рідну мову. Тому дослідники могли говорити лише про поділ населення Кубанської області за мовною ознакою.

Отже згідно з переписом 1897 року на Кубані тих, хто вважав рідною українську мову, було 49%. Російську визнало рідною 41% населення.

Зрозуміло, що поділ за рідною мовою хоч і дає уявлення про національний склад населення Кубанської області, та все ж не до кінця повне — адже добре відомо, «що, може, ніде не записано стільки українців на москалів, як саме на Підкавказзі, — писав відомий географ Степан Рудницький. — Уже в 70-х роках (ХIХ ст.) числив Чубинський не менш, як 60% українців на Кубані… Українська мова й звичай панують усюди на Кубанщині й заглушили московщину майже цілком» 13.

Якщо говорити про Чорноморську губернію, яка межувала з Кубанською областю і охоплювала смугу Чорноморського узбережжя, то за переписом 1897 р. українську мову тут визнали рідною понад 16% осіб… Не слід забувати, що й тут, як і «всюди на Підкавказзі, мусило багато українців стати паперовими великоросами» 14.

Перепис населення 1926 року засвідчив, що на Кубані в той час проживало 1 мільйон 644 тисячі українців, тобто 49,2%. Росіян було 42,7%. Серед останніх багато було «паперових росіян».

Таким чином, і через 134 роки з часу переселення перших запорізьких козаків на Кубань українці не лише зберегли свою мову, традиції, звичаї, але й чисельно складали найбільшу етнічну спільноту Кубані.

Та й у 1950 — 1960-х роках на Кубані буяла українська стихія.

«Потрапивши на початку 1950-х років на Кубань, — писав у своїй книзі «Кубанська Україна» Ренат Польовий, — я відчув, що опинився ніби на своїй рідній Україні. Як іногородні, так і козаки в ті часи розмовляли колоритною українською мовою, яка нічим не відрізнялася від сільської мови моєї малої батьківщини, що на межі Дніпропетровської та Кіровоградської областей…

Топоніміка тієї місцевості також українська… Типовими українськими були в станицях житла, побутові речі, страви. Українські пісні лунали вечорами в різних кутках станиць. «Ще не вмерла Україна» там була звичайною застільною піснею… По-стародавньому справлялися весілля.

Проте тамтешній люд був позбавлений української самосвідомості. Свою мову називав «станичною», російську, щоправда, — «городською». Себе місцеві жителі вважали «руськими», а росіян — «кацапами»…

Нині відбувається посилене заселення україномовної території Кубані російською людністю, внаслідок чого відсоток місцевого населення українського походження зменшується. Особливо вподобали цей благодатний край відставники та ветерани освоєння північних і східних околиць імперії…

Підтримані владою, вони виявляють неабияку активність в опануванні становища, в намаганні впливати на громадське і культурне життя населеного пункту. Зокрема, в рибацькому селищі Пересип, що підпорядковане Охтанизівській станичній раді Темрюцького району, прибульці створили селищний осередок компартії, захопили в свої руки місцевий клуб, добилися ліквідації керованого високоосвіченим професіоналом Олексієм Обабком самодіяльного хору, репертуар якого складали популярні українські козацькі пісні. Натомість організовано хор ветеранів, що виконує лише примітивні «савєтскіє патріотіческіє пєсні»… 15.

Зрозуміло, що від сучасного покоління кубанців приховується правдива історія Визвольних змагань 1917 — 1920-х років. Сучасні кубанські козаки уявлення не мають про те, як їхні батьки і діди у лавах Кубанської армії та Армії УНР боролись за свободу українського народу, як їхні рідні до середини 1920-х років у складі партизанських загонів вели збройну боротьбу проти російської окупації Кубані. Не знають про це і їхні брати з Великої України. Тому ми й започаткували цикл радіопередач «Кубанська Україна» — бо хочемо відновити духовний зв'язок між українцями різних українських земель.







Історик Кубані Федір Щербина



Серед учених-дослідників історії Кубані найпочесніше місце посідає визначний статистик, економіст, соціолог та громадський діяч Федір Андрійович Щербина — особистість яскрава, талановита, та водночас складна і суперечлива.

Народився він 13 лютого 1849 р. в станиці Новодерев'янківській Єйської полкової округи Кубанської області в родині козака-священика 1. Його мати — Марія Біла — також належала до відомого козацького роду 2.

Спочатку Федір Щербина стає на батьківську стежку: в 1861 р. він вступає до Чорноморського духовного училища, а через 5 років його як кращого учня направляють для продовження освіти в Ставрополь, до Кавказької духовної семінарії. Та все ж священиком Федір Щербина не став: у 1872 р. він вже навчається в Москві у Петрівській землеробській і лісовій академії. Та внаслідок участі в студентських заворушеннях його змусили залишити навчання 3.

Невдовзі він вступає на природничий факультет Новоросійського університету в Одесі, стає членом одеської Громади, бере активну участь у революційному русі, в результаті чого був двічі арештований. Зокрема, його підозрювали у вбивстві агента охранки Тавлєєва. Але оскільки прямих доказів не було, то Щербину вислали під нагляд поліції до Вологодської губернії 4. Лише через чотири роки повертається він на Кубань. І разом з іншим дослідником Євгеном Феліциним пише історичний нарис «Кубанське козацьке військо…» Ця праця була подарована імператору Олександру III та спадкоємцю престолу Миколі Олександровичу, які відвідали Катеринодар — столицю Кубанського війська. Праця Щербини та Феліцина була високо оцінена Його Імператорською Величністю. За написання історичної частини для збірника «Кубанське козацьке військо…» царевич Микола Олександрович (майбутній імператор Микола II) нагородив Щербину золотим жетоном і перснем із діамантом 5. Отримав він і золоту медаль Імператорського географічного товариства та найвищу грошову премію Російської академії наук 6.

Отак колишній бунтар став істориком, зігрітим владою…

Та у 1902 р. його знову притягують до дізнання — за спробу «публічного обговорення загальнодержавних питань» 7. Так влада розцінила оприлюднені думки Щербини, що «першою і найголовнішою умовою припинення остаточного підриву і занепаду сільськогосподарської промисловості має бути забезпечення свободи особистості». Щербина вважав, що особистість необхідно поставити «в умови, які найбільше сприятимуть вияву її талантів» 8. За цю, так би мовити, провину автора було вислано під нагляд поліції у своє помістя Джанхот на Кубані. Там учений провадив історичні, етнографічні та економічні дослідження.

Невдовзі науковець написав доповідь про необхідність запровадження в Росії конституції. Доповідь була опублікована в Штутгарті і справила на громадськість велике враження. Не дивно, що до Щербини на Кубань приїжджали письменники, вчені, громадські діячі, які прагли змін у Росії. Дім Щербини став притулком для багатьох революціонерів, зокрема тут жив учасник замаху на царя Олександра II Михайло Фроленко; активна учасниця народовольського руху, сестра дружини відомого письменника Володимира Короленка П. Іванівська; тоді ще мало кому відомий член Революційної української партії Симон Петлюра, який співпрацював із Щербиною у підготовці «Історії Кубанського козачого війська», брав участь у кубанських експедиціях Федора Щербини.

Попри «політичну неблагонадійність», Петербурзька академія наук, вважаючи на великий внесок Федора Щербини в науку, у 1904 р. приймає його до своїх лав і він стає її членом-кореспондентом.

В 1906 р. кубанський історик очолив відновлену після 114-літньої заборони Військову раду Кубанського козацького війська, а наступного року кубанські козаки обирають його своїм представником до 2-ї Державної Думи Росії. В Думі Щербина очолює Козацьку фракцію 9.

Ще у 1901 р. кубанський отаман Яків Малама запропонував відомому українському історикові Дмитру Яворницькому, написати історію кубанського козацтва, але той відмовився, оскільки в цей час досліджував історію запорозьких козаків. Тоді Кубанський військовий уряд звернувся до «неблагонадійного» вченого.

Щербина дав згоду.

У 1910 р. вийшов перший том «Історії Кубанського козачого війська», а невдовзі і другий. Завершити написання історії кубанського козацтва Щербині завадили Перша світова війна та революція. Так, після Лютневої революції 1917 року Федір Щербина стає членом Кубанської крайової ради, а невдовзі й Кубанської законодавчої ради, яка 16 лютого 1918 р. проголосила Кубанську Народну Республіку, не пов'язану жодними державними зв'язками з більшовицькою Росією. Його також було обрано головою Верховного Суду Кубанського козацького війська, членом Верховного Кругу Дону, Кубані й Тереку.

1919 року Кубанська Рада виділила на продовження історичних досліджень Федора Щербини близько 30 тисяч карбованців, але завершити працю вченому так і не вдалося.

Слід зазначити, що Жовтневу революцію Федір Щербина сприйняв украй негативно, вважав, що вона поклала початок фізичному вигубленню і моральному розбещенню мільйонів громадян Росії. В 1920 р. він змушений був емігрувати. Якби він залишився на Кубані, то напевно розділив би трагічну долю козацтва та його провідної верстви.

Не дивно, що в роки радянської влади праці Федора Щербини, як і інших політемігрантів, були заборонені: в ту епоху кожний політичний емігрант мусив бути стертий із народної пам'яті. Якщо комуністична пропаганда й згадувала когось з еміграційних діячів, то обов'язково як непримиренного класового ворога.

Летіли стріли радянських пропагандистів і на адресу Щербини — засновника російської бюджетної статистики. Причиною того, що він став об'єктом нападок була критика Володимиром Леніним середньостатистичного методу досліджень, який використовував Щербина. Та радянські критики неслушно замовчували, що Ленін використовував як джерельну базу праці Щербини під час роботи над книгою «Розвиток капіталізму в Росії» 10.

Була й цілком слушна критика. Зокрема, деякі радянські автори справедливо закидали Щербині, що «Історія Кубанського козачого війська» була написана на замовлення військового відомства та військової адміністрації і мала за мету виправдати політику царизму на Кавказі.

І справді, у цій праці Щербина хоч і визнає, що черкеси жили у гірській частині Кавказу ще «в доісторичні часи» 11, все ж він звинувачує саме їх, а не прибульців із півночі — українських козаків та росіян — у сімдесятилітній Кавказькій війні. Мовляв, горці самі спровокували російські війська різними розбишацтвами, ба, навіть міжусобицею 12. І російські війська мусили просуватися в Закубання, щоб навести порядок, щоб мир нарешті запанував на Кавказі.

Ось що пише історик Кубані Федір Щербина: «Що стосується горців, то серед публіки і навіть в пресі ствердилася думка, що цей народ вільнолюбний, незалежний і що вільнолюбство і незалежність були їхніми характерними рисами не лише в їхній боротьбі проти росіян, але й у внутрішніх стосунках. В основі цього погляду лежить глибоке непорозуміння. Прагнення горців до свободи і незалежності не йшло далі стихійних, примітивних форм, а політичний побут і управління у горців базувалися на такому плутаному становому устрої, що й самі горці з трудом, здається, розбиралися…» 13. «Горець воював завжди із-за здобичі» 14.

Висновок такої історіографії прозорий: російські війська прийшли, щоб допомогти горцям, визволити їх з «дикунства», «убогого життя», «залагодити внутрішні непорозуміння» і, зрозуміло, поставити на шлях «культурного розвитку». Типово імперська логіка!

Так і згадуються слова Лесі Українки:



Хто визволяє сам, той буде вільний,

Хто визволить кого, в неволю візьме.



Мені здається, що сучасні ідеологи війни на Кавказі, зокрема в Чечні, цілком могли б взяти для виправдання своєї імперської політики деякі висновки кубанського історика Федора Щербини, українця за походженням… Просто знахідкою для нинішніх «єдінонєдєлімщіков» виглядає характеристика визвольної війни кавказьких горців за свою свободу як «військових грабунків». Так і написав Федір Щербина: «воєнниє грабєжі, іменуємиє войнами» 15. Знаменитий історик дописався до того, що (цитую) «черкеса не вора не било» 16. А черкеського героя зображував так: «Ловкій вор, отчаянный грабитель и удалый головорез составляли отличительные черты джигита, черкеского героя» 17.

Обурювало Щербину й те, що «стосовно ворога черкесу дозволялося все — і вбивство, насилля, грабунок, приниження особистості, найзліша помста» 18.

Зрозуміло, що побивався історик й за «рабську», як він пише, долю черкешенок та їхніх хлопчиків, яких із дитинства виховували «суворими воїнами та безжалісними людьми» 19. Хвилювали історика і «суворі звичаї… сімейного побуту» черкеської родини, засновані, як він пише, на «суворо деспотичному началі»… 20.

Як це все знайоме нам, принаймні, тим, хто жив у часи совєтської влади, яка свою нелюдську політику масових репресій виправдовувала турботою про бідних, жінок та дітей…

Та все ж попри заангажованність Федора Щербини, попри те, що він намагався виправдати імперську політику Росії на Кавказі, спрямовану на «обуздание непокорных, хищных горцев», його «Історія Кубанського козачого війська» — таки цінна праця, невичерпне джерело для майбутніх істориків різних поглядів. У цій праці Федір Щербина показав, що творцем історії є не безлика маса, а конкретні люди. Не дивно, що й увагу свою як історика зосередив він на характеристиках перших кубанських отаманів — Сави Білого, Захара Чепіги, Антона Головатого, Федора Бурсака, Якова Кухаренка, емісарів Шаміля — Мухамеда Еміна, Сефер-бея Зана та багатьох інших історичних осіб. Пише Щербина не тільки про отаманів, але й про старшин та козаків, їхній побут, звичаї, культуру. Так що можна шкодувати, що не побачили світ третій і четвертий томи його фундаментальної праці.

1928 року в одному зі своїх емігрантських листів Федір Андрійович зазначив, що рукопис третього тому «Історії Кубанського козачого війська» та начерки й матеріали до четвертого тому заховані «в потайних місцях» його дому в Джанхоті 21. Досі пошуки цієї частини архіву історика успіху не мали. Є припущення, що інформація про цей архів стала набутком совєтських спецслужб, і він міг потрапити до спецхранів ҐПУ-НКВД. Хто знає, може комусь із істориків і поталанить розшукати в архівах ФСБ Російської Федерації цінні рукописи кубанського історика Федора Щербини…

На еміграції Щербина стає професором статистики Української господарчої академії в Подебрадах — тодішньому центрі української повоєнної еміграції. Зокрема, тут навчалося багато кубанців, серед них і знаменитий бандурист Михайло Теліга. Згодом Щербину обирають ректором Українського вільного університету 22.

Федір Щербина активно співробітничав у вільній козацькій пресі. Був одним із найвідоміших діячів просвітницького руху українців, котрі опинилися за кордоном. Був одним із засновників Товариства кубанців у Чехословаччині. Від 1926 р. він стає дійсним членом Наукового товариства ім. Тараса Шевченка. На еміграції написав поеми «Чорноморці» та «Богдан Хмельницький», а також спогади «Пережите, передумане, здійснене».

Помер Федір Андрійович Щербина на 87-му році життя в Подебрадах 8 жовтня 1936 року. Поховали його на Ольшанському цвинтарі у Празі. Чорну домовину козака закривав прапор Кубанської Народної Республіки — синій із малиновим, зеленим і жовтим кольорами.

Величезний архів ученого залишається досі за кордоном…

Чи дивуватися, що Україна досі не вшанувала свого кубанського сина?

Гадаю, що ні, адже десятки тисяч українських вулиць і площ, населених пунктів й досі носять імена тих, які, за висловом Федора Щербини, поклали початок фізичному вигубленню і моральному розбещенню мільйонів громадян колишньої Росії.





Олексій і Кузьма Безкровні



«Безкровний» — прізвище на Кубані відоме і шановане здавна. Спочатку розійшовся гомін про Олексія Безкровного, військового отамана Чорноморського козацького війська, героя війн проти Наполеона та турків.

Ось що писав про нього кубанський дослідник Борис Фролов: «В історії є чимало прикладів, коли людина сміливо йде назустріч небезпеці — і вона відступає; твердо й уперто дивиться в обличчя смерті — і вона відвертається. Ніби саме Провидіння охороняє цих хоробрих спеціально для того, щоб вони змогли звершити великі справи в науку для нащадків. До числа таких людей належав і чорноморський козак Олексій Данилович Безкровний… Олексій Данилович Безкровний — одна із найяскравіших зірок на небосхилі воєнної історії кубанського козацтва. Майже все його, загалом коротке, життя пройшло у безперервних боях і походах… Доля берегла його, але зовсім не жаліла — важко навіть порахувати ті незліченні рани, які він отримав на полях битв. Від рядового козака до генерал-майора і отамана Чорноморського війська — така військова кар'єра за якісь три десятиліття» 1.

Недаремно ходив серед козаків переказ, що після чергового кривавого бою російський імператор вигукнув: «Да у чєрноморцєв атаман не Бєсскровний, а Безсмєртний» 2. А кубанські козаки з пошаною говорили про Олексія Безкровного: «Той отаман не знав ляку!» 3.



На жаль, хоробре серце український козак Олексій Безкровний поклав на олтар не своєї Батьківщини, а «Отєчєства чужого». Свої перші військові звання він отримав за хоробрість, виявлену в закубанських походах 1802 — 1803 років. А за

Итак, хочу услышать, наконец, мой прадед, который говорил моему отцу, когда он поехал его навестить на Кубань: "Отец твой был казак, а ты - сын казачий", кем был - украинцем или русским? И мне, если придётся "валить" на свою историческую родину, как мне рекомендуют живущие от меня за 1500 км "свидомые", куда я "свалю"- на Украину или в Россию? Или Вы хотите, чтобы я сначала Вам Кубань отобрал у своих же, таких как Безкровный, а потом - уже валил? И что значит это "на жаль"? Что казачество не имеет отношения к Великому Княжеству Литовскому?

А почему Вы, В.Я-ий, не откроете своё личико? Ваши замазанные слюнявые заячьи уши, которыми Вы пользуетесь только как носовым платком торчат так, что их видно за километр. Итак, слушаю Вас внимательно, доктор.

Вам, "-ий", бывший коммунистический глашатай и нынешний защитник "того бога", видимо, это не понятно, но всё логично: расширяется христианская страна, передвигаются вслед за границей и её защитники - казаки. Завидно? Ничего "рыцарского" как раз в том, чтобы держаться за юбку около своей хатынки.

Как-то превратно Вы судите о военных людях того времени. Послушать Вас, так это сплошные бунтари, которые никуда и ничего не хотели, а только бы посидеть на заваленке и понаслаждаться своей мовой. Огорчу Вас, но есть такая вещь, как присяга. Вы вообще были на Кубани в жизни? Заверяю Вас, там есть сёла, говорящие по-русски, что меня, привыкшему к иной речи в деревнях, всегда удивляло в детстве. В частности, там, где живут мои родственники. Потом, к не меньшему удивлению, я услышал и украинскую речь в тех краях.

Если всё суммировать, то весь Ваш опус можно свести к одному предложению: Россия - историчный ворог Украины за то, что отодвинула границу от Запорожской Сечи, обезопасив её тем самым настолько, что отпала необходимость держать там дорогостоящих, обученных, хороших воинов и заселила все вновь образованные земли украинцами, которые только и делали, что мучались от угрызений совести по этому поводу. Причём, тем же аргументом, Вы пытаетесь предъявить права на Крым.

Да уж, очень "по-лыцарськи". Видимо, Ваши сторонники никогда не дослушивают Вас до конца, чтобы понять, что это простое переливание из пустого в порожнее. Но я дочитаю, хоть это довольно глупо.

И что, дочитал? ))) Я больше 3-х метров этой галиматьи не осилил!)

Дочитал. Пусть порадуется.

Ну, а как же, социал-демократы Петлюра и Ленин, так хорошо кричавшие хором "гэть царя!" принесли Украине и кубанскому казачеству, развращённому ими, куда больше пользы, чем "охранка" и "обласкавшая Щербину влада".

"Вона поклала початок фізичному вигубленню і моральному розбещенню мільйонів громадян Росії". Надоже, как это Щербина посмел так подумать! Это же тень на Петлюру! Ещё раз убеждаюсь в полном отсутствии и логики, и той самой "идеи" и простого здравого смысла во всех Ваших доводах.

А, вот оно что. "Була й цілком слушна критика. Зокрема, деякі радянські автори справедливо закидали Щербині, що «Історія Кубанського козачого війська» була написана на замовлення військового відомства та військової адміністрації і мала за мету виправдати політику царизму на Кавказі". Там Щербина, значит, "свидомий", а тут - нет? А Вы- кто такой, позор нации? Кто Вас за заслуги в академики записал, чтобы судить да рядить, в полном соответствии с ленинскими размышлениями о Марксе?

Ну Вы и мразь, голубчик. Берёте за основу многолетний труд человека, превозносите его до небес, когда Вам это удобно и ему же какаете на голову, когда он не посоветовавшись с Вами смеет представлять иную "идею"?

Пойдите, пообщайтесь с арабами на форумах, обсуждающих религиозные темы - Вы сами скажете, "святые" это люди от рождения, или такие же, как и Вы - мечащие икру по поводу вот-вот скорого изменения мира под их чуткое господство.

Мой вывод: Вы со своими идеями не вписываетесь ни в какие рамки - ни в историю России, ни в историю Украины, ни в историю Крыма, ни в историю Кубани, ни в историю Адыгеи. Так кто же Вы тогда, если не безродные, беспородные шавки, пытающиеся ставить свои точки над чужими i.

Олексій і Кузьма Безкровні



«Безкровний» — прізвище на Кубані відоме і шановане здавна. Спочатку розійшовся гомін про Олексія Безкровного, військового отамана Чорноморського козацького війська, героя війн проти Наполеона та турків.

Ось що писав про нього кубанський дослідник Борис Фролов: «В історії є чимало прикладів, коли людина сміливо йде назустріч небезпеці — і вона відступає; твердо й уперто дивиться в обличчя смерті — і вона відвертається. Ніби саме Провидіння охороняє цих хоробрих спеціально для того, щоб вони змогли звершити великі справи в науку для нащадків. До числа таких людей належав і чорноморський козак Олексій Данилович Безкровний… Олексій Данилович Безкровний — одна із найяскравіших зірок на небосхилі воєнної історії кубанського козацтва. Майже все його, загалом коротке, життя пройшло у безперервних боях і походах… Доля берегла його, але зовсім не жаліла — важко навіть порахувати ті незліченні рани, які він отримав на полях битв. Від рядового козака до генерал-майора і отамана Чорноморського війська — така військова кар'єра за якісь три десятиліття» 1.

Недаремно ходив серед козаків переказ, що після чергового кривавого бою російський імператор вигукнув: «Да у чєрноморцєв атаман не Бєсскровний, а Безсмєртний» 2. А кубанські козаки з пошаною говорили про Олексія Безкровного: «Той отаман не знав ляку!» 3.



На жаль, хоробре серце український козак Олексій Безкровний поклав на олтар не своєї Батьківщини, а «Отєчєства чужого». Свої перші військові звання він отримав за хоробрість, виявлену в закубанських походах 1802 — 1803 років. А за відвагу в походах 1810 і 1811 років двічі «удостоєн монаршего бла'оволєнія» 4. Організував він і кілька військових (тобто каральних) експедицій проти ворожих Росії натухайців, абадзехів і шапсугів наприкінці 1820-х років. А вже на початку 1830 року Олексій Безкровний, як пишуть російські історики, «успішно отразіл набє'» п'ятитисячного загону горців, який очолював відомий шапсузький ватажок Казбич. 30 січня загін отамана Безкровного увійшов у землі шапсугів. В одному з боїв Безкровний особисто брав участь і дістав тяжкі поранення шаблею в голову, грудну клітку та праве плече. Врешті, у 1830 р., за «отлічія против натухайскіх 'орскіх народов», Олексій Безкровний отримав золоту шаблю, оздоблену діамантами, з надписом «за хоробрість» 5.

Розповісти про всі військові здобутки і нагороди українського козака Олексія Безкровного важко: адже станом на 1 січня 1829 р. він взяв участь у тринадцяти військових компаніях і ста битвах 6. Важко, і з іншої, не арифметичної причини. Адже всі свої подвиги він здійснив «во славу русского оружія», тобто все своє життя Олексій Безкровний служив імперії, яка знищила Запорозьку Січ, поневолила його Батьківщину, розорила і розсіяла по світах козацтво. Жодної битви — із понад ста — не провів він за свободу і незалежність своєї Вітчизни — України.

Іншою дорогою пішов нащадок отамана Чорноморського козацького війська Кузьма Безкровний, який все своє життя присвятив визволенню Кубані з тюрми народів, одним із творців якої був і його предок — генерал-майор російської армії Олексій Безкровний.

Козак-чорноморець зі станиці Охтирської Кузьма Безкровний (народився 13 жовтня 1877 р.) посідає особливе місце серед всіх громадсько-політичних діячів-кубанців, що стали на боротьбу за свободу свого краю, адже він був національно і політично найвиразнішою постаттю на кубанському небосхилі.

Ось лише один штрих, який повною мірою характеризує великого кубанського українця Кузьму Безкровного… У книзі спогадів «Стежками життя» останній кубанський прем'єр Василь Іванис згадував, як на початку 1900-х років він, тоді ще юнак, вибирався із дому, з кубанської станиці Настасіївської, навчатися до учительського інституту в м. Тифліс. Біля станції Лінейна, де він мав вперше у своєму житті сідати на потяг, росли величезні розлогі дуби й стояло декілька добрих хат. Належали вони Якиму Безкровному, батькові головного бухгалтера Чорноморської залізниці Кузьми Безкровного. Під дубами бавилися гарно вбрані дівчинка і хлопчик. Василь підійшов до них і знічев'я запитав по-російському: звідки і хто вони? Дівчинка несподівано твердо, українською мовою, відповіла йому:

— Ми діти учителя Безкровного, ми не кацапи, чого ти з нами говориш, наче москаль?

Василя здивувало, що діти з родини інтелігентів говорять так, як у його рідній станиці Настасіївській. Та ще більше здивувався він, коли б довідався, що ця дівчинка згодом стане його дружиною, а іменем її брата Євгена, який бавився з нею під дубом, він назве свого єдиного сина 7.

Ця зовсім не дитяча розмова дітей наочно демонструє який запеклий український дух панував у родині кубанського вчителя Кузьми Безкровного.

Оскільки українських учбових закладів у Російській імперії не існувало, а Кузьма Безкровний прагнув дати своїм дітям освіту українською мовою, він змушений був послати їх на виховання на інший край української землі — до українського ліцею міста Перемишль 8. За цей, так би мовити, «гріх» у деяких кубанських часописах редактори-шовіністи вміщували фотографії Кузьми Безкровного та його дітей із найгострішими коментарями і образливими епітетами 9. А генерал Денікін «на згадку про Безкровного зеленів від злоби, кажучи — «ето страшний мазєпінєц: у нє'о дєті-'імназісти раз'аваріют только на украінском язикє!» 10.

Ще до революції Наказний отаман Кубанського козацького війська Михайло Бабич вислав Кузьму Безкровного «за мазепинство» за межі Кубані, до Новоросійська 11. Врешті, Кузьма Безкровний опинився у Харкові, де став одним із засновників і директорів Українського кредитового товариства 12.

Вчитель Кузьма Безкровний був відомий і як один із засновників кооперативного руху на Кубані, зокрема споживчої кооперації та кредитних спілок, які об'єднав у Центральний кооперативний банк. Він очолював Надзірну раду цього банку 13. Ініціював Безкровний і створення в Катеринодарі централі споживчих товариств — Кубсоюз. Уславився він і як організатор будівництва знаменитої Чорноморської залізниці, всі станції якої, до речі, були побудовані в українському стилі 14. Знали його і як громадсько-політичного діяча, члена заснованої на початку 1900-х років Революційної української партії, гаслом якої був клич Миколи Міхновського: «Одна, єдина, нероздільна вільна самостійна Україна від Карпат аж по Кавказ». Безкровний був членом Чорноморського комітету РУП, а також членом підпільної Української ради, що діяла на Кубані. Був він і членом Товариства українських поступовців, а пізніше українським соціал-демократом. Як представник Кубані Кузьма Безкровний приїжджав до України на «важливіші національні зібрання, (такі) як відкриття пам'ятника Іванові Котляревському в Полтаві». Не дивно, що ім'я Кузьми Безкровного було широко відоме в Україні 15.

Лише тільки до його рідної станиці Охтирської дійшла вістка про падіння царизму Кузьма Безкровний виступив з ініціативою заснування в станиці української гімназії. Разом з іншими він швидко реалізував свою мрію — і тепер місцевим українцям не було вже потреби відсилати своїх дітей на навчання в Галичину. Це була перша на козацьких землях Кубані українська гімназія 16.

Невдовзі Кузьма Безкровний стає членом Кубанської військової ради, згодом його обирають членом Кубанської крайової ради, а потім і Законодавчої ради. 16 лютого 1918 р. Законодавча Рада проголосила самостійну Кубанську Народну Республіку, ухвалила її першу Конституцію. З ініціативи Кузьми Безкровного депутати-чорноморці прийняли резолюцію про прилучення Кубані на федеративних засадах до України, яка на той час вже відокремилася від Росії 17.

«Це був найбільший кубанський тоді політик, українець із крові і кості, але дуже обережний і маломовний», — писав про Кузьму Безкровного Василь Іванис 18. «Серед членів обох Рад, виразнішого за нього українця не було» 19. І хоч Кузьма Безкровний «не був говіркий, але до нього прислухалися» 20.

На жаль, Кузьма Безкровний був м'якою людиною, — в час, коли важилася доля Батьківщини, надзвичайно толерантно ставився до «кожної політичної думки» 21, до того ж, дуже рідко висловлювався, бо його думки «були далекі від (думок) більшості» 22. Окрім всього, Кузьма Безкровний відмовлявся від важливих посад, пропускаючи поперед себе демагогів і кар'єристів.

Коли Законодавча рада з кубанським урядом під натиском більшовицьких військ відступила на Донщину, Кузьма Безкровний у складі кубанської делегації виїхав до Києва шукати допомоги. Кубанці хотіли заручитися політичною та військовою підтримкою Української Держави в своїй боротьбі проти більшовиків.

Делегацію прийняв Гетьман України Павло Скоропадський. Порозуміння виникло з перших хвилин переговорів. Між Україною та Кубанню «встановилися абсолютно дружні стосунки» 23: Українська Держава простягла руку допомоги і «щомісяця надсилала на Кубань озброєння та інші військові матеріали» 24.

Про ці переговори гетьман так писав у своїх «Спогадах»: «Були пропозиції про укладання союзу і навіть більше, — щоб Кубань увійшла до складу України на автономних засадах. Я цього дуже хотів, але вважав… що важніше всього, перед тим як залучати до себе інші області, (необхідно) досягти порядку у себе. Коли це буде досягнуто, то багато областей самі до нас прийдуть» 25.

Делегати просили гетьмана вислати на Кубань Запорозьку дивізію Зураба Натієва, щоб допомогти кубанцям звільнитися від червоних і білих «єдінонєдєлімщіков» 26. Гетьман і сам хотів цього, планував він формувати й «інші частини для посилки до Чорноморії» 27. На жаль, реакційні російські елементи у військовому відомстві гетьмана всіляко гальмували цю ініціативу, бо розуміли яку революцію на Кубані викличе поява Запорозької дивізії гетьманської Української Держави та ще й на чолі з вихідцем з Кавказу Зурабом Натієвим. Висловлю міркування, що якби висадка українського військового десанту на Кубань відбулася, то дивізія Натієва не тільки б розгорнулася до корпусу за рахунок місцевих добровольців, а й, взагалі, кубанці стали б основою Української армії: десятки тисяч іногородніх та кубанських козаків стали б не під штандарти Добровольчої армії, а під жовто-блакитні прапори своєї Батьківщини. Й історія попростувала б у зовсім іншому напрямку. Та все це міркування, точніше жаль, який ваги не має.

Насправді ж події розгорталися за російським сценарієм. Скориставшись тим, що до Новочеркаська, де в той час перебував кубанський уряд, не повернулася частина делегації (у Києві ще залишалися голова Законодавчої ради Микола Рябовол та його заступник, приятель українців Султан Шахим-Гірей), денікінське командування ініціювало нараду, на якій було прийняте хибне історичне рішення про союз Кубані із Добровольчою армією. За союз з Україною голосувало лише три чоловіки: Кузьма Безкровний, Степан Манжула та черкес Айтек Наміток… Одним з аргументів проти природного союзу Кубані з прабатьківщиною було подано, що в Україні, мовляв, «була недемократична влада генерала Павла Скоропадського» 28…

В 1919 р. очоливши в кубанському уряді Павла Курганського міністерство внутрішніх справ, Кузьма Безкровний негайно започаткував опрацювання законопроекту про покозачення іногороднього населення — з метою зняти напругу, що виникла між козаками та іногородніми.

Кузьма Безкровний зробив ще одну великої ваги справу: вивів Кубань з-під церковного підпорядкування Ставропольській єпархії, заснувавши Кубанську єпархію і передавши їй церковне майно.

Дедалі більше денікінське «Особоє совєщаніє» поводилося, як окупаційна влада: 14 червня 1919 р. в Ростові білогвардійці вбили голову Кубанської законодавчої ради Миколу Рябовола, стратили на шибениці делегата Паризької мирної конференції, священика Олексія Кулабухова, розгромили Законодавчу раду, арештували і депортували до Стамбула десять найвпливовіших її членів.

Серед депортованих до Стамбула кубанських політиків був і Кузьма Безкровний… На чужині (а жив він переважно у Чехословаччині) Кузьма Безкровний взяв активну участь у громадсько-політичному житті численної кубанської еміграції, підтримував зв'язки з чільними діячами УНР, зустрічався з Симоном Петлюрою — колишнім своїм товаришем по роботі у Чорноморському комітеті РУП 29, з яким колись збирав матеріали для «Історії Кубанського козачого війська» 30. Взагалі, Кузьма Безкровний мав серед діячів УНР «повне довір'я» 31.

Працював Кузьма Безкровний директором кооперативної школи у м. Йозефові (Чехословаччина), пізніше професором Української господарчої академії в Подебрадах. Впродовж кількох років спільно з групою відомих кубанців видавав українською мовою часопис «Кубанський Край»…

Помер Кузьма Безкровний у Празі 6 грудня 1937 року 32.

«Це був великий насамперед українець, а потім кубанський козак шляхетної крові, — підводив підсумок його життя Василь Іванис. — Завжди спокійний і мовчазний. Серед кубанських інтелігентів це була найбільша особистість. Чорноморці любили й шанували його, лінійці шанували, але боялися, а ура-козаки ненавиділи, боячись, що він Кубань «продасть» Україні… Ні Рябовол, ні Бич, ніхто інший не доросли до такого глибокого розуміння української справи, як Кузьма Якимович Безкровний» 33.

Життя Кузьми Безкровного є яскравим прикладом, що може зробити «для національної справи одна людина, коли має виразну ціль і завзяття досягти її» 34.

Хай буде йому вічна пам'ять від вдячних нащадків!





Яків Кухаренко: український поет, російський генерал



Історія українська неоднозначна, як неоднозначні й українські історичні діячі, принаймні, значна їх частина. Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Іван Сірко, Павло Скоропадський, Симон Петлюра, Володимир Винниченко, Нестор Махно… Одні називають їх національними героями, інші — зрадниками українського народу.

Чи не всі українські велети були діячами неоднозначними, суперечливими. Їхні портрети не вийде — як би не хотілося — писати однією фарбою.

Такою неоднозначною постаттю є, на мій погляд, і наказний отаман Азовського, а пізніше Чорноморського козацького війська Яків Герасимович Кухаренко. З одного боку, український письменник, етнограф, історик, друг-товариш Тараса Шевченка, з іншого боку, — генерал-майор царської армії, організатор і учасник походів проти гірських народів Кавказу…

Народився він 1799 року в станиці Медведівській 1 (згідно з іншими даними — в м. Єйськ) у родині чорноморського старшини Герасима Кухаренка, учасника штурму Очакова, Кілії, Ізмаїла, Аккермана, Бендер, учасника розгрому турецької армії за Дунаєм, під містечком Мачин 2. У 1803 р. Герасим Кухаренко брав участь у боях проти шапсугів неподалік Катеринодара. Через чотири роки бився на Закубанні з черкесами та абазинами, був тяжко поранений шаблею в обличчя, внаслідок чого втратив праве око.

Поки батько воював, матір виховувала малого Якова, співала йому українські пісні, розповідала казки і перекази про запорожців, козаків-характерників. Бували у їхньому домі і бандуристи, які збуджували дитячу уяву поетичними розповідями про Запорозьку Січ, набіги татар, турецьку неволю, морські походи запорожців…

Коли Якову йшов 12-й рік, він став учнем Катеринодарського училища, директором якого був видатний педагог і просвітник Чорноморії Кирило Росинський, уродженець Новомиргорода (нині Кіровоградська область).

Закінчивши училище, п'ятнадцятилітній юнак був прийнятий сотенним осавулом до четвертої кінно-артилерійської роти. Та до війська не поїхав: йому дозволено було продовжити навчання. До своєї роти, розташованої на кордоні, прибув лише 12 червня 1822 року. Невдовзі Яків Кухаренко, як колись його батько, взяв участь у двох воєнних експедиціях проти горців під командуванням генерала Максима Власова. Під час цих походів чорноморці палили залишені адигами аули, палили навіть хліб та сіно — щоб приректи горців та їхню худобу на голодну смерть 3. Як видно, Яків Кухаренко відзначився у цих каральних експедиціях, бо невдовзі його підвищили до хорунжого. Від 1822-го до жовтня 1839 р. чорноморський козак Яків Кухаренко взяв участь у сорока чотирьох битвах проти горців та турків, зокрема, був учасником облоги і здобуття турецької фортеці Анапи 4.

Першим юнацьким літературним твором Якова Кухаренка була поема «Харко — запорозький кошовий», написана під впливом «Енеїди» Івана Котляревського. А перший історичний твір Кухаренка — «Огляд історичних фактів про Військо Чорноморське» — з'явився 1836 року. Тоді ж була написана драма «Чорноморський побит на Кубані». Пізніше Яків напише низку етнографічних нарисів: «Козак Мамай», «Вороний кінь», «Сирота-мова», «Вівці і чабани в Чорноморії», «Пластуни» та інші.

Кухаренко з любов'ю збирав українську старовину, тужив, роздумуючи над тяжкою долею козацтва, міг і сльозу пустити, слухаючи думу про поневіряння запорожців у турецькій неволі. Із трепетом ставився він до кобзарів, калік-пластунів, які завжди знаходили притулок у домі його батьків. І твори свої літературні писав українською мовою. За свідченням Миколи Костомарова, Яків Кухаренко прагнув, щоб серед молоді поширювалася українська мова, любов до рідної України. Мандруючи Чорноморією, Костомаров не один раз чув від козаків, що важко знайти іншу людину, яка б так любила український народ, як отаман Кухаренко 5.

Та все ж патріотизм Якова Кухаренка був не політичним, лише етнографічним 5. Хоч і плекав отаман мрії про панування українського козацтва.

Та мрії мріями, а реальність реальністю — у воєнну історію Яків Кухаренко увійшов як учасник і організатор походів російських військ проти гірських народів Кавказу. Дослідник Кубані Лука Мельников стверджував навіть, що Яків Кухаренко «нівелював всі народності під одну мірку задля так званої державної єдності» 7.

Та сталася в житті Кухаренка велика подія — знайомство з Тарасом Григоровичем Шевченком, знайомство, яке переросло у двадцятилітню дружбу. Хоч, може, і не відчув спочатку підполковник Чорноморського війська, з ким подарувала йому доля дружбу. Бо був на 15 років старше від тоді ще юного поета.

Яків Кухаренко, на мій погляд, зумів увійти до української літератури насамперед завдяки дружбі з Тарасом Шевченком, хоча б тому, що Великий Кобзар писав йому листи. Мені здається, що саме це листування і викликало зацікавлення літературознавців творчістю Кухаренка.

Та «Енциклопедичний словник з історії Кубані», виданий 1997 року в Краснодарі, робить інший наголос, стверджуючи, що саме Кухаренко мав вплив на історію української літератури, зосібна на Великого Кобзаря, зокрема на його твори «Кавказ» і «Назар Стодоля» 8.

Спочатку я взяв цю тезу на віру. Тим більше, що у листах Великого Кобзаря є підтвердження про вплив Якова Кухаренка на написання іншого твору — «Москалевої криниці». «Десять літ неволі, друже мій єдиний, — писав Тарас Шевченко 22 квітня 1857 р., — знівечили, убили мою і віру, і надію… Я ще не дуже зостарівся, та знівечився… О віршах уже нічого й думать» 9.

А вже 5 червня в листі до Якова Кобзар зазначає: «Я писав тобі, друже мій єдиний, що вже не втну нічого віршами… Думав, що я вже зледащів, захолонув в неволі, аж бачу — ні. Нікому тілько було вогню положить під моє горем не добите старе серце. А ти, друже мій, догадався, взяв та й підкинув того святого вогню. Спасибі тобі, друже мій єдиний. Довго я читав твій лист, разів з десять, чи не більше, та дочитався до того, що в мене не тілько очі — серце заплакало, мов та голодна дитина… Вставши раненько, помолився Богу, закачав рукава та заходився коло оції «Москалевої криниці». Бог поміг, то сяк, то так закінчив. Мені і полегшало трохи» 10.

Отож, маючи конкретне підтвердження про вплив чорноморського отамана на написання Тарасом Шевченком «Москалевої криниці», я і не піддавав спочатку сумніву згадане вище твердження «Енциклопедичного словника з історії Кубані». Більше того, загорівся, бо побачив життєву драматургію, яка завжди запалювала мою кров: офіцер імперської армії Яків Кухаренко, учасник каральних експедицій проти кавказьких народів прямо чи опосередковано причетний до написання поеми «Кавказ», в якій оспівується боротьба цих народів за свою свободу.

Та все ж, врешті, дійшов висновку, що це звичайний імперський стереотип російської літературографії, коли кожний український письменник чи поет мусив відчути на собі «бла'отворноє вліяніє русской культури», зокрема різноманітних російських діячів. І твердження, що російський військовий, а отже, російський державний діяч Яків Кухаренко «оказал вліяніє на развітіє украінской літератури», в тому числі і на творчість «великого малоросского поета» 11, зокрема і написання ним поеми «Кавказ», напевно, є черговою імперською пропагандистською булькою.

До речі, деякі радянські пропагандисти добалакалися до того, що «настоящими учителями Я. Кухаренка и Т. Шевченка были представители русской литературы… Тяга к ней была одним из толчков к их сближению» 12.

Отакої! Виявляється, що й в основі людської дружби двох українців була «тяга» до російської культури! Коментарі тут зайві.

Істиною ж є те, що поема «Кавказ» виникла як розпачливий відгук на смерть свого товариша, художника Якова де Бельмена, офіцера російських військ, який 1845 року загинув на Кавказі під час походу проти черкесів.

Тарас Шевченко писав слізьми, згадуючи «щирого свого» Якова де Бельмена:



І тебе загнали, мій друже єдиний,

Мій Якове добрий! Не за Україну,

А за її ката довелось пролить

Кров добру, не чорну. Довелось запить

З московської чаші московську отруту!



У своїй поемі Тарас Шевченко називав Кавказ горами, «засіяними горем, кровію политими» 13.

Хто ж засіяв їх горем? Чиєю кров'ю политі ці гори?

На Кавказі, пише Тарас Шевченко,



Лягло костьми

Людей муштрованих чимало.

А сльоз, а крові? Напоїть

Всіх імператорів би стало

З дітьми і внуками, втопить

В сльозах удов'їх. А дівочих,

Пролитих тайно серед ночі!

А матерніх гарячих сліз!

А батькових, старих, кровавих

Не ріки — море розлилось…



Горців, які намагалися оборонити свою «сердешну» волю — «ненагодовану і голу» 14, — Тарас Шевченко назвав «лицарями великими» 15. Звертаючись до них, Кобзар прорік на віки:

Борітеся — поборете,

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая.



Звичайно, Яків Кухаренко, на той час уже полковник Чорноморського козацького війська, читав цю поему. І, прочитавши, знову відправлявся на військову службу. Навіть коли його друг Тарас Шевченко за вільнолюбство був запроторений до Середньої Азії, Яків Кухаренко продовжував захищати тюрму народів і поетів: у 1852 — 1854 рр. він взяв участь у Кримській війні.

Тут варто згадати, що чорноморцям, які захищали Росію, протистояли два легіони, сформовані з нащадків запорожців, що після знищення Задунайської Січі осіли в Добруджі. Цікава деталь: турки віддали українським козакам прапор гетьмана Петра Дорошенка, що зберігався у Стамбулі. Під тим прапором новітні запорожці відважно билися проти російського війська і здобули кілька значних перемог (зокрема, під Сілістрією) 16. Отак, як і завжди, українці у складі різних армій хоробро билися за інтереси інших, державних, націй.

40 років, до самої смерті, Яків Кухаренко вірою і правдою служив імперії. Остання його посада — начальник Нижньокубанської кордонної лінії. 19 вересня 1862 р. він потрапив у засідку абадзехів і був узятий у полон.

Кубанський бандурист Дмитренко-Бут склав про це пісню:



У п'ятницю на базарі

Всі заголосили,

Що черкеси Кухаренка

Взяли-полонили.



26 вересня Яків Кухаренко, перебуваючи в неволі, помер від отриманих у бою ран. Сталося це у гірському аулі неподалік Майкопа.

Невдовзі старший його син Степан за 20 тисяч рублів викупив у горців тіло і поховав у Катеринодарі 17.

Завдяки заходам Степана Яковича 1880 року у Києві був виданий «Збірник творів Я. Кухаренка», а 1887 року вийшла книга «Исторические записки о Войске Черноморском». І хоч автором її був названий Олександр Туренко, та відомо, що він був лише співробітником Якова Кухаренка, під безпосереднім керівництвом і за участю якого ця книга творилася.

Архів наказного отамана Чорноморського козацького війська Якова Кухаренка і, зокрема, його листування з Тарасом Шевченком вивіз за кордон і довший час зберігав на еміграції кубанський прем'єр (у 1919 р.) Павло Курганський, який помер у Белграді, 1957 року 18…

Який же висновок можна зробити, аналізуючи долю чорноморського отамана Якова Кухаренка?

З листів та щоденника Великого Кобзаря перед нами постає образ Кухаренка — благородної і самобутньої людини 19. Та свій талант і хоробре серце Яків Кухаренко поклав на олтар імперії. Імперії, яка поневолила і його Батьківщину. В цьому трагедія багатьох поколінь українців, які, не маючи своєї держави, мусили служити іншим державам.

Так що слова Тараса Шевченка, виплакані ним на смерть «щирого свого» товариша Якова де Бельмена, цілком можна адресувати і Якову Кухаренку, який також був другом Великого Кобзаря. Нагадаємо ці слова:



І тебе загнали, мій друже єдиний,

Мій Якове добрий! Не за Україну,

А за її ката довелось пролить

Кров добру, не чорну…



А скільки таких яковів полягло «Не за Україну, А за її ката» у ХХ столітті?! Одні — за «за царя, за отєчєство», інші — «за родіну, за Сталіна». А скільки українських кісток засіяли гори Афганістану та Чечні наприкінці ХХ століття?!

Невже українська доля полягає в тому, щоб простилати дорогу імперіям?

Може, тому така зворушлива любов до нас, українців, із боку великодержавників, які в усі віки, віки, наповнені загарбницькими війнами, палко любили українців, бо ж кращого гарматного м'яса не було.







Боротьба гірських народів Кавказу в ХIХ ст.



Згідно з Адріанопольським трактатом 1829 року Туреччина змушена була віддати свої права на східне узбережжя Чорного моря — від Анапи до Абхазії. Таким чином, всі землі адизького народу стали номінально власністю Росії. Але адиги з цим миритися не збиралися. Вони ніколи «не визнавали чужої влади над собою», а турків терпіли «як одновірців, але не як володарів». «Вільні горці, — зазначав відомий кубанський історик Федір Щербина, — ніяк не могли збагнути, чому росіяни зазіхали на їхні землі…» 1

Царський генерал Раєвський, якому, до речі, Олександр Пушкін присвятив свій твір «Кавказский пленник», намагався наочно пояснити адигам, кому вони тепер належать. Коли Микола Раєвський, відомий демократ і прихильник декабристів, сказав, що турецький султан подарував їх російському царю, то один із шапсугів, показавши на пташку, що сиділа високо на дереві, іронічно мовив: «Генерале! Я дарую тобі цю пташку, бери її».

Справді, адиги були такими ж вільними як небесне птаство. Вони «не могли навіть думки допустити, щоб комусь підкоритися» 2.

Розповідь про Визвольну війну горців у ХIХ столітті, про організаторів Визвольної боротьби горців, які намагалися створити в Закубанні державу гірських народів, дозволить краще зрозуміти причини боротьби, яка досі точиться на Кавказі.

Першим офіційним посланником Шаміля в землях адизького народу був Хаджи-Магомет. З'явився він на Північно-Західному Кавказі у травні 1842 року. Супроводжували його ефенді з Дагестану і Чечні. Хаджи-Магомет мав завдання поширити мюридизм серед адигів і підняти їх на боротьбу проти Росії 3.

Хаджи-Магомет обнародував звернення Шаміля, який закликав народи Кавказу одночасно розпочати бойові дії проти росіян. На клич Шаміля відгукнулися навіть ті народності, які — внаслідок нещадних репресій — вже було прийняли присягу на вірність російському царю. Вірними царю лишилося небагато горців, власне ті, що жили в небезпечному сусідстві з чорноморськими козаками 4. Та й то лояльності у цих так званих мирних черкесів вистачало тільки на світлу частину доби.

Російська військова адміністрація Кавказу з тривогою спостерігала за зростанням числа прибічників Хаджи-Магомета. Особливо багато прихильників газавату було «серед простого народу». Справді, за допомогою пропаганди ісламу Хаджи-Магомет зумів оволодіти серцями простолюддя. Однією з причин успіху було те, що Коран вчив, що всі віруючі рівні перед Магометом.

І це людям подобалося.

Таким чином, релігія вирівнювала у правах та обов'язках як черкеських князів і дворян — з одного боку, так і звичайних черкесів 5.

Найбільший успіх мали ідеї Шаміля серед тих кавказьких народностей, в традицію яких вкорінилося народоправство, тобто там, де найважливіші питання вирішувалися на народному зібранні. Тому саме ці племена — абадзехів, шапсугів, а згодом і натухайців — влаштовували Хаджи-Магомету найурочистіші зустрічі. На зібранні натухайців наїб Шаміля «зобов'язав всіх публічною присягою бути вірними магометанському закону… діяти одностайно… і не мати жодного стосунку з росіянами» 6.

Ввівши податки та духовні суди, Хаджи-Магомет фактично почав формувати черкеську державу… Та не завжди рішення шаріатських судів узгоджувалися зі звичаєвим правом горців. Утворилась опозиція з дворян, яка звинуватила наїба в узурпації влади. Опозиція не знайшла нічого кращого, як вступили в переговори з російськими військовими колами, щоб заручитися їхньою підтримкою у боротьбі проти Хаджи-Магомета. Невдовзі, у травні 1844 р., наїб Шаміля за нез'ясованих обставин був убитий 7.

В 1845 р. на зміну Хаджі-Магомету був присланий новий уповноважений — Сулейман-Ефенді. Це був вчений мусульманин, який чудово знав Коран і мусульманське право. Одночасно з пропагандою мюридизму він закликав закубанських горців до активних воєнних дій проти царських військ. Сулейман-Ефенді, або, як називали його на Закубанні, Сальмен-Ефенді намагався створити народне ополчення і йти на з'єднання із загонами Шаміля. Та адиги не дуже хотіли відриватися від своєї землі та рідних осель, тим більше, що росіяни споряджали одну за одною каральні експедиції проти їхніх рідних аулів.

Врешті, Сулейман, за до кінця не з'ясованих обставин, потрапив до російського табору. В 1846 р., виконуючи наказ князя Воронцова, колишній наїб написав і розіслав звернення до всіх мусульман, доводячи протилежне тому, що говорив раніше. Сальмен закликав не вірити Шамілю і не підкорятися його наказам. «Шаміль, однак, — зазначав історик Федір Щербина, — був дуже крупним вождем і новатором на Кавказі, щоб його авторитет міг похитнути маленький Сальмен. Звернення Сулеймана-Ефенді не мали жодного впливу на горців, які бачили в постаті Шаміля потужного противника росіян, що зумів підпорядкувати собі всі суміжні племена, створити гармонійне правління і навіть зародок постійної армії» 8 (кінець цитати).

Невдовзі, наприкінці 1848 р., в Закубанщині з'явився третій і останній наїб Шаміля — Магомет-Амін 9. В Дагестані він був відомий під своїм справжнім прізвищем Магомет Асіялов.

В юності Магомет виховувався в аварських мул, затим кілька років в якості тельміха (тобто учня) мандрував Кавказом та Малою Азією. У 18 років став мюридом. Був хоробрий, енергійний, набожний та особисто відданий Шамілю, який наділив його іменем Амін, тобто «Вірний» 10.

Прибувши на Північно-Західний Кавказ, Магомет-Амін був вражений, як далеко зайшло зближення частини адигів з козаками, які поруч обробляли землю, косили сіно, торгували між собою. Магомет-Амін побачив, «що небагато треба було часу, щоб обидва народи злилися в один».

Стривожений такою перспективою, Магомет-Амін рішуче взявся за пропаганду ісламу — адже глибшої межі між православними козаками та правовірними горцями уявити було годі. Вже у січні 1849 р. Магомет-Амін, виступаючи на великому народному зібранні, закликав горців суворо дотримуватися шаріату, а відтак кинув клич поголовної участі в священній війні проти «невірних».

Розуміючи, що перемогти регулярну російську армію партизанськими методами навряд чи вдасться, Магомет-Амін почав творити збройні сили адизького народу — загони так званих хаджиретів. Ці загони формувались насамперед за рахунок юнаків-сиріт та дітей із бідних родин.

Взявся Магомет-Амін і за творення інших державних інститутів: відновив постійну систему оподаткування, ввів мусульманське законодавство та шаріатські суди.

З весни 1849 р. Магомет-Амін почав поширювати свій вплив на інші адизькі народності, змушуючи їх присягати на вірність Шамілю. Та цей процес йшов нерівно. Так, на одному із зібрань старшина Хамиз заявив наїбу: «Ти прийшов сюди баламутити людей, вговорюючи їх не перекидатися на бік росіян, але народ краще за тебе знає, що для нього вигідніше — постійні тривоги і розорення, чи мирне життя під захистом гармат росіян».

Помилявся сивий аксакал Хамиз: адже ті гірські племена, що внаслідок репресій погоджувалися присягнути на вірність (точніше, покору) російському царю і переселялися на відведені їм землі, змушували відразу включатися у збройну боротьбу проти своїх єдинокровних братів на боці царських військ.

Однією з причин опозиції серед адигів до наїба було й те, що Магомет-Амін виступав проти рабства, поширеного серед деяких племен 11.

Та все ж із маси аулів лише 7 залишились на боці Росії і то тих, що лежали неподалік нової кордонної лінії, і могли будь-коли піти з димом у небо. Та й ці так звані мирні адиги всіляко шкодили російським військам, допомагаючи таємно своїм родичам, які вели відкриту боротьбу 12.

Миролюбний настрій й тих небагатьох горців, які не хотіли воювати з козаками, наприкінці 1850 року був порушений: «Російська військова влада, — писав Федір Щербина, — визнала за необхідне нагадати черкесам про силу російської зброї і вислала загін у найбільш недоступну долину, густо заселену черкесами. Це була Адагумська долина. Тут були чудово оброблені землі; населення жило заможно і було переконане в своїй силі» 13.

У експедиційному загоні було 2612 чоловік та 8 гармат. Як завжди, на шляху просування козаки палили аули, хліб та сіно. «Форсированное движение отряда Серебрякова на Адагум и обратно, — зазначав історик Федір Щербина, - навело ужас на черкесов и они охотнее стали принимать предложения русских о присяге России… (предложение) выселиться с гор на равнины, в места, указанные русским начальством, и действовать против непокорных горцев заодно с русскими войсками» 14.

Розуміючи, що вимушена присяга не надійна, росіяни почали брати заручників, або, як казали на Кавказі, аманатів…

Авторитет російської зброї був високий, та не менш високим був духовний авторитет Магомета-Аміна. Історик Кубані Федір Щербина вважав його «найталановитішим представником Шаміля» 15. Про авторитет наїба свідчило те, що адиги завжди зверталися до нього для вирішення внутрішніх суперечок і конфліктів. А роль судді — визначальна роль…

Для кожної групи аулів, які визнавали його владу, Магомет-Амін призначав тимчасову адміністрацію. Адміністративним центром самого наїба стала фортеця на річці Білій. Діяв тут і Меджліс, до складу якого входили найбільш шановані представники різних народностей: муфтії та старшини.

Магомет-Амін ввів систему штрафів за невиконання релігійних обрядів, за торгівлю чи інші стосунки з козаками і росіянами, куріння тютюну, неявку до суду та інші правопорушення. Суд вирішував долю полонених та тих черкесів, які служили Росії. Діяла й в'язниця. Зрозуміло, що була тут і мечеть, працювало духовне училище. Подібні адміністративно-культурні центри були закладені в багатьох населених пунктах Північно-Західного Кавказу 16.

Призначав Магомет-Амін муфтіїв та кадіїв, таким чином внормовуючи стосунки між людьми і окремими народностями. Спонукав він до навчання молодь.

Фактично творилася державніс

Народ, простите меня, я и это до конца прочитаю. Не подумайте только, что мне больше нечем заняться. Видимо, казачья кровь - не могу смотреть на продукт этого чма без соответствующего отзыва.

Я порылась в интернете и нашла! Оказывается это все отрывки с книги какого то Романа Коваля!

Здесь можно посмотреть полностью
http://ukrlife.org/main/kubann/1content.htm

Специально померял - ровно 9 метров тухлятины на 19-ти дюймовом мониторе!))) Вместо ссылки и пояснения на 10 строк!

Клоун!!!

А я вообще не читаю! Как какоето... ладно не буду. У меня до сих пор лежат метрики бабушек и дедушек, где черным по белому написано принадлежность к сословию. Дочь казачья, сын казака. И то я не вякаю и не высовываюсь, что гимне УкрАйны про меня написано. А вообще умиляет рассуждения свидомитов отом, что они поголовно черкасского роду, а быдлом кто был? А пахал и сеял кто? А казаков кто полякам сдавал? Настольная книга моя, Энциклопедия Казачества. Составитель Г.В. Губарев, редактор-издатель А.И. Скрылов. Изданная в 1960, в США, казаками-эмигрантами. Вот им я верю. А это просто свидомитский понос, желчная зависть. Ведь как плохо, поди, осознавать себя... да никем не осознавать, так, болтаешься между неба и землей, ни истории, ни дел славных, зачем на свет народился, кто породил, одни вопросы. Одно сово, 140000 летние...

По-моему, он как раз себя к черкесам не причисляет. Был бы он черкесом - ещё ладно. Да и быдлом быть не стыдно - Бог помогает именно угнетённым, будущее всегда будет за ними. Но это именно лесть мусульманам, которых казаки вытеснили якобы только за то, что те "молятся не тому Богу". Это чистой воды клевета на казаков. Причём, говорю, мусульмане не такие идиоты, чтобы поддаваться на подобные дешёвые трюки какого-то неверного.

Вы хотите лично начать "битву" или предлагаете это сделать чужим детям? Хочется спросить: Вы вообще что-нибудь тяжелее карандаша в руках держали? Мы можем начать с малого - давайте Вы мне палец сломаете, а потом я - Вам, чтобы посмотреть, как оно, ощутить на своей шкуре? Можем это даже сделать в прямом эфире у Кисилёва.

А почему обиженный шовинистами мазепинец оказался в Харькове, а не во Львове?

Хорош, "бедный попираемый мазепинец", который после "мытарств" оказывается "засновником" кредитного товарищества. Не из того же германского банка, что финансировал Ленина, он свои кредиты выдавал?

Вот биография этого ПИсателя!

Біографія автора

Роман Коваль народився 10 квітня 1959 р. в м. Горлівці Донецької області в родині вчителів - Миколи Федотовича Коваля і Надії Василівни Курило. Українець. Освіта вища медична (Київський медичний інститут, лікувальний факультет, 1982 рік). Працював лікарем-інтерном 7-ї клінічної лікарні м. Києва, терапевтом 10-ї клінічної лікарні міста Києва, терапевтом, старшим терапевтом та завідуючим поліклінічним відділенням 7-ї (4-ї) клінічної лікарні м. Києва.
Від 1989 р. - член Української гельсінської спілки, редактор газети "Прапор антикомунізму", член редколегії газети "Вільне слово", у 1990 р. - редактор газети "Визволення", в 1991 - 1993 рр. редактор газети "Нескорена нація", від грудня 1993 р. - редактор газети "Незборима нація".
У 1990 - 1991 роках - член проводу Української республіканської партії (секретар із питань ідеології). Від грудня 1992 р. - заступник голови Всеукраїнського політичного об'єднання "Державна самостійність України", а з 1993 р. до травня 2003 р.- незмінний голова об'єднання. Член Національної спілки журналістів України з 1995 року. Президент Історичного клубу "Холодний Яр" (від січня 1997 року). З 1998 р. - член Національної спілки письменників України.
Автор 11 книг ("Гасла і дійсність", "Чи можливе українсько-російське замирення?", "З ким і проти кого", "Про ворогів, союзників і попутників", "Підстави націократії", "Філософія українства", "Отамани Гайдамацького краю. 33 біографії", "Отаман святих і страшних", "Повернення отаманів Гайдамацького краю", "Трагедія отамана Волинця" - у співавторстві з Костянтином Завальнюком, "Ренесанс напередодні трагедії").
Упорядник, редактор та автор передмов (післямов) 12 книг ("Невольницькі плачі" Зеновія Красівського, "Українські герої" Анатолія Бедрія, "Героїзм і трагедія Холодного Яру", "Кость Блакитний, отаман Степової дивізії", "Записки повстанця" Марка Шляхового, "Медвин в огні історії", "Українська афористика", "Рейд у вічність", "Самостійна Україна" Миколи Міхновського, "Над блакитним Чорним морем" Леоніда Полтави, "Кубанська Україна" та "Кобзарі в моєму житті" Рената Польового).
Автор понад 700 статей у газетах, журналах, альманахах, історичних календарях, енциклопедіях України та української діаспори. Автор циклу радіопередач "Отамани Гайдамацького краю" (2000 - 2001). Автор сценарію документального фільму "Незгасимий огонь Холодного Яру". Автор циклів радіопередач "Кубанська Україна" (2002 - 2004) та "Минуле, яке не завершується" (2004).
Має сина Євгена (1981 р. нар., закінчив видавничо-поліграфічний факультет Національного університету "КПІ", здобуває другу вищу освіту на факультеті журналістики Києво-Могилянської академії), та дочку Олесю (1986 р. нар., студентка 1-го курсу видавничо-поліграфічногого факультету Національного університету "КПІ").

Срасибо тебе Солнышко за исчерпывающую информацию.

Как то удосужился купить в киоске эту самую "Незбориму націю".
До сих пор не могу понять почему редколегию не посадили за призывы к резне наподобие Сумгаитской или Оша?
И что можно думать за редактора этого бульварного листка?

О! Алиен - я сам этому удивляюсь. Это называется фашизм, когда государство покрывает фашистов.

Значит таки перепутал. Что не мудрено. Есть такой. У меня есть его книга - лично прислал, с автографом. У него там целая рубрика была, которую он в эту книгу и поместил. Я хотел за человеконенавистническую информационную политику подать на УкрНацРадио и тогдашнего вицепремьера по гуманитарной политике М.Ж. в суд. Правда, книгу далее нескольких страниц не осилил. Да и мой эксперимент над нашей правоохранительной системой на вшивость закончился так, что мне это показалось нереальным. Он не шутил в своих радиопроповедях и на светлом глазу стенал по поводу того, что до сих пор не зазвонил колокол с церкви, как это было во времена "лесных братьев", как знак к сбору. Т.е. практически открыто призывал к межрелигиозной розни, чем и сейчас занимается.

А может быть власть всё-таки от Бога, раз такие мощные потуги ни к чему, кроме предательств и предательств предателей, не привели. Вы не пробовали призадуматься?

Если Вы допустите хотя бы мысль о том, что Бог - есть, Вы поймёте ту разницу и пропасть, которая лежит Безкровным-1800 и его, как Вы говорите, "нащадком"-1900. Тот защищал землю, а этот её делил. Тот воевал "наружу", а этот - "внутрь". Тот дарил земли, а этот пожирал, как и полагается сатане. В точности, как сегодняшние "мазепы". Вам это, может быть удивительно, но земля принадлежит праведникам. И от того, что Вы и Ваши невнимательные слушатели, а скорее хозяева её поделите между собой, она вам принадлежать не станет. Придут следующие "хозяева" - и дадут вам очередного пендаля.

Даже так, "Боритеся и поборете", оказывается даже не к вам обращено? Это не более, чем лозунг, ведущий и без того воюющих людей от беды к беде. Что, собственно и показала история почитателей этого "пророчества". Кого Вы победили своей борьбой, борец или борцы? Всё грозитесь, грозитесь, а побеждают всё больше вас, оптом.

Очень правильно...
Вот все нацици и поезжайте на Кубань,Займитесь агитацией..
Мы хоть подышим поспокойней.. Да и вас Володя обнимет и отдаст вам............ Часть Колымы))))..

Там у Вовчика и Еврейская АО почти освободилась, можно галычанам задарить! Вот и будет Украина от Карпат до Дальнего востока! Может лопнут от гордости!)

Смешно!!!! А главное Правильно и ВСЕХ УСТРОИТ !!!!

Только Вы ребята забыли задать вопрос " А ВЫ НУЖНЫ КОМУ НИБУДЬ???" У вас помоему начался КРИЗИС ЖАНРА.. ))
САМИМ НЕ СМЕШНО????????????? ))
Думали бы лучше ,как поднять благосостояние граждан и поднять эконимику,а не занимались Х............Й !!!